Справа № 2-335/11

                                                               РІШЕННЯ

                                                           Іменем України

09 лютого 2011 року           

           Вінницький районний суд  Вінницької області  в складі:

                          головуючого судді: Гриценко І.Г.

                                при секретарі:     Манюк Л.В.  

                      за участю адвоката      ОСОБА_1

                                      позивача:     ОСОБА_2                                            

                                 відповідача:     ОСОБА_3

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу в сумі 84700 гривень ,-

ВСТАНОВИВ:

          В липні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до Вінницького районного суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу.

          Позовні вимоги мотивував тим, що 28.07.2008 року він домовився із ОСОБА_3 про позику їй коштів в сумі 84700,00 грн., які позичив їй на певний термін часу, в підтвердження чого ОСОБА_3 написала розписку про повернення даного боргу в будь-який час на вимогу позивача. При передачі коштів позивачем ОСОБА_3 були присутні також свідки. Протягом 2009 року та на початку 2010 року ОСОБА_2 просив відповідачку повернути йому борг, однак ОСОБА_3 заборговані кошти йому не повернула, тому звернувся із вказаним позовом до суду за захистом своїх прав.

          В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 заявлений позов підтримав повністю та суду пояснив, що ОСОБА_3 і її сестара ОСОБА_4 працювали в нього реалізаторами іграшок та канцтоварів, він знав, що в них дуже хвора мати, для лікування якої потрібні були кошти, тому він на прохання ОСОБА_3 позичив їй 84700,00 грн., про що вона написала розписку, зобов’язувалася повернути гроші на його першу вимогу. Також знав, що у її матері є приватизована земельна ділянка в АДРЕСА_1 і зі слів ОСОБА_3 її мати виступила гарантом, але з її матір`ю він про це не говорив. Коли в червні 2010 року він звернувся до ОСОБА_3 повернути йому борг, то остання відмовилася, тому він звернувся з даним позовом до суду. До червня 2010 року ОСОБА_3 працювала у нього реалі затором, але грошей йому не повертала.

          Відповідач ОСОБА_3 суду пояснила, що з лютого 2007 року вона працювала реалізатором дитячих іграшок і сезонно –канцтоварами у приватного підприємця ОСОБА_5 на ринку «Привокзальний»у м. Вінниці. Допомагав ОСОБА_5 вести торгівлю її чоловік ОСОБА_2, який також є приватним підприємцем і має торгове місце на цьому ж ринку і саме він щодня забирав у ОСОБА_3 виручку. Трудовий договір між відповідачкою і ОСОБА_5 не укладався, а заробітну плату вона отримувала готівкою щотижня. Облік товарів і виручки вели самі ОСОБА_5 та ОСОБА_2 За отримані товари відповідачка не розписувалася, будь-які акти інвентаризації не складалися. 08 червня 2010 року на робоче місце до ОСОБА_3 приїхав ОСОБА_2, який запросив її в свій автомобіль, де чекала ОСОБА_5 та їх кум ОСОБА_8, який нібито є юристом і там ОСОБА_3 дізналася, що в квітні 2010 року була проведена остання інвентаризація і в неї було виявлено велику недостачу на загальну суму 84700,00 грн. Потім втрьох ці особи почали вимагати у ОСОБА_3 розписку в тому, що вона нібито позичила у ОСОБА_2 84700,00 грн., але вона відмовлялася, бо товар, яким торгувала є малоцінним і такої великої недостачі не могло бути, тоді вони почали їй погрожувати, сказали, що викрадуть її маленького сина, що вона не доїде додому і взагалі ніде не зможе працевлаштуватися. Під таким тиском із застосуванням погроз, її змусили написати розписку про те, що 28.07.2008 року вона нібито позичила вказану суму грошей у ОСОБА_2 Зміст даної розписки їй диктував ОСОБА_2 З автомобіля її не випускали до тих пір, поки вона не написала те, що від неї вимагали, а потім дані особи стали вимагати від неї, що її мати ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_2 належну їй на праві власності земельну ділянку в садовому товаристві «Поділля»АДРЕСА_1, також вони повідомили, що знають і про земельні паї її матері. Пояснила, що вона у ОСОБА_2 будь-які гроші не позичала, а інвентаризація та недостача надумані.

          Ще до подачі даного позову ОСОБА_2 до суду, 15.06.2010 року відповідач ОСОБА_3 звернулася до Староміського РВ ВМУ ГУМВС України у Вінницькій області із заявою про злочин відносно ОСОБА_2, ОСОБА_5, які шляхом насильства примусили її написати розписку про позику у ОСОБА_2 28.07.2008 року грошей в сумі 84700,00 грн., які фактично у нього не позичала. Постановою Замостянського ДІМ РВ УМВС України у Вінницькій області від 04.10.2010 року їй було відмовлено у порушенні кримінальної справи, яку відповідачка оскаржила до суду і постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 10.11.2010 року вказану постанову Замостянського ДІМ про відмову в порушенні кримінальної справи було скасовано.

В судовому засіданні також були допитані свідки за клопотанням кожної сторони по справі, котрі дали пояснення, якими підтвердили пояснення відповідно позивача і відповідача.

Призначена судом за клопотанням відповідача експертиза не проведена із-за неробочого стану обладнання на протязі тривалого часу, без визначення. Тому відповідач просила розглянути справу без проведення експертизи по матеріалам справи.

Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків та дослідивши матеріали справи встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно розписки від 28.07.2008 року ОСОБА_3 позичила у ОСОБА_2 84700,00 грн. в зв’язку з важким матеріальним становищем так як вона в нього працювала реалізатором. Вказану суму коштів зобов’язувалася повернути по вимозі ОСОБА_2 та що розписка написана не примусово, самостійно (а.с. 8).

15.06.2010 року ОСОБА_3 звернулася із заявою до Староміського РВ ВМУ ГУМВС України у Вінницькій області із заявою про злочин відносно ОСОБА_2, ОСОБА_5, які шляхом насильства примусили її написати розписку про позику у ОСОБА_2 28.07.2008 року грошей в сумі 84700,00 грн., які фактично у нього не позичала (а.с. 16).

Як вбачається із пояснень відповідачки ОСОБА_3 та із постанови Замостянського районного суду м. Вінниці від 10.11.2010 року, постановою Замостянського ДІМ РВ УМВС України у Вінницькій області від 04.10.2010 року ОСОБА_3 було відмовлено у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2, ОСОБА_5, які шляхом насильства примусили її написати розписку про позику у ОСОБА_2 28.07.2008 року грошей в сумі 84700,00 грн., які фактично у нього не позичала. Вказана постанов Замостянського ДІМ про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2, ОСОБА_5 була скасована постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 10.11.2010 року (а.с. 54).

          Відповідно до ст. ст. 1046 - 1047 ЦК України за договором позики одна сторона ( позикодавець ) передає у власність другій стороні ( позичальникові ) грошові кошти, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов"язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менше як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника, яка посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

          Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

          Судом встановлено, що позивач не надав суду належних письмових доказів в підтвердження пред’явлення ним ОСОБА_3 своєї вимоги про повернення йому 84700,00 грн.

          Відповідач ОСОБА_3 не визнала обставини, викладені в розписці щодо позики грошей і дати написання нею розписки, так як гроші вона у ОСОБА_2 не позичала, а розписку написала внаслідок психологічного тиску і погроз позивача в 2010 році, а не в 2008 році. Тому й в 2008-2010 р.р. продовжувала працювати у позивача реалізатором і отримувала в нього повністю заробітну плату, вказане підтвердив позивач ОСОБА_2

          Крім того, суд встановив з матеріалів справи, пояснень сторін, що відповідач ОСОБА_3 про написання нею внаслідок примусу позивача та інших осіб 08.06.2010 року розписки, яка не відповідала дійсності про отримання в позику від ОСОБА_2 84700 грн. 28.07.2008 року (із-за неотримання грошей та дати написання), звернулася 15.06.2010 року з заявою про злочин до правоохоронних органів (а.с.16), що суд вважає обставиною, що відповідач через правоохоронні органи оспорює написану нею розписку на яку позивач посилається як основний доказ в доведеність позовних вимог.

Позивач же звернувся з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_3 суми позики значно пізніше, тобто 13.07.2010 року (а.с.3).

З пояснень сторін ОСОБА_2 і ОСОБА_3 встановлено, що до теперішнього часу правоохоронними органами перевірка фактів зави ОСОБА_3 про злочин після скасування постанови Замостянським судом м.Вінниці (а.с.54) не проведена і рішення не прийнято, оскільки їх до райвідділу міліції не викликали і пояснень не відбирали.

Судом було роз’яснено позивачу можливе його право залишення позовних вимог без розгляду до отримання результатів перевірки правоохоронними органами заяви ОСОБА_3 про злочин ОСОБА_2 і інших, але позивач наполягав на розгляді його позову по суті по наявним матеріалам справи.      

Суд вважає правдивими пояснення відповідача ОСОБА_3 щодо не отримання нею коштів 84700 грн. при написаній нею розписці в 2010 році а не в 2008 році, так як вона з викладом даних обставин звернулася з заявою для перевірки до правоохоронних органів одразу ж, що позивач позичив велику суму грошей без складання письмового договору, з вказівкою конкретної дати повернення позики, що звернувся він з позовом в суд майже через місяць після звернення ОСОБА_3 до міліції. Також суд вважає, необгрунтованими пояснення позивача про позику ним ОСОБА_3 грошей для лікування онкохворої матері, виходячи з пояснень свідків ОСОБА_7 (сільський голова с.Медвеже Вушко), ОСОБА_6 (матері відповідача), та відповідача, так як на лікування матері були зібрані гроші по селу по місцю її роботи. Суд враховує також ту обставину, що ОСОБА_2 оформляв позику грошей розпискою з роз’яснень його знайомого юриста, але в той же час без оформлення письмового договору з обговоренням всіх істотних умов договору позики.

З вищевикладених обґрунтувань в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 1046, 1047 ЦК України, ст. ст.. 10, 11,60, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, -      

                                                           В И Р І Ш И В:

           В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу в сумі 84700 гривень та судових витрат відмовити.

             Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя: