донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
10.05.2011 р. справа №1/150
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алєєвої І.В.
суддів: Величко Н.Л.. Москальової І.В.
при секретарі: Кобзар М.В.
За участю представників
сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - за дов. від 30.07.2010р. №548/11.5.2
від відповідача: ОСОБА_2 - за дов. від 02.02.2011р. №2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу:
Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк м.Київ в особі Відділення “Донецька регіональна дирекція”
на ухвалу господарського суду Донецької області:
від 11.04.2011р. у справі №1/150 (суддя: Азарова З.П.)
за позовом: Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк м.Київ в особі Відділення “Донецька регіональна дирекція”
до відповідача: Фізичної особи –підприємця ОСОБА_3
про: стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції у сумі 451 276 грн. 09 коп., відсотків у сумі 31 399 грн. 26 коп., комісійної винагороди у сумі 1 703 грн. 94 коп., пені у сумі 2 270 грн. 13 коп., річних у сумі 332 грн. 22 коп.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Донецької області від 02.09.2010р. (підписаним 03.09.2010р.) у справі №1/150 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк м.Київ в особі Відділення “Донецька регіональна дирекція” до фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції у сумі 451 276 грн. 09 коп., відсотків у сумі 31 399 грн. 26 коп., комісійної винагороди у сумі 1 703 грн. 94 коп., пені у сумі 2 270 грн. 13 коп., річних у сумі 332 грн. 22 коп. задоволені частково. З фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк в особі Відділення “Донецька регіональна дирекція” стягнено заборгованість за кредитом з урахуванням індексу інфляції у сумі 451 276 грн. 09 коп., відсотки у сумі 14 759 грн. 95 коп., комісійну винагороду у сумі 1 703 грн. 94 коп., пеню у сумі 5 132 грн. 96 коп., річні у сумі 816 грн. 52 коп., судові витрати по сплаті державного мита у сумі 4 869 грн. 82 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп. В іншій частині позовних вимог провадження по справі припинено.
Місцевим господарським судом видано наказ в порядку, передбаченому ГПК України та Законом України “Про виконавче провадження”.
Ухвалою господарський суд Донецької області від 11.04.2011р. у справі №1/150 (суддя: Азарова З.П.) заяву фізичної особи–підприємця ОСОБА_3 про відстрочку виконання рішення задовольнив частково, відстрочивши виконання рішення господарського суду Донецької області від 02.09.2010р. по справі №1/150 до 01.07.2011р.
Ухвала місцевого господарського суду мотивована положеннями ст.121 ГПК України, Роз’яснення Вищого господарського суду України від 12.09.1996р. №02-5/333 “Про деякі питання практики застосування ст.121 Господарського процесуального кодексу України (зі змінами та доповненнями), п.4 ст.29 Цивільного кодексу України; тим, що боржник приймає заходи щодо погашення боргу грошовими коштами.
Господарський суд першої інстанції зазначив в ухвалі, що при розгляді заяви чуд враховує подані докази неможливості реалізації будинку на теперішній час, оскільки відповідно до п.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу охорони здоров’я, в якому вона проживає.
Позивач, Публічне акціонерне товариство ВТБ Банк м.Київ в особі Відділення “Донецька регіональна дирекція”, з прийнятою ухвалою господарського суду Донецької області від 11.04.2011р. у справі №1/150 не погодився та подав апеляційну скаргу, посилаючись в обгрунтування вимог про скасування на те, що в порушення вимог ст.33 ГПК України відповідачем не надано жодних документів, які б підтверджували дійсність реєстрації/проживання її малолітньої дитини 10.10.2001р. народження та матері 19.06.1935р. народження; на те, що відповідачем не було належним чином доведено факту, що будинок АДРЕСА_1 є єдиним місцем проживання малолітньої дитини відповідача, що арешт та продаж зазначеного нерухомого майна порушує права дитини на належне житло; на те, що чинним законодавством передбачений певний порядок виселення з помешкання, на яке накладено арешт, зареєстрованих в ньому малолітніх дітей та людей похилого віку з метою подальшого продажу в порядку виконавчого провадження.
Відповідач, фізична особа –підприємець ОСОБА_3 м.Донецьк, у відзиві на апеляційну скаргу заперечення заявника відхилив з огляду на те, що в будинку АДРЕСА_1, на який накладено арешт, відповідач проживає разом із своєю малолітньою дитиною, 2001р. народження та з матір’ю, 1935р. народження, яка є людиною похилого віку; на те, що іншого житла позивач не має; на те, що 28.04.2011р. відповідачем сплачено на користь Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк м.Київ в особі Відділення “Донецька регіональна дирекція” відповідно до кредитного договору від 07.03.2008р. №2.88/08-СК 15000грн., що підтверджується меморіальним ордером №61319; на те, що відтепер відповідач регулярно буде погашати кредитну заборгованість.
Судове засідання апеляційної інстанції фіксувалось за допомогою технічних засобів фіксації відповідно до положень ст.4 4, ст.811, ст.99, ст.101 ГПК України.
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши доводи та заперечення учасників процесу, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду встановила:
Предметом оскарження в апеляційному порядку є ухвала місцевого господарського суду від 11.04.2011р. у справі №1/150 про відстрочку виконання рішення господарського суду Донецької області від 02.09.2010р. по справі № 1/150 до 01.07.2011р.
Оскарження судових рішень допускається у випадках, порядку та з підстав, визначених законом.
Оскарження ухвал або інших процесуальних актів суду, якими не завершується провадження у справі (про прийняття заяв і скарг до розгляду, про призначення судових засідань, про виклик осіб, про витребування документів та інших доказів тощо), крім випадків, прямо передбачених процесуальним законом, не допускається.
Згідно зі ст.106 ГПК України окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду, у тому числі ухвали про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміни способу та порядку їх виконання.
Відповідно до статті 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен не лише правильно застосувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін, а й додержуватись норм процесуального права.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, відповідно до ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-УІ від 07.07.2010 року є, зокрема, здійснення правосуддя на засадах верховенства права, забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до Конституції України, Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-УІ від 07.07.2010 року та положень Господарського процесуального кодексу України усім суб’єктам правовідносин гарантується захист їх прав, свобод і законних інтересів на засадах змагальності і рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Основний Закон України –Конституція встановлює, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, головним обов'язком якої є їх утвердження і забезпечення (частина друга статті 3); права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частини перша, друга статті 55).
Реалізацію права особи на судовий захист може бути здійснено також шляхом апеляційного оскарження актів судів першої інстанції, оскільки їх перегляд у такому порядку гарантує відновлення порушених прав людини і громадянина. Отже, право на апеляційне оскарження судових рішень у контексті частин першої, другої статті 55, пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду будь-якої інстанції відповідно до закону.
Забезпечення державою апеляційного оскарження судових актів згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України є однією з основних засад судочинства.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Донецької області від 02.09.2010р. (підписаним 03.09.2010р.) у справі №1/150 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк м.Київ в особі Відділення “Донецька регіональна дирекція” до фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції у сумі 451 276 грн. 09 коп., відсотків у сумі 31 399 грн. 26 коп., комісійної винагороди у сумі 1 703 грн. 94 коп., пені у сумі 2 270 грн. 13 коп., річних у сумі 332 грн. 22 коп. задоволені частково. З фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк в особі Відділення “Донецька регіональна дирекція” стягнено заборгованість за кредитом з урахуванням індексу інфляції у сумі 451 276 грн. 09 коп., відсотки у сумі 14 759 грн. 95 коп., комісійну винагороду у сумі 1 703 грн. 94 коп., пеню у сумі 5 132 грн. 96 коп., річні у сумі 816 грн. 52 коп., судові витрати по сплаті державного мита у сумі 4 869 грн. 82 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп. В іншій частині позовних вимог провадження по справі припинено.
14.09.2010р. на виконання рішення господарського суду Донецької області від 02.09.2010р. (підписане 03.09.2010р.) у справі №1/150 видано наказ.
Відділом державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м.Донецьку 30.09.2010р. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу господарського суду Донецької області від 14.09.2010р. по справі №1/150.
29.03.2011р. від фізичної особи–підприємця ОСОБА_3 до господарського суду першої інстанції надійшла заява про відстрочку виконання рішення господарського суду Донецької області від 02.09.2010р. по справі № 1/150.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 11.04.2011р. у справі №1/150 виконання рішення господарського суду Донецької області від 02.09.2010р. по справі №1/150 відстрочене до 01.07.2011р.
Згідно ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Вказане кореспондується і з п. 2 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження", згідно з якої підлягають виконанню Державною виконавчою службою ухвали, постанови судів у господарських справах.
Відповідно до приписів Закону України "Про виконавче провадження" (зі змінами та доповненнями) рішення господарського суду підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, за для чого державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Згідно з ч.1 ст.121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Отже, для застосування передбачених цією нормою заходів, суду необхідно встановити чи є у наявності обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі.
В заяві від 24.03.2011р. відповідач просив господарський суд першої інстанції відстрочити виконання судового рішення на один рік, посилаючись на те, що 15.03.2011р. Відділом державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м.Донецьку було здійснено опис та арешт майна боржника для стягнення заборгованості перед банком, а саме - будинок АДРЕСА_1, який оцінено в 100 000грн.; на те, що в зазначеному будинку разом з відповідачем проживає малолітня дитина 20.07.2001 року народження та матір похилого віку 1935р. народження; на те, що основним видом діяльності підприємця є організація перевезень пасажирів та багажу, однак внаслідок мирової фінансової кризи, нестабільності на ринку пального, ціна якого постійно збільшується, призвела до тяжкого фінансового стану і не дає очікуваного прибутку, який би надавав змогу виконати свої зобов’язання перед банком; на те, що в умовах скрутної фінансової ситуації відповідач постійно вишукує нові шляхи відновлення своєї стабільності в бізнесі.
Судова колегія зазначає, що в оскарженій ухвалі господарським судом першої інстанції наведені переконливі доводи щодо наявності саме таких виняткових обставин у розумінні ст. 121 ГПК України, які б тягли за собою необхідність відстрочки виконання рішення суду.
Місцевий господарський суд надав належне юридичне обґрунтування і прийшов до правильного висновку про часткове задоволення заяви щодо відстрочення виконання судового рішення до 01.07.2011р.
При цьому судова колегія зазначає, що місцевим господарським судом вірно застосовані приписи ч.4 ст.29 ЦК України.
В даному випадку підстави для зміни чи скасування оскарженої ухвали місцевого господарського суду відсутні, оскільки доводи апеляційної скарги щодо ненадання відповідачем доказів в обгрунтування заяви про відстрочку виконання судового рішення спростовуються наданими до апеляційної інстанції копіями матеріалів справи №1/150.
Результати апеляційного провадження у справі №1/150 оголошені в судовому засіданні.
Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст.50-51, ст. 811, ст.85, ст.87, ст.ст.91-93, ст.99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105, ст.106, ст. 121 Господарського процесуального кодексу України Донецький апеляційний господарський суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк м.Київ в особі Відділення “Донецька регіональна дирекція” на ухвалу господарського суду Донецької області від 11.04.2011р. у справі №1/150 - залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Донецької області від 11.04.2011р. у справі №1/150 - залишити без змін.
Головуючий: І.В. Алєєва
Судді: Н.Л. Величко
І.В. Москальова
Повний текст постанови складений 13.05.2011р.