Дата документу 05.09.2024 Справа № 333/1089/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №333/1089/24                         Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1

Провадження №11-кп/807/936/24                         Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2

Категорія ст.199 КПК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

розглянула 05 вересня 2024 року в м.Запоріжжя в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні матеріали оскарження ухвали Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 04 липня 2024 року щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Значкове Вільнянського району Запорізької області, громадянина України, військовослужбовця, який має середню освіту, не одружений, не має на утриманні малолітніх дітей, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України

за участю обвинуваченого ОСОБА_6 - в режимі відеоконференції з приміщенням ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».

Обвинувачений ОСОБА_6  звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 04 липня 2024 року, якою задоволене клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 та продовжений строк дії запобіжного заходу щодо останнього у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 01 вересня 2024 року включно, з можливістю внесення застави в розмірах та умовах, визначених в ухвалі слідчого судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 10 листопада 2023 року.

Своє рішення суд першої інстанції мотивував наявністю ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, та тим, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів, не пов`язаних з триманням під вартою, не забезпечить належної поведінки обвинуваченого.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову ухвалу, якою обрати щодо нього більш м`який запобіжний захід у виді домашнього арешту.

В обґрунтування своєї скарги зазначає про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Наголошує на тому, що сторона обвинувачення не може забезпечити явку потерпілої до зали суду.

Вказує на те, що під вартою він знаходиться вже 8 місяців та кримінальне провадження по суті не розглядається.

Згідно з ухвалою суду, в провадженні Комунарського районного суду м.Запоріжжя перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. В обґрунтування посилався на таке.

Під час проведення судового розгляду встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ОСОБА_6 :

- може переховуватися від суду;

- незаконно впливати на свідків;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.186 КК України. Вказане кримінальне правопорушення відноситься згідно зі ст.12 КК України до категорії тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років.

Згідно з матеріалами кримінального провадження, ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем, діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, повторно вчинив відкрите викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, а саме: 08 листопада 2023 року приблизно о 20 годині 30 хвилин, знаходячись в будинку за адресою: АДРЕСА_3 діючи повторно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, із подальшими змінами з метою особистого збагачення, відкрито вихватив з рук потерпілої ОСОБА_7 мобільний телефон «Xiaomi Redmi» моделі «12С» у корпусі синього кольору, IMEI (1) НОМЕР_1 , IMEI (2) НОМЕР_2 із сім-картами операторів мобільного зв`язку «Водафон» № НОМЕР_3 та «Київстар» № НОМЕР_4 вартістю 7000 гривень, тим самим відкрито заволодів належним останній мобільним телефоном. Після чого ОСОБА_6 зник з місця злочину разом з викраденим майном і розпорядився ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілій майнову шкоду на суму 7000 гривень. Усвідомлюючи тяжкість вчиненого ним злочину, а також невідворотність покарання, ОСОБА_6 може безперешкодно покинути межі м.Запоріжжя, тим самим переховуючись від суду, чим може перешкоджати встановленню істини по справі. Крім того, останній може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, враховуючи те, що обвинувачений обізнаний про анкетні дані та місце мешкання свідків, які своїми показаннями підтверджують його причетність до скоєння кримінального правопорушення.

У зв`язку із зазначеними вище обставинами, сторона обвинувачення приходить до висновку, що вжиття більш м`яких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є недостатньою мірою з огляду на обставини скоєного та ризики, які існують.

Обвинувачений ОСОБА_6 заперечував стосовно задоволення клопотання прокурора та просив обрати щодо нього більш м`який запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту під контролем командира військової частини, де він має намір продовжити військову службу.

Прокурор у судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явився, про день, час та місце розгляду провадження повідомлений належним чином, клопотань про розгляд апеляційної скарги за його участю не заявляв.

Оскільки, виходячи з положень кримінального процесуального законодавства, участь прокурора при розгляді апеляційної скарги на ухвалу про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого не є обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути вищевказану апеляційну скаргу без участі прокурора.

Заслухавши доповідь судді; аргументи обвинуваченого ОСОБА_6 на підтримання апеляційної скарги; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Як зазначено у ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення у КПК України передбачено заходи забезпечення кримінального провадження, до яких належить, зокрема, тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (статті 131, 176, 183 КПК України).

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого, як переховування від органів досудового розслідування та/або суду; знищення, переховування або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконний вплив на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.

Звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, та обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою (ч.3 ст.199 КПК України).

Клопотання прокурора вказаним вимогам відповідає та має всі необхідні відомості, передбачені кримінальним процесуальним законодавством.

Наведені у клопотанні прокурора підстави для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 перевірялись судом першої інстанції при розгляді клопотання. При цьому, у судовому засіданні заслухані пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 , думка прокурора, та з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо продовження строку тримання особи під вартою.

Так, із наданих матеріалів оскарження ухвали убачається, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, яке є тяжким злочином, за який передбачено покарання, пов`язане виключно з ізоляцією від суспільства на тривалий строк.

Перевіривши наявні матеріали провадження, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що ризики, вказані прокурором, не зменшились та існують на даний час.

Такими ризиками є: ризик переховування від суду; незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином - з огляду на характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, відомості про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, в наявних матеріалах провадження відсутні відомості, які б свідчили про наявність у обвинуваченого міцних соціальних зв`язків.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції і вважає, що викладене в сукупності свідчить про наявність ризиків, на які посилається прокурор, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Оцінивши всі вищевказані обставини у сукупності, суд дійшов правильного висновку про те, що задля забезпечення цього провадження необхідно продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою.

Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".

Такий висновок суду не суперечить як національному законодавству, так і практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якою допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою є наявність із боку цієї особи таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину, за умови доведеності таких ризиків (рішення у справах «Смірнов проти Росії» від 24 липня 2003 року; «Вемгофф проти Німеччини» від 27 червня 1968 року; «Штегмюллер проти Австрії» від 10 листопада 1969 року; «Мацнеттер проти Австрії» від 10 листопада 1969 року; «Летельєр проти Франції» від 26 червня 1991 року та ін.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово вказував на те, що позбавлення свободи може бути виправданим тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається (Рішення у справі «Амбрушкевич проти Польщі»).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що задля забезпечення цього провадження необхідно продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, оскільки ризики, які існували на момент застосування до останнього вказаного запобіжного заходу, не зменшились, з огляду на особу обвинуваченого, характер та ступінь тяжкості інкримінованих йому правопорушень та суворість можливого покарання, і інші запобіжні заходи будуть недостатніми для запобігання цих ризиків.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції врахував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість тримання особи під вартою, суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, та своїм рішенням забезпечив високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_6 , та ті, що заявлені при апеляційному розгляді обвинуваченим, на думку колегії суддів, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Зокрема, доводи апелянта щодо відсутності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, перевірялися судом першої інстанції та спростовані в оскаржуваній ухвалі, яка є належним чином вмотивованою, а доводи обвинуваченого про протилежне суперечать змісту самої ухвали.

В ухвалі зазначені обставини, з урахуванням яких суд дійшов висновку про неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу.

На думку колегії суддів, ризики, які встановлені судом першої інстанції є обґрунтованими та підтвердженими наявними в справі доказами.

Окрім того, суд першої інстанції обґрунтовано вказав в оскаржуваній ухвалі суду про можливість внесення застави в розмірах та умовах, визначених в ухвалі слідчого судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 10 листопада 2023 року.

Свої висновки про необхідність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою суд належним чином вмотивував.

Що стосується доводів обвинуваченого ОСОБА_6 стосовно тривалого перебування його під вартою, то суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що наявними матеріали кримінального провадження в достатній мірі доведено обставини, які виправдовують подальше утримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення зазначених вище ризиків.

Колегія суддів вважає, що строк обраного стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного, такий захід відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується.

Твердження сторони захисту про те, що кримінальне провадження по суті не розглядається, а сторона обвинувачення не може забезпечити явку потерпілої до зали суду, само по собі не спростовує висновків суду та не свідчить про відсутність встановлених ризиків.

В свою чергу, з наявних матеріалів провадження убачається, що судовий розгляд провадження не завершений з об`єктивних причин.

Тяганини з боку суду з наявних матеріалів провадження не убачається.

Дані про те, що обвинувачений ОСОБА_6 за станом здоров`я не може утримуватися в умовах СІЗО, в матеріалах провадження відсутні, та при апеляційному розгляді суду апеляційної інстанції таких відомостей не надано.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою, а доводи, викладені в апеляційних скаргах, правильність висновків суду першої інстанції не спростовують.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б були підставою для скасування вказаної ухвали суду, при апеляційному її перегляді не встановлено.

Керуючись ст.ст.407, 422-1 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 04 липня 2024 року, якою задоволене клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 та продовжений строк дії запобіжного заходу щодо останнього у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 01 вересня 2024 року включно, з можливістю внесення застави в розмірах та умовах, визначених в ухвалі слідчого судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 10 листопада 2023 року, залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення та не може бути оскаржена у касаційному порядку.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4