ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/3135/24 Справа № 180/718/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 року                                                                м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

       судді -доповідача                         ОСОБА_2 ,

       суддів                                         ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

       за участю:

       секретаря судового засідання         ОСОБА_5 ,

       захисника                                 ОСОБА_6 ,

       в режимі відеоконференції:

       захисника                                 ОСОБА_7 ,

       обвинувачених                         ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 , діючого в інтересах обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , захисника ОСОБА_7 , діючої в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 , на ухвалу Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 11 вересня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023040000000085, щодо

                                        ОСОБА_8 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м.Марганець                                                                Дніпропетровської області, зареєстрованого та проживаючого

                                       за адресою:

АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України,

                                                  ОСОБА_9 ,  ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження: с.Великий-Суходіл

                                Краснодонського району Луганської області,

                                зареєстрованого та проживаючого за адресою:

АДРЕСА_2 ,

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                      обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України,

                                ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження: м.Марганець

                                Дніпропетровської області, зареєстрованого та проживаючого

                                за адресою:

АДРЕСА_3 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України,

                                               ВСТАНОВИВ:

       Короткий зміст оскарженого судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.

       Ухвалою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 11 вересня 2024 року було задоволено клопотання прокурора Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області та продовжено зокрема стосовно обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 строк тримання під вартою до 03 листопада 2024 року включно. Визначено зокрема стосовно обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 заставу у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 454200 гривень.

       Своє рішення судмотивував тим, що у судовому засіданні прокурором доведено, що застосування більш м`яких запобіжних заходів є не достатнім для запобігання наведеним у клопотанні ризикам для гарантування належної поведінки обвинувачених. Тому з урахуванням серйозності обвинувачення, тяжкості покарання, з метою уникнення ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, суд дійшов висновку, що обвинуваченим слід продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів із визначенням розміру застави. Зазначив, що визначений відносно обвинувачених розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, оскільки виходячи із практики Європейського суду із прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

       Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подавали.

       В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 , діючий в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , просить скасувати ухвалу слідчого судді та ухвалити нову, якою обрати обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з використанням електронного засобу.

       Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги захисник посилається на те, що стороною обвинувачення не надано жодних доказів на підтвердження обґрунтованості обвинувачення та наявності ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України. Зазначає, що суд першої інстанції не надав правової оцінки відсутності у клопотанні прокурора будь-яких обставин, які могли характеризувати ОСОБА_8 , як учасника злочинної організації. Зазначає, що під час перебування обвинуваченого під вартою у нього погіршився стан здоров`я, він є раніше не судимою особою, має на утриманні рідну бабусю похилого віку, має постійне місце проживання, проходив службу в лавах Збройних Сил України. Наголошує на тому, що суд першої інстанції без будь-яких обґрунтованих підстав визначив обвинуваченому заставу у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

       В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 , діючий в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , просить скасувати ухвалу слідчого судді та ухвалити нову, якою обрати обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з використанням електронного засобу.

       Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги захисник посилається на те, що клопотання про продовження строку запобіжного заходу не відповідає вимогам норм ст.ст.184, 199 КПК України. Звертає увагу на те, що у змісті клопотання та обвинувального акту відсутні будь-які відомості про вчинення ОСОБА_9 протиправних дій в складі організованої групи, що у свою чергу вказує на необґрунтованість обвинувачення. Вказує на низьку імовірність настання ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки обвинувачений має міцні соціальні зв`язки, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, є раніше не судимою особою, проходив службу в рядах ЗСУ.

       В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 , діюча в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 , просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки повний текст оскаржуваної ухвали було отримано 17 вересня 2024 року, по суті просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою змінити ОСОБА_10 запобіжний захід на більш м`який.

       Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги захисник посилається на те, що зазначені в ухвалі суду першої інстанції ризики, передбачені ст.177 КПК України, відсутні та не підтверджені належними доказами відповідно до положень ст.184 КПК України. Вказує на те, що суд не в повному обсязі з`ясував наявність підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на такий, що не пов`язаний із триманням під вартою. Наголошує на тому, що ОСОБА_10 є особою раніше не судимою, має офіційне місце роботи та стабільний заробіток, стійкі соціальні зв`язки.

       Позиції учасників судового провадження.

       У судовому засіданні захисники та обвинувачені підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити.

       Прокурор у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, обвинувачені та захисники не заперечували проти розгляду апеляційної скарги без участі прокурора, а отже, враховуючи те, що відповідно до вимог ч.4 ст.422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін, апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності прокурора.

Мотиви суду.

       Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені у апеляційних скаргах доводи, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

       Вирішуючи питання про дотримання захисником ОСОБА_7 строку апеляційного оскарження, апеляційний суд виходить з того, що відповідно до ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої сторони.

Відповідно до ст. 395 КПК України апеляційна скарга може бути подана на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, - протягом п`яти днів з дня її оголошення.

З клопотання захисника слідує, що у судовому засіданні, в якому вона приймала участь, а саме 11 вересня 2024 року було оголошено лише резолютивну частину ухвали, а повний текст ухвали суду було отримано 17 вересня 2024 року.

Апеляційна скарга захисником на ухвалу Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 11 вересня 2024 рокуподана 20 вересня 2024 року. Одночасно захисником заявлено клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження ухвали  Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 11 вересня 2024 року.

       З огляду на зазначене та виходячи з положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо забезпечення права скаржника на доступ до суду та пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України про забезпечення права на апеляційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках, апеляційний суд вважає наведені апелянтом причини для поновлення строку на апеляційне оскарження поважними, а відтак клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 11 вересня 2024 року слід задовольнити.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.

В силу вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених

ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

На переконання апеляційного суду суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_8 ,  ОСОБА_10 ,  ОСОБА_9 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.

Відповідно до матеріалів справи в провадженні Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська перебуває кримінальне провадження зокрема за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України.

Прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо

ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , мотивуючи свою позицію тим, що ризики, які були враховані судом при обранні їм запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не змінились, нових обставин для зміни запобіжного заходу стосовно обвинувачених не з`явилось.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 .

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, не зменшились й виправдовують тримання обвинувачених під вартою.

       Так, ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, одне з яких відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів та за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна. Таким чином, з огляду на покарання, яке може бути призначене обвинуваченим у разі визнання їх винуватими, суд дійшов висновку про існування реального ризику того, що вони можуть здійснити спроби переховування від суду.

       Також існує ризик того, що обвинувачені ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 можуть вчинити інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення, у яких обвинувачуються, оскільки вони тривалий час займалися незаконною діяльністю.

       Крім того, обвинувачені ОСОБА_8 ,  ОСОБА_10 ,  ОСОБА_9 можуть вжити заходів щодо впливу на свідків та експертів у вказаному кримінальному провадженні з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки на даний час триває стадія підготовчого судового провадження та останні ще не були допитані в суді.

Суд першої інстанції, вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, крім даних про суворість покарання, передбаченого за злочини, в яких обвинувачують ОСОБА_8 ,  ОСОБА_10  та ОСОБА_9 , взяв до уваги і інші обставини кримінального провадження, а саме підвищену суспільну небезпечність, що в сукупності є достатньо суттєвим елементом при оцінюванні ризику їх переховування, можливого впливу на свідків та вчинення іншого кримінального правопорушення.

В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

На підставі наведеного апеляційний суд погоджується з рішенням суду щодо необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки він довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права обвинувачених перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченими процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні.

Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 під вартою, та в апеляційних скаргах не доведені.

Доводи захисників про відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки при розгляді клопотання прокурором доведено об`єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , встановлена наявність ризиків, визначених ч.1 ст.177 КПК України, а будь-яких об`єктивних даних, які б безумовно свідчили про зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стороною захисту не наведено.

Щодо посилання захисника ОСОБА_6 на те, що стороною обвинувачення не надано належних доказів на підтвердження обґрунтованості обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, слід зазначити, щозазначені доводи фактично стосуються питань доведеності винуватості, оцінки доказів та правильності кваліфікації дій, надання оцінки чому, відповідно кримінального процесуального закону, відбувається на іншій стадії кримінального провадження, а саме, при ухваленні судового рішення по суті справи.

Щодо посилання захисника ОСОБА_7 про те, що обвинувачений ОСОБА_10 має міцні соціальні зв`язки, раніше не судимий, офіційно працевлаштований та має стабільний дохід, слід зазначити, що вказані обставини в даному випадку не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки та вже були досліджені під час обрання останньому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

       Відомостей щодо протипоказань для перебування обвинувачених в умовах слідчого ізолятора не було надано, як під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в суді першої інстанції, так і під час розгляду апеляційних скарг в суді апеляційної інстанції.

       Приймаючи рішення про продовження обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 строку тримання під вартою, суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особи обвинувачених, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.

Крім того, апеляційний суд враховує, що при продовженні строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 суд в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 183 КПК України, визначив розмір застави, який є достатнім для забезпечення виконання обвинуваченими обов`язків, передбачених цим Кодексом.

За встановленими в клопотанні прокурора обставинами, на думку апеляційного суду, визначений судом розмір застави є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права обвинувачених.

Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданих апеляційних скарг захисників, апеляційним переглядом не встановлено.

Будь-яких порушень КПК України при постановленні зазначеної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому, за наслідками апеляційного розгляду, апеляційний суд вважає необхідним ухвалу суду залишити без зміни, а апеляційні скарги захисників – залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

       Поновити захиснику ОСОБА_7 , діючій в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 ,строк на апеляційне оскарження ухвали Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 11 вересня 2024 року.

Апеляційні скарги захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , діючих в інтересах обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , залишити без задоволення.

Ухвалу Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 11 вересня 2024 рокупро продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 – залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

                                                             Судді:

     ______________                     _________________                     ______________

         ОСОБА_2                             ОСОБА_3 ОСОБА_4