№ 2 - 4804

2011 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

22 лютого 2011 року                                                                            Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

при секретарі Ткаченко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»в особі Дніпропетровського обласного управління АТ «Українська пожежно-страхова компанія»до ОСОБА_1 стягнення в порядку регресу суми страхового відшкодування та судових витрат, -

ВСТАНОВИВ:

АТ «Українська пожежно-страхова компанія»в особі Дніпропетровського обласного управління АТ «Українська пожежно-страхова компанія»29 березня 2010 року звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення в порядку регресу суми страхового відшкодування та судових витрат. Позивач в своїх позовних вимогах посилався на те, що 29 січня 2007 року ОСОБА_2 завдано шкоду шляхом пошкодження її автомобіля винними діями відповідача і дорожньо-транспортній пригоді, винним в цьому пошкодженні є відповідач. Було складено акт, є постанова суду, подія визнана страховим випадком і страхувальнику виплачена сума страхового відшкодування. Після виплати вказаної суми позивач звернувся до відповідача з питанням відшкодування шкоди в порядку регресу, але той нічого не відповів і позивач вимушений був звертатися до суду. Представник позивача просив стягнути з відповідача на його користь страхове відшкодування в порядку регресу в сумі 20433 грн. 53 коп.,  судовий збір в сумі 204 грн. 34 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 120 грн., а всього 20757 грн. 87 коп., задовольнивши позов в повному обсязі.

        Відповідач в судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив. Суд вважає можливим розгляд справи без відповідача згідно ст. 169 ЦПК України.

          З’ясувавши думку сторін, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа  має  право в порядку,  встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

          Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється   на   всі правовідносини, що виникають у державі.

В судовому засіданні встановлено, що 29 січня 2007 року о 14.30 годині відповідач ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Рено»державний номер НОМЕР_2, не переконався в безпечності свого маневру при переїзді з другорядної дороги на головну, порушив п. 16.11 Правил дорожнього руху України скоїв дорожньо-транспортну пригоду на перехресті вулиці Гоголя і Паторжинського м. Дніпропетровська, не надав перевагу автомобілю, що рухався по головній дорозі і допустивши зіткнення з автомобілем «Хюндай», державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2 Вина відповідача підтверджується постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого 2007 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, яка набрала чинності та сторонами не оскаржувалася. Внаслідок вказаної ДТП винними діями відповідача було пошкоджено застрахований автомобіль «Хюндай», державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2.

          Згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Згідно до вимог ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду в справі про адміністратвине правопорушення обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

            Постанова Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого 2007 року набрала законної сили і виконана, а тому є достатньо підстав для звільнення позивача від доказування даного позову в частині питань чи мали місце дії відповідача, а саме дії, що містять в собі склад порушення, наявність причинно-слідчого зв’язку між винними діями, пов’язаними з порушенням вимог Правил дорожнього руху України, відповідача і завданням шкоди позивачу. Вказаними протиправними діями відповідача позивачу було завдано матеріальної шкоди.

         Відповідно до ст. 1166 ЦК України  майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, ..., що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.... Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

           Таким чином неправомірними діями відповідача, пов’язаними з використанням джерела підвищеної небезпеки (транспортного засобу) ОСОБА_2 було завдано майнової шкоди та прямих  збитків, які знаходяться в безпосередньому причинно-слідчому зв’язку зі вказаними діями відповідача і підлягають повному відшкодуванню за рахунок винної особи.

          В судовому засіданні встановлено, що 15 вересня 2006 року між АТ «Українська пожежно-страхова компанія»в особі Дніпропетровського обласного управління АТ «Українська пожежно-страхова компанія»та ОСОБА_2 в письмовій формі був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту; ушкодженням автомобіля ОСОБА_2 винними діями відповідача було завдано матеріальної шкоди. Вигодонабувачем за вказаним договором призначено АППБ «Аваль»(зараз ПАТ Райффайзен банк аваль). Матеріальна шкода, пов’язана з необхідністю ремонту пошкодженого автомобіля «Хюндай»згідно висновку авто товарознавчого дослідження спеціаліста № 317 від 04 квітня 2007 року складає 32763 грн. 91 коп.. Згідно акту аварійного комісара вартість відновлювального ремонту автомобіля ОСОБА_2 з урахуванням фізичного зносу складає 31394 грн. 50 коп.. Виконуючи умови вказаного договору страхування позивач перерахував суму страхового відшкодування 30960 грн. 50 коп. (за мінусом франшизи) вигодонабувачу на підставі акту № 40 від 25 травня 2007 року, що підтверджується платіжними дорученнями № 335 від 25 травня 2007 року і № 336 від 25 травня 2007 року.

Відповідачу позивачем було направлено лист з пропозицією в добровільному порядку відшкодувати позивачу заподіяні збитки в розмірі виплаченого страхового відшкодування, але відповідач на лист не відповів, на пропозицію вирішити питання в добровільному порядку не відреагував.

          Згідно ст. 27 Закону України «Про страхування»(та ст. 993 ЦК України) до страховика, який здійснив виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

          Відповідно до ст. 1116 ЦК України шкода, завдана юридичній особі, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений Законом.

Судом встановлено, що є наявність завданої потерпілому шкоди, встановлена вина в завданні цієї шкоди відповідачем і є позивач, який відшкодував шкоду.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися  на припущеннях. Позивач заперечує будь-які домовленості і зобов’язання стосовно відповідача по укладанню договору страхування, завдання шкоди було, страхове відшкодування виплачене, факт завдання шкоди доведено, відповідач не довів зворотнього, можливе твердження відповідача про наявність будь-яких інших зобов’язань є припущенням.

Не може суд прийняти до уваги позицію відповідача стосовно не визнання позовних вимог, оскільки вона спростовується вищенаведеним і нічим об’єктивно не підтверджується.

При таких обставинах суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача страхове відшкодування в порядку регресу в сумі 20433 грн. 53 коп.,  судовий збір в сумі 204 грн. 34 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 120 грн., а всього 20757 грн. 87 коп.

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги про стягнення коштів страхового відшкодування в порядку регресу ґрунтуються на вимогах закону і підлягають задоволенню в повному обсязі.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 8, 19, 41, 55, 124 Конституції України, ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. ст. 993, 1116, 1166, 1191 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 11, 57, 58, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»в особі Дніпропетровського обласного управління АТ «Українська пожежно-страхова компанія» страхове відшкодування в порядку регресу в сумі 20433 грн. 53 коп.,  судовий збір в сумі 204 грн. 34 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 120 грн., а всього 20757 грн. 87 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

       Суддя –