П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 348/2503/24

Провадження № 3/348/1146/24

16 жовтня 2024 року                        м. Надвірна

Суддя Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області Максименко О.Ю., розглянувши матеріали, які надійшли з Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Битків Надвірнянського району Івано-Франківської області, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , виданий 18.03.2022, орган видачі 2621, РНОКПП НОМЕР_2 ,

за ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

У с т а н о в и в :

21.08.2024 близько 12:30 год. в с. Пнів по вул. Лани гр. ОСОБА_1 вчинив психологічне та економічне домашнє насильство відносно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме: обзивав нецензурними словами та пошкодив скло у віконній рамі будинку, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутність. З протоколом про адміністративне правопорушення ознайомлений та згідний. Свою провину визнає та просить суворо не карати.

Згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП при розгляді справи про адміністративні правопорушення, передбаченої ст. 173-2 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою.

Таким чином, враховуючи заяву ОСОБА_1 , суд вважає можливим розглянути справу у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

В діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Викладене підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 207811 від 14.09.2024, рапортом, протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 21.08.2024, копією постанови Надвірнянського районного суду від 22.11.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та застосовано стягнення у виді 340, 00 грн, копією постанови Надвірнянського районного суду від 22.11.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та застосовано стягнення у виді штрафу у сумі 340, 00 грн, копією постанови Надвірнянського районного суду від 05.09.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та застосовано стягнення у виді штрафу у сумі 170, 00 грн, копією постанови Надвірнянського районного суду від 07.05.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та застосовано стягнення у виді штрафу у сумі 340, 00 грн.

Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948р. та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950р., ратифікованою Україною 17.97.1997 р. передбачено, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.        

Правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях.

Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто особа не повинна доказувати свою невинуватість і його поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотнє.        

В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов`язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).

       Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.        

Крім того, у п. 21 свого рішення у справі «Надточий проти України від 15 травня 2008 року» ЄСПЛ зазначив, що українське правительство визнало кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.        

Як зазначено в преамбулі Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, з наступними змінами, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку з обов`язком держави виконати рішення ЄСПЛ у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до ЄСПЛ.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

В судовому засіданні сумнівів щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, у суду не виникає, всі докази суд вважає належними та допустимими, у зв`язку із чим вважає доведеним скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Приймаючи до уваги те, що ОСОБА_1 раніше притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП декілька разів, певних висновків для себе не зробив, накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу дієвих результатів не принесло, тим паче, що штрафи правопорушником не сплачено, із врахуванням характеру скоєного та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд вважає необхідним застосувати до ОСОБА_1 стягнення у вигляді адміністративного арешту в межах санкції ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

На підставі ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605 гривень 60 коп. на користь держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. 40-1, 173-2, 268, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

П О С Т А Н О В И В :

       Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

       Притягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та призначити йому стягнення у вигляді адміністративного арешту строком на десять діб.

       Відлік адмінарешту розпочати з моменту затримання.

       Виконання постанови доручити Надвірнянському РВП ГУНП в Івано-Франківській області.

       Строк пред`явлення постанови до виконання - три місяці..

       Строк пред`явлення постанови до виконання - три місяці.

       Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у сумі 605 гривень 60 копійок (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (ЄДРПОУ) – 37993783, Банк отримувача (ГУДКСУ) – Казначейство України (ЕАП), Номер рахунку UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету – 22030106. Найменування коду класифікації доходів бюджету – Судовий збір (стягувачем є Державна судова адміністрація України).

       Постанова може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом десяти днів з моменту її проголошення.

Суддя Надвірнянського районного суду

Івано-Франківської області                 О. Ю. Максименко