донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
11.05.2011 р. справа №22/3/11
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Бойченка К.І.
Суддів: Діброви Г.І., Шевкової Т.А.
Розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м.Бердянськ Запорізької області
на рішення господарського суду Запорізької області від 28.02.2011р. по справі № 22/3/11 (суддя –Ярешко О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" м.Київ
до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м.Бердянськ Запорізької області
про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу № 862 від 18.06.2008р. у розмірі 37 997,74грн.
За участю представників сторін:
від позивача –ОСОБА_2-довіреність № 2 від 25.04.2011р.
від відповідача –не з`явився
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" м.Київ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м.Бердянськ Запорізької області заборгованості за договором фінансового лізингу № 862 від 18.06.2008р. у розмірі 37 997,74грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 28.02.2011р. по справі № 22/3/11 позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Бердянськ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" м.Київ 14 164,52грн. заборгованості за лізинговими платежами, 408,89грн. пені, 181,76грн. 3 % річних, 10 000,00грн. неустойки, 379,91грн. державного мита та 235,95грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.
Дане рішення мотивовано наступним:
-договором фінансового лізингу № 862 від 18.06.2008р., замовленням на транспортний засіб № 862/001 від 18.06.2008р. (додаток № 1 до договору фінансового лізингу № 862 від 18.06.2008р.), рахунками-фактурами;
-положеннями ст.806, ст.762, ст.525, ст.526, ст.509, ст.11, ст.629, ст.530, ст.611, ст.549, ст.625 Цивільного кодексу України, ст.193, ст.230, ст.231, ст.232, ст.233 Господарського кодексу України, ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовґязань", п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України
-частковою обґрунтованістю позовних вимог.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Запорізької області від 28.02.2011р. у справі № 22/3/11 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 м.Бердянськ Запорізької області подав до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення в часині стягнення заборгованості за лізинговими платежами 14 164,52грн., пені 408,89грн., 3 % річних від простроченої суми 181,76грн. скасувати. В частині стягнення заборгованості за лізинговими платежами, пені, 3 % річних в позові відмовити. Рішення господарського суду Запорізької області в частині стягнення неустойки 10000,00грн. змінити до стягнення неустойки у розмірі 100грн.
В обгрунтування апеляційної скарги заявник вказує на те, що:
-12.08.2010р. транспортний засіб відповідачем був повернутий позивачу, тобто дія договору фінансового лізингу № 862 була припинена;
-оскільки ні позивача, ні відповідач не підписували акти виконаних робіт за період травень-липень 2010р., то розраховувати суму заборгованості за лізинговими платежами, посилаючись на рахунки безпідставно, так як це не передбачено договором. Відповідно, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі лізинговими платежами в сумі 14 164,52грн., 3% річних та пені є також безпідставною.
-нарахування лізингових платежів здійснюється згідно актів виконаних робіт, підписаних сторонами, але такі акти в матеріалах справи відсутні;
- розмір неустойки мав бути зменшений на підставі ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України.
Частиною 2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не звґязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Господарським судом Запорізької області встановлено, що 18.06.2008 року між ТОВ "Євро Лізинг" (надалі –лізингодавець) та ФОП ОСОБА_1 (надалі –лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 862 (надалі –договір).
Відповідно до розділу 2 договору, лізингодавець передає лізингоодержувачу, а лізингоодержувач отримує від лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу транспортний засіб у відповідності з замовленням на транспортний засіб. Транспортний засіб, що передається в лізинг, придбаний на підставі наданого лізингоодержувачем замовлення на транспортний засіб.
Згідно із розділом 3 договору, лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу на строк, вказаний в плані лізингу.
Пунктами 4.1. та 4.5. договору передбачено, що лізингодавець придбаває транспортний засіб згідно замовлення на транспортний засіб і надає транспортний засіб в лізинг лізингоодержувачу на умовах, передбачених договором. Вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем. Після надання транспортного засобу лізингоодержувачеві на дату надання сторони підписують акт приймання –передачі транспортного засобу.
Відповідно до п. 5.1. договору, за переданий у лізинг транспортний засіб в період з дати надання до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі. Розмір та строки сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцю встановлюється в плані лізингу (додаток 3 до договору) та інших додатках.
Сторонами 18.06.2008 року був підписаний план лізингу, що є додатком до договору фінансового лізингу № 862 від 18.06.2008р. Згідно з даним планом сторони визначили розмір лізингових платежів та термін, протягом якого відповідач зобов’язаний сплати позивачу лізингові платежі, а саме з 20.06.2008 року по 20.06.2012 року.
У подальшому, 30.07.2008 року між позивачем та відповідачем були підписані зміни до плану лізингу, якими сторони визначили, що період сплати становить з 20.06.2008 року по 20.06.2012 року.
Згідно п. 5.2 договору, лізингові платежі включають: суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості транспортного засобу; комісію лізингодавця за наданий у лізинг транспортний засіб; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов’язані з виконанням цього договору.
Приписами п. 5.5. договору передбачено, що лізингоодержувач не має права затримувати лізингові платежі, термін сплати яких настав, навіть з причин пошкодження транспортного засобу або внаслідок виникнення обставин, які виникли не з вини лізингоодержувача.
Пунктом 5.8. договору передбачено, що оплата вартості послуг лізингодавця здійснюється в українських гривнях. Кожний наступний лізинговий платіж здійснюється у наступному порядку: сума, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості транспортного засобу сплачується у сумі, зазначеній у плані лізингу; комісія лізингодавця за наданий у лізинг транспортний засіб кожен місяць розраховується за наступною формулою: КЛПМ = КЛПЛ + (ЛППЛ * КоефКВ –ЛППЛ) де: КЛПМ –комісія лізингодавця за поточний місяць; КЛПЛ –комісія лізингодавця за відповідний місяць згідно плану лізингу; ЛППЛ –лізинговий платіж за відповідний місяць згідно плану лізингу; КоефКВ –коефіцієнт зміни курсу валюти, який розраховується наступним чином: офіційний курс валюти, зазначеної у плані лізингу, за даними НБУ на момент виставлення рахунку лізингодавцем / курс валюти, зазначений у плані лізингу.
У відповідності до п. 5.9. договору, комісія лізингодавця збільшується на суму ПДВ, що нараховується на частину комісії, яка перевищує подвійну облікову ставку НБУ на момент сплати такої комісії, розраховану від вартості об’єкту лізингу.
Відповідно до п. 7.16. договору, лізингоодержувач зобов'язаний вчасно та у повному обсязі сплачувати лізингодавцю всі необхідні лізингові платежі, а також платежі за послуги, надані лізингодавцем, штрафні санкції відповідно до положень договору та інші платежі, які пов'язані з використанням транспортного засобу і не входять до складу щомісячних лізингових платежів.
18.06.2008р. сторонами складено замовлення на транспортний засіб № 862/001 (додаток 1 до договору фінансового лізингу № 862 від 18.06.2008р.), в якому зазначено наступне, сторони домовились, що лізингоодержувач замовляє та доручає лізингодавцю придбати у постачальника та передати у термін, який передбачений договором, транспортний засіб –ГАЗ-3309 СС ГАРЗ. Зазначене замовлення підписано та скріплено печатками сторін.
На виконання умов договору, позивач на підставі замовлення на транспортний засіб № 862/001 від 18.06.2008р. надав відповідачу, а останній –прийняв транспортний засіб –ГАЗ-3309 СС ГАРЗ, шасі № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, що підтверджується актом прийому - передачі № 862/001 від 31.07.2008р., підписаним та скріпленим печатками позивача та відповідача.
Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Загальними положеннями про найм (оренду), які містяться у ч. 3 ст. 760 параграфу 1 глави 58, визначено, що особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.
Встановлено, що предметом договору лізингу, укладеного між сторонами, є транспортний засіб.
Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи, в силу ч. 2 ст. 799 Цивільного кодексу України, підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Згідно із ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Частиною 1 ст. 806 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Згідно ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
Положеннями ч. 2 ст. 799 Цивільного кодексу України закріплено, що договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до ч. 3 ст. 640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Як свідчать матеріали справи, договір лізингу транспортного засобу підписаний з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.
Враховуючи, що предметом договору фінансового лізингу є транспортний засіб та стороною за договором є фізична особа-підприємець, тому в силу приписів ч. 2 ст. 799 Цивільного кодексу України, договір фінансового лізингу повинен бути нотаріально посвідчений.
В звґязку з недотриманням сторонами встановленої законом обовґязкової нотаріальної форми правочину, він є нікчемним, а тому не породжує ніяких правових наслідків для сторін.
Оскільки договір фінансового лізингу № 862 від 18.06.2008р. є нікчемним, не має ніяких правових наслідків, тому заборгованість за лізинговими платежами в сумі 14 164,52грн. є необґрунтованою та стягненню не підлягає.
Оскільки основна заборгованість в сумі 14 164,52грн. не підлягає стягненню, то і пеня в сумі 408,89грн., 3 % річних в сумі 181,76грн., 10000,00грн. неустойки також не підлягають стягненню.
Отже, на момент прийняття рішення по справі, позивачем не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, нотаріального посвідчення договору фінансового лізингу в порядку, встановленому чинним законодавством України.
Таким чином, судова колегія вважає, що господарський суд не звернув уваги на приписи ч. 3 ст. 760, ч. 2 ст. 799 Цивільного кодексу України, не врахував особливості найму транспортного засобу за участю фізичної особи, а тому неповно зґясував всі обставини справи та дійшов невірного висновку, щодо укладеності договору фінансового лізингу між сторонами та правомірності стягнення.
З огляду на викладене, рішення не можна визнати законним, обґрунтованим, прийнятими у відповідності з нормами чинного законодавства, а тому воно підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 101, ст.103, ст.104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -
П О С Т А Н О В И В:
1) Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м.Бердянськ Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 28.02.2011р. по справі № 22/3/11 задовольнити частково.
2) Рішення господарського суду Запорізької області від 28.02.2011р. по справі № 22/3/11 скасувати.
3) У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" м.Київ до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м.Бердянськ Запорізької області про стягнення грошових коштів у розмірі 37 997,74грн. відмовити.
4)Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" м.Київ Код ЄДРПОУ 32774741) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м.Бердянськ Запорізької області ( ідентифікаційний номер НОМЕР_3) витрати зі сплати державного мита за апеляційною скаргою в сумі 189,99грн.
5)Доручити господарського суду Запорізької області видати відповідний наказ.
6)Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 м.Бердянськ Запорізької області ( ідентифікаційний номер НОМЕР_3) повернути з Державного бюджету України зайве сплачене державне мито в сумі 10,01грн. за подачу апеляційної скарги.
Підставою для повернення державного мита з Державного бюджету України є дана постанова, засвідчена гербовою печаткою.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий К.І.Бойченко
Судді Г.І.Діброва
Т.А.Шевкова
Надіслано 5 примірників
1-позивачу
1-відповідачу
1-до справи
1-ДАГС
1-госп.суду