Справа № 2-а-132/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

24.01.2011                                                                            м. Кривий Ріг                   

    Суддя Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Ваврушак Н.М., без участі сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому  Розі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до  суб`єкта владних повноважень  Колєснєва Олександра Валентиновича про визнання незаконними постанови та протоколу про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати незаконними постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122, провадження у справі закрити. Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що під час винесення постанови не дотримано вимог закону, не з`ясовані і доведені обставини, які підтверджують наявність  ознак проступку в діях відповідача, у постанові не наведені докази, які підтверджують наявність складу вчиненого правопорушення. Тому постанову про притягнення до адміністративної відповідальності складено неправомірно, відповідно підстав для визнання його винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ч.2 ст. 122  КУпАП у відповідача не було.

Від сторін надійшли клопотання про розгляд справи в їх відсутності.

З огляду на письмові матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги   є обґрунтованими,  позовна заява  підлягає  задоволенню, строк звернення до суду для оскарження постанови  не пропущено. До даного висновку суд приходить з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 18 КАС України місцевим загальним судам  як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. Рішення відповідача –постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії (п.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06.03.2008 №2).

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі протоколу про адміністративне правопорушення  від 15 листопада 2010 року,  відповідачем по справі  була винесена оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності від 15 листопада  2010 року за ч. 2 ст.122  КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у сумі  425, 00 грн.

При розгляді даної  адміністративної справи судом зазначена постанова перевірялась судом на предмет дотримання  суб`єктом владних повноважень  принципів правової адміністративної поведінки, а саме, чи прийнято  рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо.

Перед прийняттям рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, суб`єкт владних повноважень повинен, використовуючи  свої повноваження, зібрати докази, які підтверджували наявність складу  правопорушення  та спростувати свідчення позивача. Натомість, таких доказів постанова не містить. В порушення вказаних вимог при накладенні стягнення на позивача не було  повно, всебічно та об’єктивно з’ясовано обставини, що мали значення для правильного вирішення справи належним чином та не було доведено причетність позивача до вчиненого правопорушення.

Крім того, на підставі ст. 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та іншими  документами.

Відповідач, порушив процедуру  складення протоколу та винесення постанови, оскільки  склавши протокол у відношенні ОСОБА_2 не розглянувши справу по суті,  додав до протоколу постанову.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі та інші обставини, що мають значення для  правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Також на підставі статті 268 КУпАП - «Права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності» зазначено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо  не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

У даному випадку позивач був позбавлений права доводити свою правоту та можливості давати пояснення, користуватися юридичною допомогою, оскільки доказів щодо його  присутності   при розгляді справи суду не надано.

Стаття 7 Кодексу України про адміністративне правопорушення передбачає: «Ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів».

Підтвердження  вчинення  адміністративного правопорушення  є  докази.

Докази мають бути належними та допустимими. Допустимими є ті докази, які зібрані у відповідності до процесуального закону, компетентними органами та в установленому порядку. А належними - якщо вони підтверджують факт даного адміністративного проступку. Суд приходить до висновку, що при винесенні постанови про адміністративне правопорушення порушено норми чинних нормативно - правових актів, вина особи у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, твердження позивача не спростовані, пояснення свідків  не надані,  тому постанова підлягає скасуванню.

Згідно до статті 71 ч.1 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини,  на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах  про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб‘єкта владних повноважень обов‘язок щодо доказування правомірності  свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач у судове засідання не з`явився, доводи  не обґрунтував.

Відповідно до вимог частини 2 статті 11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне конкретніше сформулювати резолютивну частину постанови з метою можливості її виконання у подальшому.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.6-12, 69-71, 87, 99, 100-106, 128, 159 КАС України,  ст. ст. 121, 247, 252, 268, 289  КУпАП  суд, –

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги  ОСОБА_2 - задовольнити в повному обсязі.

Визнати  дії  суб`єкта владних повноважень  Колєснєва Олександра Валентиновича щодо  притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.122 КУпАП та накладання штрафу  у  сумі  425, 00 грн. на   ОСОБА_2 – протиправними.

Постанову серії АЕ 1 № 023836 від 15 листопада 2010 року  про притягнення  до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.122  КУпАП та накладено штраф у  сумі  425, 00 грн. на ОСОБА_2 - скасувати.

Постанова є остаточною, набирає законної сили негайно, оскарженню не підлягає.                                                                                                                   

Суддя:  Н. М. Ваврушак