Справа № 2-277/11

 РІШЕННЯ  

іменем України

18 квітня 2011 року                                                                   Верхньодніпровський районний суд

                                                                                                     Дніпропетровської області

в складі:

головуючого –судді Дігтярь Н.В.

при секретарі –Демяненко С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Верхньодніпровськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування,

                                                                   ВСТАНОВИВ:  

        До суду звернулися ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх дідусь ОСОБА_5, 1923р народження, який постійно мешкав в будинку АДРЕСА_1 Після його смерті відкрилася спадщина, якою є АДРЕСА_1 та яка належала померлому на підставі договору купівлі-продажу від 20.11.1992року. Заповіт спадкодавцем не складався.

        Як позивачі так і відповідачі є спадкоємцями після померлого діда за правилами представлення,  оскільки їх батьки- два сини діда - на день смерті діда, вже померли. Так, один син спадкодавця ОСОБА_5- ОСОБА_6, який є батьком відповідачів, помер в 1996році, а другий син - ОСОБА_7, який є батьком позивачів, помер в 1999році.

        Частки кожного із спадкоємців за законом у спадщині є рівними. З заявами про прийняття спадщини звернулися всі спадкоємці, але позивачі вважають, що відповідачі повинні бути усунені від права на спадкування за тими підставами, що діду на день смерті було 86 років, він був ветераном війни та учасником бойових дій, а у такому віці особа потребує сторонньої допомоги та піклування. Спадкодавець перебував на диспансерному обліку у терапевта з діагнозом імешемічна хвороба серця, кардіосклероз атеросклеротичний, миготлива аритмія, гіпертонічна хвороба другого ступню, хронічна варикозна хвороба та за станом здоров’я потребував стороннього догляду. Позивач ОСОБА_1 тимчасово мешкала зі спадкодавцем до дня його смерті, відповідно довідки міськради. Надавала йому необхідну допомогу по господарству (готувала їжу, прибирала, прала, купувала продукти та ліки), в чому їй допомагала її рідна сестра - позивач ОСОБА_2 Позивачі за власний кошт провели поховання спадкодавця.

        Відповідачі участі у догляді за дідом не приймали, в останній час з ним не спілкувалися, свідомо ухилялися від надання матеріальної допомоги та моральної підтримки дідусю. Тому за вимогами ст.1224 ч.5 ЦК України- можуть бути усунену від права на спадкування як особи, що ухилялися від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані- коли спадкодавець не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

      В судовому засідання позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, пояснила, що відповідачі не надавали допомоги діду, який знаходився в тяжкому стані та був у такому віці, що потребує допомоги.

      Останні два місяці до смерті діда вона доглядала за дідом, але не проживала у нього, а перебувала у нього з 8 години ранку до 20 години вечора. Прибирала в будинку діда, прала кожні два дні, бо у діда наривали вени і кров попадала на покриття на підлозі, тричі на день мила посуд, садила огород, ходила за ліками, двічі водила діда в лікарню до терапевта, на ультразвукове дослідження,  вставила йому зуби.

      Останні п’ять років дід прибирати в будинку не міг, був у змозі помити посуд. Сам ходив на базар раз в тиждень, до магазину. В лікарні на лікуванні дід не перебував, категорично відмовлявся.  До відповідачів дід міг звернутися за допомогою, мав їх телефони.

        Розмір пенсії діда становив 1400грн., він любив добре поїсти, але сам не готував їжу, бо не вмів. Тільки варив собі блюда з молока та каші. Сам мився. На базар ходив по їжу для собаки. В магазині сам купував макарони, цукор, крупи, хліб.

        Постійного догляду дід не потребував, але потребував допомоги. Вважає, що відповідачі ухилялися від догляду за дідом, бо не відвідували його і не запитували, що йому потрібно.

        Позивач ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала, пояснила, що раз на два тижні у діда брала додому  прати одежу та інші речі, в банках носила діду їжу. Весною і восени в дворі домоволодіння діда працювала. Дід міг запросити відповідачів для допомоги, але не звертався до них. Міг їх позбавити спадщини, але цього не зробив.

        Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала, пояснила, що дід до останнього часу сам ходив в магазин, на базар, до сусідів, сам міг прати, на вулиці підмітати, готувати собі їжу.

         За день до смерті вона зустріла його в центрі міста вранці. В безпорадному стані дід не перебував. Ходив сам, без допомоги палиці. Вона відвідувала діда кожну неділю, зустрічала на базарі та в місті. Ніколи її не попрікав.

        Дід мав її та сестри телефони і дзвонив до них. Якби дід попрохав- вони б доглядали його, перебували в добрих відносинах.  Хто діду прав, прибирав і садив город, вона не знає.

        Відповідач ОСОБА_4 позовні вимоги не визнала, пояснила, що дід обслуговування не потребував, незважаючи на свій вік, все робив сам. Вона додому до діда за два роки приходила два рази, допомоги у неї не просив. А в місті вона зустрічала діда через день, сам скуплявся, хотів все сам робити. Якби попросив дід допомоги-  в усьому б допомогла.

       Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають за слідуючими підставами:  

        ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5. За життя спадкодавець заповіту не залишив.

        Після його смерті залишилося спадкове майно, яке складається з квартири АДРЕСА_1, належної померлому на підставі договору купівлі-продажу.

         Два сина спадкодавця померли за життя спадкодавця:  ОСОБА_6, який є батьком відповідачів, помер в 1996році, ОСОБА_7, який є батьком позивачів, помер в 1999році.

        Спадкоємцями за правом представлення після смерті ОСОБА_5 є його внуки: позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4, на підставі ч.1 ст.1266 ЦК України - внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.   

        Сторони є спадкоємцями в рівних частках. Всі звернулися до держнотконтори з заявами про прийняття спадщини, що підтвердили в судовому засіданні.

         В заявлених позовних вимогах позивачі прохають усунути відповідачів від права спадкування після смерті їх діда ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, як таких, які ухилялися від надання необхідної допомоги останньому, який за своїм віком та тяжкими хворобами, перебував у безпорадному стані.

        Виниклі правовідносини між сторонами регулюються ч.5 ст.1224 ЦК України, якою встановлюється, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

        Правовий аналіз означеної норми вказує на необхідність наявності факту ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги та факту перебування спадкодавця у безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі відповідачів.

        При цьому під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя. У зв’язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

       Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов’язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов’язане з винною поведінкою особи яка усвідомлювала свій обов’язок мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

      Однак, позивачами не було надано належних доказів щодо перебування ОСОБА_5 у безпорадному стані внаслідок свого віку, хвороби або каліцтва.

      Спадкодавець ОСОБА_5 на був калікою, не був інвалідом, і докази про такі обставини суду не надані.

       Судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_5 перебував на диспансерному обліку у  Верхньодніпровській центральній районній лікарні, хворів на такі захворювання як імешемічна хвороба серця, кардіосклероз атеросклеротичний, миготлива аритмія, гіпертонічна хвороба другого ступню, хронічна варикозна хвороба.

       З дослідженої в ходу судового розгляду медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_5 встановлено, що в період з 1 січня 2008 по ІНФОРМАЦІЯ_1 він звертався до лікарні:  

22 травня 2008р до терапевта зі скаргами на стан емоційної подавленості, безсоння,

06 листопада 20099року зі скаргами на приступи болю за грудиною, хворіє другий день після попадання рибної кістки під час їжі. Супутні захворювання- ИБС, атеросклероз атеросклеротичний,  мерехтлива тахиарітмія, інородне тіло стравоходу (рибна кістка).

10 листопада 2009р до кардіолога- скарги на задуху, слабкість, біль в нижніх кінцівках, набряк лівої голені, судороги в ногах вночі.

18 травня 2010р до окуліста за скаргами на пониження зору.

      21 травня 2010р виписана довідка про смерть. Діагноз: хронічна недостатність кровообігу, ішемічна хвороба серця, атеросклеротична серцево-судинна хвороба.

      Епікриз посмертний: вважає себе хворим з 1997року, коли вперше виникла біль в області серця, стала наростати віддишка, серцебиття. Різке погіршення загального стану з 2002р після перенесеного стресу- смерті дружини). Перебував на диспансерному обліку в дільничного терапевта, консультувався кардіологом. Своєчасно спостерігався, із-за недостатку матеріально був обмежений в придбанні необхідних медикаментів. В 2009р встановлені признаки аневризми брюшного відділу аорти. Помер зненацька ІНФОРМАЦІЯ_1. Діагноз- хронічна недостатність кровообігу., ішемічна хвороба серця. Атеросклеротична серцево-судинна хвороба. Помер у віці 87 років.

       Таким чином, з 1 січня 2008р по ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавець звертався до лікарів чотири рази, призначалося амбулаторне лікування. До стаціонару не направлявся і не перебував на стаціонарному лікуванні, що підтвердили суду позивачі.

       За даними довідки дільничного лікаря від 31 травня 2010р- ОСОБА_5 за станом здоров’я потребував стороннього догляду.

       Даною довідкою та медичною картою амбулаторного хворого ОСОБА_5  заперечуються ті обставини, що спадкодавець перебував у безпорадному стані.

       Позивачі суду підтвердили, що дідусь не був прикутим до ліжка, сам ходив в місто, сам собі готував каші та молочні блюда. Що наданої ними допомоги дідусю було достатньо, і дід не просив допомоги у відповідачів.

       Сам вік спадкодавця - 87 років, у випадку не відвідування відповідачами спадкодавця та не надання йому допомоги, про яку він не просив, не є підставою для усунення спадкоємців від права на спадщину.

         Допитані свідки з боку позивачів не підтвердили обставин, що спадкодавець перебував у безпорадному стані в зв’язку з віком та хворобою.

         Так, свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що ОСОБА_5 останні два роки хворів на високий тиск, втрачав свідомість, до нього викликали швидку допомогу, яку вона бачила біля двору, потребував допомоги. Раз на тиждень вона на подвір’ї домоволодіння діда бачила  позивачок –садили город, прибирали в дворі. Дід командував, що робити. Сам город садити не міг. Проходячи мимо двору діда, бачила останнього біля хвіртки, на вулиці, але з ним вона не спілкувалася.

         Враховуючи протиріччя показань свідка, а також підтвердження того, що з дідом вона не спілкувалася, з онуками також, суд вважає що її висновки про те, що дід втрачав свідомість, потребував допомоги є не чим іншим як припущенням.

       Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що є сусідом покійного, який потребував допомоги. Він працює, тому по вихідним бачив машину позивачів, які допомагали на городі, садили, прибирали в дворі, в будинку він не був. Коли дід хворів- приїздили позивачі. Бачив, що дід сам ходив до магазину, купував продукти харчування. Також влітку 2009р бачив діда в центрі міста. За два тижні до смерті бачив діда у дворі. Він би міг допомогти діду, якби тому потрібна була допомога, але дід його ні про що не просив.

       Свідок ОСОБА_10, мати позивачів суду пояснила, що позивачі допомагали діду. До відповідачів дід не звертався, бо знав, що не допоможуть, навіть на поминальні дні на кладовищі не хотів їх бачити. Дід дзвонив позивачам і просив допомогти, і вони готували їжу, прали, прибирали, город садили. Міг звернутися до відповідачів, але не звертався. Вважає, що хватало допомоги позивачів. І вона, як невістка, допомагала. До смерті дід самостійно  передвигався.

       Свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що працює разом з чоловіком позивача ОСОБА_1, знає, що дід постійно до нього дзвонив, щось питав, звав. Вони з ним приїздили до діда кожен тиждень. Бачив, як чоловік ОСОБА_1 орав город. Дід був здравий, ходив, розмірковував.

       Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що є свекрухою позивача ОСОБА_2 Знає, що дід хворів, потребував допомоги, на ногах у нього відкривалися рани, кровили. Потребував перев’язок, звертався до позивачів, які йому допомагали. Дід обижався, що відповідачі до нього не ходять. В її присутності відповідачам не дзвонив, нічого не просив. Не знає- чи звертався до відповідачів за допомогою. Дід сам одягався, виходив у двір.

        Свідок ОСОБА_13- чоловік позивача, суду пояснив, що за 13 років життя  з позивачкою один раз бачив відповідача ОСОБА_3 у діда вдома, в нетверезому стані, грубила діду. ОСОБА_4 ніколи не бачив. ОСОБА_1 була у діда останні вісім років кожного дня.

        Дід сам собі готував їжу, а коли просив- готували і правли йому позивачі. Дід сам ходи на базар, до магазину. Відповідачів дід боявся, і чи звертався до них –не знає.

        Дід був позивачами доглянутий і більшої допомоги не потребував, тому що наданої ними допомоги було досить. Безпомічним дід не був.

       Свідок ОСОБА_14, чоловік позивача ОСОБА_1, суду пояснив, що відповідача ОСОБА_3 бачив у діда три роки тому, а ОСОБА_4 взагалі вперше побачив на похоронах. Він з дружиною допомагали діду, а загалом, дід був самостійний, не був лежачим, але в останній час ходити став менше. За день до смерті він забирав діда з лікарні. До цього дід сам в магазин ходив, продукти купував, на базар сам ходив. Ліки в аптеці сам купував, іноді просив купити. Жодного разу дід до відповідачів за допомогою не звертався. Відповідач не допомагали в організації похорон.

       Свідок ОСОБА_15 суду пояснив, що померлий ОСОБА_5 є його рідним дядьком. До останнього часу був здоровий, ходив, нікому не скаржився. За ним ніхто не доглядав, сам собі раду давав, їжу сам готував так, що жінка не приготує, по чарці пив. Сам скуплявся, на базар ходив. Іноді діда зустрічав на базарі. Коли востаннє бачив діда- не пам’ятає.

        Свідок ОСОБА_16 суду пояснила, що вона доглядала за своїм свекром, який мешкав по АДРЕСА_2, щоденно ходила мимо двору діда ОСОБА_5 Кожного ранку ідучи до свекра, бачила ОСОБА_5 в дворі, здоровкалася з ним. ОСОБА_5 сам ходив до магазину скуплявся, ходив навідувати сусіда Варенніка, носив тому їсти. Бачила його на базарі. В дворі діда бачила позивачів, приїздили на машині. Дід міг про себе сам подбати до останнього дня. Вранці дня, коли помер, також його в дворі бачила, а ввечері, коли знову ішла до свекра, сусідка сказала, що ОСОБА_5 помер. Якщо її свекор був лежачим, то вона доглядала за ним і судно подавала, а ОСОБА_5 сам собі раду давав.

         Свідок ОСОБА_17 суду пояснила, що щоденно протягом трьох років мимо двору ОСОБА_5 ходила до своїх батьків, зустрічала відповідача ОСОБА_3, яка ішла до діда. За останній рік бачила її як вона ішла до діда біля п’яти раз. Вона особисто знала діда, бачила часто його в магазині, на базарі в центрі міста. Він міг обходитися без сторонньої допомоги. А хто йому прибирав  в будинку, прав одежу вона не знає.

         Свідок ОСОБА_18 суду пояснила, що мешкала від домоволодіння ОСОБА_5 на відстані біля 250м. В 2009р дала діду ОСОБА_5 віддала собаку. Проходячи часто мимо його двору, зупинялася поговорити до собаки, виходив і дід. Вранці в день смерті також його бачила, говорила з ним, він не потребував допомоги. Дід і сусідам скуплявся в магазині, зокрема сусідці ОСОБА_3, яка була прикована до ліжка. До діда також ходили з центру допомоги непрацездатним хоч він і не хотів цього, їй говорив, що сам хоче ще ходити і допомога їх не потрібна. Жалівся їй, що внука Таня з чоловіком вимагають, щоб він хату їм переписав, а він не хоче між внуками вражди.

          Свідок ОСОБА_19, мати відповідачів, суду пояснила, що за рік до смерті дід дав їй 100 євро, а інші на вклад поклав та довіреність ОСОБА_12 дав. Крім того вона часто бачила діда в місті, на базарі, за два дні до смерті купував ковбасу. Вони з доньками прали йому раніше. Дід не потребував сторонньої допомоги і не звертався до них.

         Свідок ОСОБА_20 суду пояснила, що є двоюрідною сестрою відповідачів. Бачила їх діда Льоню на центральному базарі, купував цукерки, де вона працює продавцем. Допомоги він не потребував, а й другим скуплявся.

         Свідок ОСОБА_21 суду пояснила, що жила від ОСОБА_5 на відстані біля 200м., носила йому молоко. В ОСОБА_5 лопалися вени. Вона занесла йому молоко, поріг був в крові вона змила кров, а дід чекав дівчат. А на другий день він помер. За життя дід сам скуплявся, сам себе обслуговував, готував собі, навіть котлети рибні жарив. Раз на тиждень вона навідувалася до діда, внуків в нього не бачила.

        Таким чином, жодним із наданих суду позивачами доказів, не підтверджуються обставини, що спадкодавець перебував у безпорадному стані за віком, за станом здоров’я або каліцтвом, потребував допомоги, а відповідачі мали змогу таку надати але ухилялися від її надання.

        Позивач ОСОБА_1 заперечила суду як доказ довідку Верхньодніпровської міської ради про те що вона постійно мешкала зі спадкодавцем ОСОБА_5, а підтвердила суду що знаходилася вдома у спадкодавця в денний час.

         За загальними правилами, встановленими ст.60 ЦПК України- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Отже, позивачами всупереч ст.60 ЦПК України не були доведені ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог.  

        Крім того, самі позивачі підтвердили, що їх допомоги спадкоємцю було достатньо, допомоги відповідачів він не потребував і не прохав їх про таку. Всі свідки, в тому числі заявлені позивачами, підтвердили, що спадкодавець самостійно рухався, ходив до магазину, на базар, скуплявся, готував собі їжу. Вік спадкодавця на день смерті 87 років та записи в його амбулаторній карті про звернення до лікаря (а на стаціонарному лікуванні він не перебував), не є підтвердженням безпорадного стану ОСОБА_5

     На підставі викладеного, з врахуванням обставин справи, наданих та досліджених доказів, суд приходить до висновку, що  позовні вимоги позивачів безпідставні и задоволенню не підлягають.

      Керуючись ст.ст.10, 60, 212, 213, 214, 215  ЦПК України, суд,-

                                                                        ВИРІШИВ:

      ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування –відмовити.

      Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом  десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий-