Справа № 22-ц- 4028/2006р. Головуючий 1-ї інстанції Загоруйко З.Г.
Категорія: стягнення боргу. Доповідач : Кокоша В.В.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 вересня 2006 року. Судова колегія судової палати у
цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - судді Коростійової В.І., суддів - Кокоші В.В., Солодкова А.А., при секретарі - Хороших М.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 24 травня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу,
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом.
Вона зазначала, що 1 вересня 1998 року ОСОБА_2 взяла у неї в борг 5000 доларів США, про що склала розписку та в усній формі зобов'язалася повернути борг через декілька місяців.
Після спливу чотирьох місяців ОСОБА_2, посилаючись на тяжке фінансове становище, неодноразово просила її відстрочити термін повернення боргу, на що вона надавала згоду.
Однак, взяті на себе зобов'язання по поверненню боргу ОСОБА_2 не виконала, а в березні 2005 року відмовилася повернути їй борг.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила суд поновити їй строк позовної давності для звернення з вимогою до ОСОБА_2 про стягнення грошового боргу та стягнути з відповідачки борг у національній валюті в розмірі 25250 грн., З % річних в розмірі 5302 грн. 50 коп., витрати на оплату державного мита в розмірі 51 грн., на оплату юридичних послуг в розмірі 1000 грн., а всього 31 603 грн. 50 коп.
Відповідачка ОСОБА_2 позов не визнала. Вважала, що грошей від позивачки в борг 1 вересня 1998 року вона не отримувала.
Розписку про отримання у ОСОБА_1 в борг 5000 доларів США вона склала на прохання чоловіка позивачки ОСОБА_3, у якого в той день взяла в борг 2000 доларів США для придбання меблів та який зобов'язався виготовити для неї технічну документацію на сауну, вартість якої становила 3000 доларів США.
Борг ОСОБА_3 вона повернула частками з січня 1999 року до липня 1999 року , а технічну документацію він для неї не оформив.
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 24 травня 2006 року позов задоволено частково.
ОСОБА_1 поновлено судом строк позовної давності на звернення з вимогами до ОСОБА_2 про стягнення суми грошового боргу.
Також стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 25250 грн. боргу, 51 грн. державного мита, 1000 грн. витрат на юридичні послуги, а всього 26 301 грн.
В апеляційній скарзі представник відповідачки ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції не оскаржує, вважає його законним та обґрунтованим.
Судова колегія, заслухавши суддю - доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні з наступних підстав.
Відповідно до пункту 4 „Прикінцевих та Перехідних положень" Цивільного кодексу України 2003 року , він застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Згідно пункту 9 положень, до договорів , які були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.
Оскільки договір позики між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений 1 вересня 1998 року та продовжував діяти після 1 січня 2004 року, суд при вирішенні спору між сторонами обґрунтовано застосував норми Цивільного кодексу України в редакції 2003 року.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з частиною 2 ст. 1049 ЦК України, якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явленням вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суд виходив з того, що 1 вересня 1998 року між сторонами був укладений договір позики, згідно з яким ОСОБА_2 отримала у борг від позивачки 5000 доларів США. На підтвердження зазначеного договору, ОСОБА_2 власноручно написала розписку не зазначивши в ній строк повернення позики та словесно зобов'язалася повернути борг позивачці через декілька місяців.
В обумовлений сторонами строк ОСОБА_2 борг не повернула та неодноразово зверталася до позивачки відстрочити термін повернення боргу, на що ОСОБА_1 надавала згоду та не зверталась до суду.
У березні 2005 року ОСОБА_2 борг не визнала та відмовилася його повертати позивачці.
Такий висновок суду відповідає обставинам справи та нормам матеріального права, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України розписка ОСОБА_2 є належним допустимим доказом, на підтвердження факту позики нею 5000 доларів США у позивачки ОСОБА_1.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено ( позовна давність), встановлюється в три роки.
Згідно ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, або про особу яка його порушила.
Як вбачається з матеріалів справи та стверджується належними доказами, договір позики між сторонами був укладений 1 вересня 1998 року, проте в розписці про отримання коштів не встановлений строк повернення боргу позикодавцю позичальником.
Суд першої інстанції встановивши при розгляді справи, що право на звернення з позовом до суду у ОСОБА_1 виникло лише у березні -квітні 2005 року, безпідставно поновив позивачці ОСОБА_1 строк позовної давності на звернення з вимогами до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу.
З огляду на це, судова колегія виключає з резолютивної частини рішення суду, посилання на поновлення строку позовної давності ОСОБА_1 для звернення з вимогою до ОСОБА_2 про стягнення грошового боргу.
Не є обґрунтованими та не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_1 про відшкодування витрат у розмірі 1000 грн. сплачених нею за юридичні послуги адвоката, оскільки позивачка не надала суду першої та апеляційної інстанції належно оформлених квитанцій, які б стверджували понесенні нею затрати на юридичні послуги .
Керуючись ст. ст. 303, 304, п. З ч. 1 ст. 307, п. З, 4 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України судова колегія, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Харківського районного суду Харківської області від 24 травня 2006 року змінити.
Виключити з резолютивної частини рішення суду, посилання на поновлення судом ОСОБА_1 строку позовної даності на звернення з вимогою до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу.
Відмовити в задоволенні вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на юридичні послуги адвоката в сумі 1000 (однієї тисячі) грн. за їх необґрунтованістю.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий суддя
Судді: