ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 740/2525/21

провадження № 51-7776 км 23

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_8 на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 11 лютого 2022 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020270180001104, за обвинуваченням

ОСОБА_8 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Грушово Тячівського району Закарпатської області, зареєстрованого в тому ж населеному пункті ( АДРЕСА_1 (водосховище «Урочисте Руденкове»),

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 289 Кримінального кодексу України (далі - КК України),

ОСОБА_9 ,ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та жителя АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 289 КК України,

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця та жителя АДРЕСА_3 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 289 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 11 лютого 2022 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 289 КК України, та йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.

Також цим вироком визнано винуватими і засуджено ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , щодо яких судові рішення не оскаржено.

Згідно з вироком, ОСОБА_8 на початку грудня 2020 року, у не встановлені досудовим розслідуванням час та місці, маючи умисел на незаконне заволодіння автомобілем марки ВАЗ-21102, реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким користувався ОСОБА_11 , запропонував ОСОБА_9 вчинити незаконне заволодіння вказаним автомобілем за грошову винагороду в сумі 5000 грн, на що останній погодився.

Далі ОСОБА_9 , з метою реалізації вказаного злочину та забезпечення фізичної переваги під час його вчинення, запропонував своєму знайомому ОСОБА_10 здійснити незаконне заволодіння зазначеним вище автомобілем за грошову винагороду в сумі 2000 грн, на що ОСОБА_10 дав згоду.

15 грудня 2020 року приблизно о 19:00 ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_8 з метою доведення умислу на незаконне заволодіння автомобілем марки ВАЗ-21102, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на автомобілі марки ВАЗ-21098, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_9 направилися до місця проживання ОСОБА_11 , де він був відсутній, та в подальшому почали його шукати. При цьому для забезпечення переваги, з метою погрози застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я потерпілого, ОСОБА_9 і ОСОБА_8 заздалегідь приготували мисливську гладкоствольну одноствольну рушницю, яку взяли з собою, про що також було відомо ОСОБА_10 .

У цей же день приблизно о 20:30 ОСОБА_8 , перебуваючи в с. Сальне Ніжинського району Чернігівської області, помітив автомобіль ВАЗ-21102, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_11 та надав вказівку ОСОБА_9 обігнати його і зупинитися на узбіччі проїжджої частини між селами Сальне та Шняківка Ніжинського району Чернігівської області, що і зробив ОСОБА_9 .

Після цього ОСОБА_8 з метою доведення умислу на заволодіння автомобілем марки ВАЗ-21102, реєстраційний номер НОМЕР_1 , до кінця, щоб не бути впізнаним потерпілим, залишився в автомобілі ОСОБА_9 , при цьому розподілив ролі виконавців.

Того ж дня приблизно о 20:50 ОСОБА_10 , перебуваючи між селами Сальне та Шняківка Ніжинського району Чернігівської області, з метою реалізації заздалегідь обумовленого плану, вийшов на дорогу і жестом руки зупинив автомобіль марки ВАЗ-21102, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_11 .

У цей час ОСОБА_9 підійшов до вказаного автомобіля та, вийшовши за межі домовленості з ОСОБА_10 та ОСОБА_8 щодо обсягу злочинних дій, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті ОСОБА_11 та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, звів курок на бойовий звід і, тримаючи палець на спусковому гачку, спрямував через відкриті передні пасажирські дверці автомобіля ствол зарядженої зазначеної вище рушниці на ОСОБА_11 і, натиснувши на спусковий гачок, здійснив постріл в останнього, чим застосував насильство, небезпечне для життя чи здоров`я потерпілого, та спричинив йому тяжкі тілесні ушкодження, від яких він помер на місці події.

Таким чином, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_8 не вчинили усіх дій, які вважали необхідними для доведення незаконного заволодіння автомобілем марки ВАЗ-21102, реєстраційний номер НОМЕР_1 , до кінця з причин, що не залежали від їх волі, оскільки ОСОБА_9 вчинив умисне вбивство ОСОБА_11 , що перешкодило реалізації раніше обумовленого злочинного плану, та у зв`язку з тим, що до них наближався інший автомобіль, водій якого міг викрити співучасників злочину.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року апеляційні скарги адвокатів ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , потерпілих ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , адвоката ОСОБА_15 , обвинуваченого ОСОБА_8 і прокурора ОСОБА_16 задоволено частково. Вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 11 лютого 2022 року щодо ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 змінено.

Постановлено вважати засудженими:

ОСОБА_9 - за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього майна, крім житла; за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років без конфіскації майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_9 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією майна, крім житла;

ОСОБА_10 - за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років без конфіскації майна;

ОСОБА_8 - за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років без конфіскації майна.

У решті вирок залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_8 через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

На обґрунтування своїх вимог захисник зазначає, що суд першої інстанції не мотивував, яким чином ексцес виконавця ОСОБА_9 перешкодив доведенню до кінця незаконного заволодіння транспортним засобом та як вбивство ОСОБА_11 завадило заволодіти транспортним засобом, та довести реалізацію раніше обумовленого злочинного плану до кінця. Невмотивований висновок місцевого суду про те, яким чином той факт, що ОСОБА_8 є організатором кримінального правопорушення, завадив довести кримінальне правопорушення до кінця. Захисник стверджує, що ОСОБА_8 добровільно остаточно відмовився від доведення кримінального правопорушення до кінця. На думку захисника, апеляційний суд належним чином не перевірив цих доводів.

Стверджує, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки апеляційний суд у рішенні не навів мотивів і підстав на спростування доводів сторони захисту про добровільну відмову ОСОБА_8 від доведення кримінального правопорушення до кінця згідно із ст. 17 КК України та належним чином їх не перевірив. Указує на порушення апеляційним судом ч. 3 ст. 404 КПК України, оскільки клопотання ОСОБА_8 про повторний допит обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (з огляду на те, що їх показання під час судового розгляду неодноразово змінювалися) залишилося невирішеним, що є порушенням процесуального закону.На думку захисника, апеляційний розгляд проведено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило суду постановити законне та обґрунтоване рішення. Зазначає, що після заміни судді у колегії апеляційний суд фактично продовжив розгляд справи, при цьому не з`ясувавши думки всіх учасників апеляційного провадження, чи не будуть вони заперечувати проти цього.

Позиції учасників судового провадження

Захисник ОСОБА_6 підтримала свою касаційну скаргу.

Захисник ОСОБА_7 заперечувала щодо задоволення касаційної скарги.

Прокурор ОСОБА_5 вважала касаційну скаргу захисника частково обґрунтованою, просила скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви Суду

Статтею 370 КПК України визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до вимог ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у межах касаційної скарги.

За змістом положень ч. 1 указаної статті суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень на предмет неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, натомість при перегляді судових рішень виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.

З огляду на зазначене, доводи касаційної скарги про те, щоОСОБА_8 добровільно остаточно за своєю волею відмовився від доведення кримінального правопорушення до кінця, не є предметом касаційного розгляду.

Водночас, як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 289 КК України, зроблено з додержанням приписів ст. 23 КПК України, на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу.

Як убачається з рішення суду першої інстанції, суд поклав в основу вироку показання обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , потерпілих ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 .

Зокрема, обвинувачений ОСОБА_8 у судовому засіданні суду першої інстанції вину визнав частково та показав, що з ОСОБА_11 перебував у дружніх відносинах ще з попереднього місця проживання, потім працювали разом на будівельних роботах, мали багато замовлень і ОСОБА_11 не у повному обсязі розраховувався з ним за виконані ними роботи і також не доплачував зароблені ним гроші за іншими замовленнями. Крім того, він безпідставно звинуватив його у крадіжці перфоратора і після цього між ними склалися неприязні відносини. Він намагався поговорити з ОСОБА_11 , але той уникав зустрічі з ним та заблокував його телефон. Він не бажав заволодіти автомобілем ОСОБА_11 та не організовував ОСОБА_9 та ОСОБА_10 для заволодіння автомобілем ОСОБА_11 . Йому було відомо, що ОСОБА_11 мав намір продати автомобіль і він хотів поговорити з ним про те, що останній заплатить йому різницю між його боргом - 15 000 грн та вартістю автомобіля і забере собі автомобіль у власність. ОСОБА_9 запропонував покарати ОСОБА_11 за його негідну поведінку та попросив його номер телефону, повідомивши, що домовиться по телефону про зустріч та поб`є його.

Про події 15 грудня 2020 року показав, що про наявність зброї у ОСОБА_9 він дізнався лише тоді, коли ОСОБА_9 побіг до автомобіля ОСОБА_11 з рушницею. Він залишився в автомобілі і відразу почув постріл, тому не став підходити до автомобіля. До нього підбіг ОСОБА_9 в істериці та повідомив, що ОСОБА_11 смикнув за рушницю і відбувся постріл. Рушницю ОСОБА_9 поклав на дах автомобіля. Де у подальшому опинилася рушниця, він не знає, сліди з неї він не витирав. Вони залишили пораненого ОСОБА_11 в автомобілі, а самі поїхали до м. Ніжина. По дорозі з телефону ОСОБА_10 він викликав швидку допомогу. ОСОБА_9 відвіз його у с. Заньки, а сам повернувся у м. Ніжин. ОСОБА_9 та ОСОБА_10 він гроші не пропонував, хотів тільки покарати ОСОБА_11 , побивши його, щоб він не обманював людей.

Обвинувачений ОСОБА_9 в судовому засіданні місцевого суду показав, що з ОСОБА_8 він познайомився за місяць до вчинення злочинів у с. Заньки Ніжинського району, де останній виконував будівельні роботи на об`єкті його батька.

ОСОБА_8 розповів йому про особу, яка не розрахувалась з ним за виконану роботу, не повертає його будівельний інструмент та попросив у нього допомоги у відібранні у ОСОБА_11 в якості компенсації належного йому автомобіля ВАЗ 2110, на що він погодився. Спочатку вони мали намір тільки налякати ОСОБА_11 , щоб той віддав автомобіль. ОСОБА_21 дав йому 2000 грн на заправку його автомобіля та придбання нового телефону із сім-карткою для здійснення дзвінків ОСОБА_11 . Мобільний телефон купив ОСОБА_10 , а він купив сім-карту. За вказівкою ОСОБА_8 він телефонував ОСОБА_11 під приводом укладення з ним угоди на виконання будівельних робіт, домовився з ним про зустріч на будівельному об`єкті у м. Ніжині, на що останній погодився, але на зустріч не приїхав. Тоді ОСОБА_8 запропонував поїхати до ОСОБА_11 додому у темну пору доби та самовільно таємно заволодіти його автомобілем.

15 грудня 2020 року близько 19:00 вони поїхали до ОСОБА_11 у с. Терешківка з метою таємного заволодіння його автомобілем. У автомобіль він поклав гладкоствольну рушницю, яку він взяв, щоб налякати ОСОБА_11 , ОСОБА_8 цього не бачив. Рушниця була заряджена. Він її розрядив, набої поклав собі до кишені, а рушницю - під ноги в автомобіль. Потім вони з ОСОБА_8 заїхали до м. Ніжина, де забрали ОСОБА_10 .

За те, що вони заберуть автомобіль, ОСОБА_8 пообіцяв їм 5000 грн, про що він повідомив ОСОБА_10 і той погодився допомогти заволодіти автомобілем ОСОБА_11 .

ОСОБА_9 показав, що, під`їжджаючи до с. Лосинівка, ОСОБА_8 побачив автомобіль ОСОБА_11 , який рухався у зустрічному їм напрямку, і наказав йому розвернути свій автомобіль та рухатися за автомобілем ОСОБА_11 . Обігнавши його автомобіль, вони їхали попереду на достатньо великій відстані. За цей час ОСОБА_8 спланував подальші дії та наказав зупинитися на Т-образному перехресті та взяти з собою рушницю і зупинити автомобіль ОСОБА_11 , налякати його та забрати автомобіль. Сам ОСОБА_8 залишився сидіти у салоні автомобіля, щоб його не впізнав ОСОБА_11 . Він взяв рушницю та сховався у кущах, де вставив патрон у рушницю з метою здійснення пострілу у повітря, щоб налякати ОСОБА_11 і примусити його залишити свій автомобіль.

ОСОБА_9 детально показав, як він вчинив постріл з рушниці в потерпілого. Двері в автомобіль ОСОБА_11 були закриті. Далі він побіг до автомобіля за аптечкою та попросив ОСОБА_8 допомогти, на що той відповів, що на виклик приїде автомобіль швидкої допомоги. Коли він брав аптечку, то не зміг допомогти, оскільки не знав, що робити. Він розгубився і у нього був шок. Вони всі сіли у автомобіль та поїхали у м. Ніжин, але іншою дорогою. По дорозі ОСОБА_8 зателефонував у швидку допомогу та повідомив про місце знаходження автомобіля ОСОБА_11 та про необхідність надання йому допомоги.

Обвинувачений ОСОБА_10 у судовому засіданні місцевого суду вину визнав та показав, що ОСОБА_9 розповів, що його знайомому потрібна допомога - забрати у ОСОБА_11 автомобіль і за це він заплатить 2500 грн. ОСОБА_9 дав йому гроші та попросив купити телефон, з якого потім телефонували до ОСОБА_11 та запрошували його під приводом досягнення домовленості про виконання будівельних робіт приїхати у м. Ніжин, але той на зустріч не з`явився. При зустрічі вони мали забрати у ОСОБА_11 автомобіль. Пізніше ОСОБА_10 показав, що разом з ОСОБА_8 вони поїдуть до ОСОБА_11 додому, щоб непомітно виштовхати з двору автомобіль та забрати його. Тільки ОСОБА_8 був обізнаний з тим, як відчиняються ворота у господарстві ОСОБА_11 , як заводиться його автомобіль, місце його розташування і попереджав, що у разі, якщо з будинку вийде ОСОБА_11 , то, щоб вони його побили. Він особисто цього не планував, а сподівався на те, що він втече.

15 грудня 2020 року вони поїхали до ОСОБА_11 . Коли він сів у автомобіль, то відразу побачив рушницю та запитав, чому вона тут, на що ОСОБА_9 відповів, що це потрібно для залякування ОСОБА_11 .

По дорозі ОСОБА_8 пропонував побити ОСОБА_11 та вивезти у поле або зв`язати його та залишити у багажнику автомобіля, але вони від таких пропозицій відмовилися.

Далі обвинувачений ОСОБА_10 детально показав, як вони шукали ОСОБА_11 та при яких обставинах ОСОБА_9 вчинив постріл з рушниці в потерпілого. Також ОСОБА_10 показав, що в момент подій ОСОБА_8 до автомобіля ОСОБА_11 не підходив, казав «вбили, то й вбили». Вони залишили пораненого ОСОБА_11 в автомобілі та на автомобілі під керуванням ОСОБА_9 поїхали в напрямку м. Ніжина. По дорозі ОСОБА_8 викликав швидку допомогу. Наступної ночі вони зустрілися із ОСОБА_8 , який повідомив, що ОСОБА_11 «відкачали» і він перебуває у реанімації. Організатором злочину був ОСОБА_8 .

Крім того, суд першої інстанції дослідив такі докази: протокол огляду місця події від 15 грудня 2020 року та фототаблиці до нього; постанову про визнання речових доказів від 16 грудня 2020 року; ухвалу слідчого судді від 17 грудня 2020 року про накладення арешту на вказані речі ОСОБА_11 ; протокол огляду трупа ОСОБА_11 від 16 грудня 2020 року та фототаблиці до нього; лікарське свідоцтво про смерть від 16 грудня 2020 року № 92; копію свідоцтва про смерть ОСОБА_11 ; довідку КНП «Обласний центр екстренної медичної допомоги та медицини катастроф» Чернігівської обласної ради від 16 лютого 2021 року; карту виїзду швидкої медичної допомоги від 15 грудня 2020 року № 0447 А00 КНП «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Чернігівської обласної ради; аудіозапис виклику від 15 грудня 2020 року № 447 та № 466 і протокол огляду аудіозапису від 18 лютого 2021 року; протокол огляду місця події від 16 грудня 2020 року і фототаблиці до нього; протоколи обшуків від 17 грудня 2020 року; постанову про визнання речовими доказами та передачу їх на зберігання від 17 грудня 2020 року; ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно від 18 грудня 2020 року; протоколи огляду речей; протокол про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіоконтроль особи з додатком - диском «DVD-R».

З огляду на вищезазначені докази, в тому числі і безпосередні показання в суді першої інстанції ОСОБА_9 , який визнав фактичні обставини справи щодо незакінченого замаху на незаконне заволодіння транспортним засобом, а також показання обвинуваченого ОСОБА_10 , який також визнав свою вину у вчиненні злочину за обставин, встановлених судом, суд першої інстанції, мотивувавши свої висновки щодо доведеності винуватості ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 289 КК України, зазначив серед іншого про те, що не знайшли свого підтвердження доводи захисника ОСОБА_15 про добровільну відмову ОСОБА_8 від доведення кримінального правопорушення до кінця згідно зі ст.17 КК України, оскільки ексцес виконавця ОСОБА_9 перешкодив доведенню до кінця незаконного заволодіння транспортим засобом. Також суд урахував те, що ОСОБА_8 є організатором кримінального правопорушення та суперечливу позицію сторони захисту ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_15 , який одночасно з посиланням на добровільну відмову ОСОБА_8 від заволодіння автомобілем ОСОБА_11 посилався на те, що у обвинуваченого був відсутній намір на заволодіння автомобілем ОСОБА_11 , а було лише бажання поспілкуватися з приводу грошових зобов`язань ОСОБА_11 з можливістю завдання останньому тілесних ушкоджень.

З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції, встановив, що ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_8 не вчинили усіх дій, які вважали необхідними для доведення незаконного заволодіння автомобілем марки ВАЗ-21102, реєстраційний номер НОМЕР_1 , до кінця з причин, що не залежали від їх волі, оскільки ОСОБА_9 було вчинено умисне вбивство ОСОБА_11 , що перешкодило реалізації раніше обумовленого злочинного плану, та у зв`язку з наближенням іншого автомобіля, водій якого міг викрити співучасників злочину.

З огляду на зазначене, дії ОСОБА_8 суд правильно кваліфікував за ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 289 КК України, як організація незакінченого замаху на незаконне заволодіння транспортним засобом, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я потерпілого, мотивувавши свої висновки про те, що саме перешкодило довести зазначений злочин до кінця.

Апеляційний суд, розглянувши кримінальне провадження за апеляційними скаргами адвокатів ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_15 , потерпілих ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , обвинуваченого ОСОБА_8 і прокурора ОСОБА_16 , погодився з по суті правильними висновками місцевого суду у частині кваліфікації дій ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 289 КК України. За таких обставин, доводи сторони захисту про те, що апеляційний суд всупереч положень, передбачених ст. 419 КПК України, належним чином не перевірив доводів захисника ОСОБА_8 про добровільну відмову від доведення кримінального правопорушення до кінця, не свідчать про наявність такого істотного порушення КПК України, яке перешкодило суду постановити законне та обгрунтоване рішення щодо доведеності винуватості ОСОБА_8 та правильності кваліфікації його дій.

В тому числі з огляду на зазначене, не є таким, що свідчить про наявність саме істотного порушення КПК України довід захисника про те, що після заміни судді у колегії апеляційний суд фактично продовжив розгляд справи, при цьому не з`ясував думку всіх учасників апеляційного провадження, чи не будуть вони заперечувати проти цього.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, після зміни складу суду (замість судді ОСОБА_22 , який заявив самовідвід, протоколом повторного

автоматичного розподілу справи визначено суддю ОСОБА_23 ) під час розгляду в апеляційному суді:

- відводів складу суду чи клопотань з цих підстав заявлено не було;

- сторони не наполягали на новому проведенні процесуальних дій.

Призначене ОСОБА_8 покарання відповідає приписам статей 50, 65 КК України і у скарзі захисника не оспорюється.

Довід захисника про порушенням судом апеляційної інстанції вимог ч. 3 ст. 404 КПК України, також не свідчить про те, що судом апеляційної інстанції в цій частині допущено саме істотне порушення КПК України.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

У поданій касаційній скарзі захисник зазначає, що ОСОБА_8 21 червня 2022 року в порядку ст. 404 КПК України подавав до апеляційного суду клопотання про повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, шляхом повторного дослідження доказів, зокрема показань обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , з посиланням на те, що суд першої інстанції дослідив їх не повністю та з порушеннями, оскільки їх свідчення під час судового розгляду неодноразово змінювались і внаслідок цього є суперечливими, чому суд не надав належної оцінки.

Проте, посилаючись на зазначене, захисник не наводить належних обгрунтувань про те, яким чином зазначене перешкодило суду апеляційної інстанції постановити законне та обгрунтоване рішення з огляду на те, що:

- ОСОБА_9 , ОСОБА_10 повністю визнали свою вину у вчиненні злочину за обставин, детально викладених у вироку місцевого суду;

- судом першої інстанції не було встановлено суперечностей у їх показаннях і самі вони з цих підстав судові рішення не оскаржували;

- ОСОБА_9 , ОСОБА_10 були присутні під час розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції та їм надавалась можливість виступити по суті апеляційного перегляду.

При цьому, колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що в разі, коли суд першої інстанції дослідив усі можливі докази з дотриманням засади безпосередності, а суд апеляційної інстанції погодився з ними, то за відсутності підстав, передбачених ч. 3 ст. 404 КПК України, суду апеляційної інстанції немає потреби знову досліджувати ці докази в такому ж порядку, як це було зроблено в суді першої інстанції. Для прийняття рішення апеляційному суду достатньо перевірити ці докази, що і було зроблено під час апеляційного розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Проте з огляду на вищезазначене, колегією суддів не встановлено тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, а тому відсутні обґрунтовані підстави для задоволення касаційної скарги захисника.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 11 лютого 2022 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року стосовно ОСОБА_8 - без зміни.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3