Справа № 2-а-677/11

ПОСТАНОВА

іменем України

12 квітня 2011 року                                                                                                                  

                                                                                                Верхньодніпровський районний суд

                                                                                               Дніпропетровської області

Суддя Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Дігтярь Н.В., розглянувши в порядку скороченого провадження в м.Верхньодніпровськ адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі про визнання дій відповідача неправомірними та зобов’язання здійснити певні дії,

                                                                                  ВСТАНОВИВ:

         Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до УПФУ у Верхньодніпровському районі про перерахунок пенсії працюючого пенсіонера та стягнення недоотриманої пенсії, посилаючись на те, що він перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі та отримує пенсію за віком, відповідно до закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Після призначення пенсії продовжує працювати, з заробітної плати щомісячно перераховувались страхові внески до Пенсійного Фонду України згідно із Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». 12 січня 2011року він звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії як працюючому пенсіонеру у відповідності до вимог ст.42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

          Відповідний перерахунок відповідачем було здійснено, але при цьому була застосована середня заробітна плата працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2007 рік –1356,26грн. Вважає, що УПФУ у Верхньодніпровському районі невірно застосовано показник заробітної плати за 2007рік, тоді як необхідно було застосувати показник заробітної плати за 2010 рік у розмірі 2239грн. Просить суд визнати неправомірними дії УПФУ у Верхньодніпровському районі щодо застосування при перерахунку пенсії у 2011 році показника заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за 2007 рік в розмірі 1356,26грн., а не за 2010 рік в розмірі 2239грн., а також  зобов’язати УПФУ у Верхньодніпровському районі виконати перерахунок пенсії із застосуванням показника заробітної плати в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за 2010 рік в розмірі 2239грн. з 01 січня 2011 року, стягнути заборгованість з пенсійних виплат з 1 січня 201ё1р до часу прийняття судового рішення.

            Відповідач надав суду письмових заперечень не надав.

          Дослідивши матеріали справи, вважаю, що позов підлягає  задоволенню частково з наступних підстав.

          Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі з 03 вересня 2003року та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Після призначення пенсії позивач продовжує працювати.

         За заявою позивача від 12 січня 2011року відповідачем з 1 січня 2011року зроблено перерахунок пенсії по стажу роботи за норами ст.42 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», при розрахунку середньомісячного заробітку застосовано показник середньої заробітної плати за 2007 рік у розмірі  1197грн. 91коп., що підтверджується письмовою відповіддю УПФУ на звернення позивача –від 1березня 2011р № Б.-179/32, якою Управління ПФУ у Верхньодніпровському районі відмовило позивачеві у застосуванні перерахунку розміру його пенсії відповідно до положень статей 40,42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на чому наполягав позивач у своєму зверненні   

         Питання, пов’язані з перерахунком пенсії стосовно осіб, які продовжували працювати, врегульовані в ч.4 ст.42 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»(далі Закон), в якій визначено, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якого була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в ч.1 ст.40 цього Закону.

         Відповідно до підпункту «б» підпункту 10 пункту 35 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України від 28 грудня 2007року № 107УІ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», частина 4 ст.42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»була викладена у овій редакції: «У разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням не менш ніж 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв в роботі. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії провадиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому за одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено  страхові внески та яка відповідно до цього закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахування пенсії».

       Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп-2008 у справі про страхові виплати зміни, внесені підпунктом «б»підпункту 10 пункту 35 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-УІ, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

        За правилами, встановленими у ст.152 Конституції України, ст.73 Закону «Про Конституційний Суд України», положення, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення рішення про їх неконституційність та не підлягають застосуванню. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що є неконституційними.

       Таким чином, на підставі вказаного Рішення Конституційного Суду України нова редакція ч.4 ст.42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»втратила чинність, у наслідок чого відновлена попередня редакція даної статті згідно до Закону від 09.07.2003 року № 1058-ІУ, яка є чинною на теперішній час.

        Незважаючи на прийняте Конституційним Судом Рішення, у підпункті 3 пункту 11 постанови від 28 травня 2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»Кабінет Міністрів України фактично відтворив редакцію ч.4 ст.42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 28 грудня 2007 року № 107-УІ, яка визнана неконституційною: «У разі коли застрахована особа після призначення пенсії відповідно до Закону продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії провадиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено  страхові внески та яка відповідно до цього закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахування пенсії. При цьому з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для перерахунку пенсії, період, що настає після призначеної пенсії, не підлягає виключенню згідно з абзацом  третім ч.1 ст.40 Закону».

      Листом від 11 березня 2009 року № 20-0/18-09/-39, № 4096/02-01 Міністерство праці та соціальної політики України і Пенсійний фонд України роз’яснили, що до законодавчого врегулювання питання визначення показника заробітної плати (Доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, перерахунки пенсій у 2009 році відповідно до підпункту 3 п.11 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 проводяться із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за 2007 рік (1197грн. 91коп.)

      Зазначені рекомендації застосовуються органами Пенсійного фонду України при здійснення перерахунку пенсії працюючим пенсіонерам  у 2011 році.

      З огляду на наведене, приходжу до висновку, що на теперішній час питання визначення порядку і умов проведення перерахунку пенсій особам, які після її призначення продовжували працювати, регулюються нормою частини 4 ст.42 Закону України № 1058-ІУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»в редакції від 09 липня 2003 року та положеннями постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»з відповідними роз’ясненнями, викладеними у зазначеному Листі.

      Спільний лист Міністерства праці та соціальної політики України і Пенсійного Фонду України від 11березня 2009 року не зареєстрований в установленому законом порядку в Міністерстві юстиції України, тому не є нормативно-правовим актом і не може бути застосований при проведенні пенсії позивачу.

      Приписами ч.3 ст.4 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови та порядок пенсійного забезпечення. У статті 5 цього Закону наголошується, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Для інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

     У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, як визначено в ч.4 ст.9 КАС України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

      За таких обставин, виходячи з встановленого ст.8 Конституції України принципу верховенства права, дії нормативно-правового акту у часі, загальних засад пріоритетності законів на підзаконними актами, суд вважає, що при вирішенні даного адміністративного спору підлягають застосуванню положення частини 4 ст. 42 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», які є чинними на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії.

     Правова норма зазначеного Закону єдиною підставою для перерахунку пенсії визнає урахування страхового стажу після призначення пенсії. В ній не містяться вимоги про застосування показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахування пенсії.

    Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, представлені докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що посадові особи  УПФУ у Верхньодніпровському районі при перерахунку пенсії  позивачеві у зазначений спосіб діяли неправомірно.

    Відповідно до вимог ст.11 КАС України розгляд і вирішення питань в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу і не може виходити за межі позовних вимог.

      Позивач у своїй заяві наполягає на здійсненні перерахунку її пенсії у спосіб, встановлений в частині 4 ст.42 Закону – за періоди страхового стажу, зазначені в ч.1 ст.40 цього Закону.

     Частиною 1 статті 40 Закону  визначено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу, починаючи з 01 липня 2000 року.

     Перерахунок пенсії позивача відповідно до ч.4 ст.42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», здійснюється за періоди страхового стажу зазначені в ч.1 ст.40 цього Закону, із заробітної плати, обчисленої з урахуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням (перерахунком) пенсії. За спірними правовідносинами це показник за 2010року. Вказана величина встановлюється Пенсійним фондом України.

      Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в України ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого сома врядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

       Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, встановлено, що відповідачем –УПФУ у Верхньодніпровському районі  не надано достовірних, беззаперечних доказів правомірності своїх дій щодо нездійснення перерахунку пенсії з підстав, визначених у Законі. Неправомірними діями посадових осіб відповідача в зазначений період були порушені встановлені законом і Конституцією України права і законні інтереси  позивача.

       Не підлягають задоволенню вимоги позивача в частині стягнення грошової суми, оскільки нарахування пенсійних виплат відноситься виключено дол. Компетенції органів Пенсійного фонду України.

       Керуючись ст.ст.6, 9, 1, 18, 19, 69, 71, 183-2 України,

                                                                                ПОСТАНОВИВ:

       Позовні вимоги ОСОБА_1  задовольнити частково.

       Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області щодо відмови перерахунку та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням положень ст.ст.40,42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

       Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1  виходячи з розрахунку та застосування показників середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за календарний рік, що передує розрахунку пенсії, а саме - 2010рік в сумі 2239грн., відповідно до ст.ст.40,42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», з урахуванням фактично виплачених сум пенсії, починаючи з 1 січня 2011року та забезпечити її виплату до змін в законодавстві або зміни соціального  статусу позивача.

        В частині вимог про стягнення заборгованості - відмовити.

        Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя