Справа №  2-107/11  

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18.03.2011 року

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                     В складі головуючого судді    Ворон юк В.А.

                         При секретарі  Полонській Н.М.

                         З участю  адвоката     ОСОБА_1

 Розглянувши у відкритому  судовому засіданні   в м.Козятині справу за позовом  ОСОБА_2 до  ОСОБА_3 , третя особа на стороні  відповідача Сокілецька сільська рада Козятинського району  Вінницької області  про повернення  самовільно зайнятої  земельної ділянки

                                  В с  т а н о в и в :

      Позивач звернувся в суд із позовом, в якому просив зобов'язати відповідача ОСОБА_3 повернути  йому самовільно зайняту частину  його земельної ділянки, площею 0,025га.,яка знаходиться в АДРЕСА_1, із земельної ділянки, яка знаходиться  в користуванні  ОСОБА_3 в АДРЕСА_2 та стягнути всі судові витрати по справі.

        В обґрунтування  позовних вимог  позивач посилався на те , що  йому згідно свідоцтва про право власності на житло, яке видане 2 вересня 1994 року, на праві власності належить будинок  розташований в АДРЕСА_1.

Рішенням 5 сесії 22 скликання Сокілецької сільської ради від 24 листопада 1995 року, йому передана безплатно у приватну власність земельна ділянка, площею 0,50га., а саме: 0,33га.- це присадибна земельна ділянка, на якій розташований будинок, а решта земельної ділянки в іншому місці. Фактично зараз біля будинку він користуюся земельною ділянкою площею 0.30га., але земельний податок сплачує за 0.33га.

Відповідачу ОСОБА_3 також рішенням сесії  Сокілецької сільської ради передана в приватну власність присадибна земельна ділянка, площею-0,23га. Але відповідач користується фактично більшим розміром земельної ділянки  так як  поступово, за декілька років, самовільно зайняв частину його земельної ділянки.  

     09 червня 2010 року комісією в складі сільського голови та депутатів сільської ради, була проведена інвентаризація  його земельної ділянки, в результаті чого було виявлено, що дійсно  його земельна ділянка становить 0.30га., недостача земельної ділянки складає 0.03га., що стверджується актом.

15.11.2010 року сільська рада зробила контрольний замір земельної ділянки ОСОБА_3 в його присутності. При цьому встановлено, що станом на 15.11.2010 року розмір присадибної земельної ділянки в ОСОБА_5 складає 0,255 га.. замість переданої йому у власність 0,23га., тобто більше на 0,025га.

      Незважаючи на те. що  він не має державного акту на право власності на цю земельну ділянку

але відповідно до п.7 розділуХ «Перехідні положення»ЗК України, громадяни зберігають право на земельні ділянки одержані ними до 1 січня 2002 року у власність, в розмірах, що були

раніше передбачені чинним законодавством. В такому випадку  він  має всі законні підстави для звернення до суду за захистом свого права на дану земельну ділянку.

    В  судовому засіданні представник  позивача  позовні вимоги підтримала  та підтвердила обставини, зазначені  вище, крім того додала, що її чоловікові рішенням Сокілецької сільської ради виділялось у власність біля будинку по АДРЕСА_1 0.50 га землі. Але коли  будували приміщення дитячого садка, то  з цієї земельної ділянки у них забрали 0.17га та виділили у іншому місці, а біля   будинку залишилось 0.33га, за який  вона платить земельний податок.  У ОСОБА_3 рахується по документах 0.23 га землі, а фактично він  використовує більший розмір земельної ділянки. Земельна ділянка  ОСОБА_3 збільшилась за рахунок того, що він поступово  зайняв їхню  земельну ділянку.

     Відповідач  ОСОБА_3  позовні вимоги не визнав та пояснив, що  його земельна ділянка розташована  в АДРЕСА_3, а не по АДРЕСА_2 .

Земельною ділянкою він користується з  1978 року . На межі з  ОСОБА_2 у них  забиті металеві стовпчики .  В 2000 році  сільською радою була проведена інвентаризація землі і земельна ділянка існувала в таких розмірах як і нині.  Коли він зробив технічну документацію  на земельну ділянку з метою отримання державного акту на  право власності на землю,  то  позивач  побачив, що у технічній документації збільшились розміри земельної ділянки , відмовився   погодити  існуючі межі ,заявивши, що  він зайняв його земельну ділянку.  

      Представник  відповідача  адвокат  ОСОБА_1 позов не визнав, пояснивши, що земельні  ділянки  як ОСОБА_2  так і ОСОБА_3 на місцевості  в  натурі не виділялись, державних актів у  сторін  немає. Позивач не надав доказів того, що  йому по АДРЕСА_1 виділялось 0.33 га. Земельна ділянка виділена у двох кусках  загальною площею 0.50 га. Вважає, що розмір земельної  ділянки   ОСОБА_3 збільшився за рахунок точних геодезичних вимірів. Просив в позові відмовити.

     Представник  Сокілецької сільської ради  пояснив, що раніше це були радгоспні землі і виділялись  громадянам згідно наказу керуючого., а з 90-х років землю передали у розпорядження  Сокілецької сільської ради.   Накази про виділення земельних ділянок громадянам не збереглися. У ОСОБА_3 відповідно до рішення Сокілецької сільської ради  рахується земельна ділянка  розміром  0.23 га , а фактично у користуванні є більший розмір 0.25,5 га.  ОСОБА_2  згідно рішення  Сокілецької сільської ради  виділялось 0.50 га. На земельній ділянці ОСОБА_2 почали будувати дитячий садок і 0.17га землі забрали  для будівництва, а ОСОБА_2 наділили 0.17 га у іншому місці.  Біля будинку по АДРЕСА_1  у ОСОБА_2 залишилось  0.33 га, Документів у сільській раді про  виділення ОСОБА_2 земельної ділянки  розміром 0.17га у іншому місці немає. Земельна ділянка в натурі не виділялась ні ОСОБА_2  ні ОСОБА_3  Проте вважає, що розмір земельної ділянки  ОСОБА_3 збільшився за рахунок того, що він зайняв земельну ділянку  ОСОБА_2  тому просив позов задовольнити.    

    Представник відділу  держкомзему у Козятинському районі  пояснив,  що спірне питання в даному випадку не входить до  компетенції відділу держкомзему, оскільки земельні ділянки розташовані в межах населеного пункту.

     Свідок  ОСОБА_6  пояснила,  що  з того часу,  приблизно з 1978 року ,як ОСОБА_3 виділили земельну ділянку,   то  межа з земельною ділянкою    ОСОБА_2 , нікуди не посувалась, по обидві сторони забиті металеві  стовпчики як стояли, так і стоять досі.

     Свідок ОСОБА_7 пояснила, що  з 1996 року по 2002 роки працювала землевпорядником у Сокілецькій сільській раді. В 1996 р. робили інвентаризацію земель і при  обмірах у  ОСОБА_2   було  більше  землі на 0.08 га , так як до цього це були радгоспні землі і всім виділяли по 0.25 га землі. У  ОСОБА_2 . земельні ділянки у двох кусках, один біля будинку по вул..Котляревського, а інший по вул..Терешкової.  У   ОСОБА_3  було десь біля 0.25 га землі.  В кінці города ОСОБА_3 на межі з ОСОБА_2   вже давно  забита металева труба, яка позначає їх межі..

     Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що з 1977 року по 2002 рік працювала  секретарем Сокілецької сільської ради. Коли  радгосп будував дитячий садок, то проводилось  формування території  тоді ОСОБА_2 була виділена земельна ділянка по фактичному  використанні десь біля 0.15 га біля будинку. ОСОБА_3  завжди платив податок  за 0.25 га землі.  Коли радгосп реорганізували, то  проводилась інвентаризація земель та  проводились обміри  по кожній земельній   ділянці землекористувачів. Межа в ОСОБА_3 як існувала, так і існує по даний час.

     Заслухавши сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд  вважає, що в позові  ОСОБА_2 необхідно відмовити.

      Судом встановлено, що  відповідно до рішення  14 сесії 21 скликання від 24.12.1993 року Сокілецької сільської ради  Козятинського району Вінницької області  ОСОБА_3 було виділено  0.23га землі для  будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель в АДРЕСА_2  ( а.с. 31,102 ).

      Відповідно до рішення  5 сесії 22 скликання від 24 листопада  1995 року  ОСОБА_2 було виділено 0.50 га землі для ведення присадибного господарства  в  с.Сокілець Козятинського району Вінницької області.  ( а.с.9, 106 ).

      Про те, що  за ОСОБА_2 рахується земельна ділянка площею 0.50 га  підтверджується  також випискою з  земельно-кадастрової книги   ( а.с.74 ).

     Як вбачається із виписки земельно-кадастрової книги  за ОСОБА_3 рахується земельна ділянка  площею 0.23 га   ( а.с.70 ).

    Фактичний розмір земельної ділянки, що належить ОСОБА_3  відповідно до технічної документації із землеустрою  щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд та ведення особистого селянського господарства  становить 0.2706 га  ( а.с.34 ).  

     Відповідно  до ст.. 78 ч.1 ЗК України право власності на землю –це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками .

      Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього  Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. ( ст..78 ч.2 ЗК України ).

      Відповідно до ст.. 121 ч.1 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної чи комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку,господарських будівель та споруд у селах не більше 0.25 га, та для ведення особистого селянського господарства не більше 2.0га .

       З 1 січня 2002 року  відповідно до ст.. 125 ч.1 ЗК України, яка діяла в редакції до   2 травня 2009 року  право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. А з 02.05.2009 року право власності на земельну ділянку, а також право постійного  користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

      Відповідно до ст.. 126 ЗК України   право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

      Відповідно до ч.1 ст.212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

            В силу ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

            Позивачем не надано суду належних доказів того, що він є власником або землекористувачем присадибної земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1. Також позивачем не було представлено суду будь-яких документів, які б підтверджували ту обставину, що межі такої присадибної земельної ділянки були виділені в натурі (на місцевості).

            Суд не може погодитись із твердженням позивача, що йому на підставі рішення 5 сесії 22 скликання Сокілецької сільської ради було передано безкоштовно в приватну власність присадибну земельну ділянку площею 0,33 га та іншу земельну ділянку площею 0,17 га, оскільки у згаданому рішенні лише зазначено, що ОСОБА_2 передається в приватну власність земельна ділянка розміром 0,50 га для ведення присадибного господарства. В цьому рішенні не вказано де розташовані ці земельні ділянки, яка їх площа та цільове призначення.

           Суд  не може прийняти до уваги довідку  Сокілецької сільської ради про те, що за ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 рахується земельна ділянка 0.25 га  виділена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та 0.08 га для ведення особистого селянського господарства, оскільки  зазначені в ній дані про призначення земельної ділянки не підтверджені  рішенням  Сокілецької сільської ради про  розмежування  та призначення земельної ділянки. .

           З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позивач не довів порушення його прав з боку відповідача, а відтак підстав для задоволення позову ОСОБА_2 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки немає.

 Керуючись ст.. ст.. 78, 79 ч.1, 125 ч.1, 126 152, 153,  212 ЗК України, ст..ст. 15,57-60,208-209,212-215 ЦПК  України,  суд –

                                            В И Р ІШ И В :

       ОСОБА_2 відмовити в позові до ОСОБА_3 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 0.025га із земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_2.

        Рішення може бути оскарженим до апеляційного суду Вінницької області через Козятинський міськрайонний суд протягом 10 днів після проголошення.

Суддя :