Справа № 2-275/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"26" квітня 2011 р.                                                                                            м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі:  головуючого - судді                                          Кривенка Д.  Т.

              за участю секретаря                                                   Марчук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець цивільну справу за позовом   ОСОБА_1  до Новоприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області про визнання права власності на самочинно збудований об’єкт нерухомого майна, -

В  С  Т  А  Н  О  В  И  В:

          Позивач  звернувся   до суду із  позовом  до відповідача про визнання за ним права власності на самочинно збудовану будівлю магазину, що розташована по АДРЕСА_1, Липовецького району Вінницької області, що в технічному паспорті на виробничий будинок зазначено під літерою „А”.

          Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до договору оренди землі укладеного 07 липня 2004 року між нею та Новоприлуцькою сільською радою, вона являється орендарем земельної ділянки розміром 0,069 га, що розташована по АДРЕСА_1, Липовецького району Вінницької області. Рішенням виконкому Новоприлуцької сільської ради даний договір було продовжено та 10 липня 2009 року укладено новий договір оренди вищевказаної земельної ділянки. Цільове призначення земельної ділянки –для комерційного використання. Договір укладено терміном на 5 років до 2014 року та зареєстрований в Державному Земельному Кадастрі. На вказаній земельній ділянці впродовж 2006 –2008 років нею було побудовано будівлю магазину. Однак дану споруду побудовано без належно затвердженого проекту, проте  вона відповідає вимогам будівельних, архітектурних, санітарних, екологічних та інших норм, а тому вона звернулась до Новоприлуцької сільської ради з проханням узаконити самочинно  збудований магазин, на що отримала відмову. Просить суд визнати за нею право власності на самочинно збудовану будівлю магазину, що розташований по АДРЕСА_1, Липовецького району Вінницької області, що в технічному паспорті на виробничий будинок зазначено під літерою „А”.

          В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з’явилась, однак надала суду заяву, в якій позов підтримала у повному обсязі та просила суд його задовольнити.

          Представник Новоприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області в судове засідання також не з’явились, просять суд розгляд справи проводити у їх відсутності.

          Оскільки сторони скористались своїм правом  передбаченим ч.2 ст.158 ЦПК України, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному судовому засіданні на підставі доказів зібраних в матеріалах справи.

          Вивчивши та дослідивши матеріали справи, давши оцінку зібраним у справі доказам, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частина 3 статті 10 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до договору оренди землі укладеного 07 липня 2004 року між Новоприлуцькою сільською радою Липовецького району Вінницької області та  ОСОБА_1, останній було передано в оренду земельну ділянку загальною площею 0,069 га, що розташована по АДРЕСА_1 Липовецького району Вінницької області  строком на  п’ять років. Цільове призначення якої –для торгово –посередницької (комерційної) діяльності (а.с.46-48). Рішенням  27 сесії 5 скликання виконкому Новоприлуцької сільської ради від 12.10.2009 року даний договір було продовжено та 10 липня 2009 року укладено новий договір оренди вищевказаної земельної ділянки. Цільове призначення земельної ділянки не змінилось –для комерційного використання. Договір укладено терміном на 5 років до 2014 року та зареєстрований в Державному земельному кадастрі (а.с.13). На вказаній земельній ділянці впродовж 2006 –2008 років позивачкою було побудовано будівлю магазину. Однак дану споруду побудовано без належно затвердженого проекту, проте  будівля магазину відповідає вимогам будівельних, архітектурних, санітарних, екологічних та інших норм, що стверджується технічним звітом ПП „Будівельно –випробувальної лабораторії Вінницябуд” (а.с.16-32); експертним  висновком  протипожежного стану об’єкта виданим 14 березня 2011 року за №155  Службою Державного пожежного нагляду Липовецького району Вінницької області (а.с.41); експлуатаційний дозвіл виданий 28.03.2011 року за №22512/19/3 Липовецькою районною санітарно –епідеміологічною станцією (а.с.42); висновком Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Вінницькій області (а.с.43). Рішенням  виконавчого комітету Новоприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області від 25.03.2011 року за №24 (а.с.50),  ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на будівлю, в зв’язку із відсутністю правовстановлюючих документів на магазин.

Встановлені судом правовідносини регулюються  наступними нормами ЦК України .

Відповідно до ст.375 ЦК України, якщо власник земельної ділянки збудував на ній будівлі та споруди, то він набуває право власності на зведені ним будівлі та споруди і інше нерухоме майно.  Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлені ст.. 376 ЦК України.

Як вбачається зі  змісту  ч.1 ст.376 ЦК України   житловий будинок, будівля, споруда, інше  нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без  належного дозволу чи належно затвердженого  проекту, або з істотним  порушенням будівельних норм і правил .

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже забудоване нерухоме майно (ч.3 ст. 376 ЦК України).   

Згідно з ч.5 ст.376 ЦК України, на вимогу власника ( користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке  самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

          Статтею  331 (п.1 ч.1) ЦК України закріплено, що  право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено законом або договором. Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва. (створення майна).  

         Приймаючи до уваги,  що саме позивачем було здійснене самочинне будівництво без належно затвердженого проекту на земельній ділянці, яка передана позивачеві в оренду та  була відведена для цієї мети; що будівництво магазину завершено;  та те, що самочинно збудована будівля не порушує права інших осіб, що підтверджується експертними висновками та дозволами про додержання норм і правил при будівництві - за позивачем може бути визнано право власності на самочинно  збудовані ним  споруди.   

          На підставі ст.ст. 331, 375, 376  ЦК України, керуючись ст.   10, 11, 158, 209-215 ЦПК України,   суд

В  И  Р  І  Ш  И  В:

Позов ОСОБА_1  до Новоприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області про визнання права власності на самочинно збудований об’єкт нерухомого майна - задовольнити.

          Визнати  за ОСОБА_1 право власності на самочинно збудовану будівлю магазину, що розташований по АДРЕСА_1 Липовецького району, Вінницької області, що в технічному паспорті на виробничий будинок зазначено під літерою –„А”.

Право власності на зазначене  нерухоме  майно підлягає державній реєстрації.

          Рішення може бути оскарженим в апеляційному порядку протягом десяти днів.

Після  закінчення цього строку, рішення набирає законної сили, якщо не  буде подано апеляційної скарги.

Суддя:Д. Т. Кривенко