Справа № 2-44/11

 РІШЕННЯ  

іменем України

14 квітня 2011 року                                                                   Верхньодніпровський районний суд

                                                                                                     Дніпропетровської області

В складі: судді –Петрюк Т.М.

               При секретарі –Рудовій Л.В

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_2  до відкритого акціонерного товариства «Племзавод Любомирівка», Верхівцевської міської ради, Верхньодніпровської райдержадмінстрації, третя особа відділ  держкозему Верхньодніпровського району про визнання   права власності на земельну частку  (пай) та про виділення його в натурі

                                          УСТАНОВИВ:

    До суду звернулася позивач ОСОБА_2 з позовом про   визнання права власності на земельну частку (пай) та виділення  земельної ділянки (паю) в натурі до відповідачів  Верхньодніпровської райдержадміністрації, ВАТ «Племзавод Любомирівка», Верхівцевської  міської ради, третя особа Відділ держкомзему у Верхньодніпровському районі посилаючись на наступне:     з 18.08.1956 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 ЇЇ чоловік ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, був прийнятий на роботу в в радгосп «Любомирівка»робочим в 1948 році. 30.12.1957 року він був звільнений за власним бажанням.

    З 01.05.1995 року її бувший чоловік був прийнятий на роботу в держплемзавод «Любомирівка»робочим бригади № 3 ( наказ № 45 –к від 01.06.1995 року)

      Проробивши більше двох років її чоловік помер 12.09.1997 року. Наказом № 82-к від 12.09.1997 року він був звільнений в зв»язку зі смертю

       Трудові відносини з племзаводом  «Любомирівка»він не припиняв  до своєї смерті.

         22.06.2000 року  держплемзавод «Любомирівка»був реорганізований у ВАТ «Племзавод Любомирівка»

       02.06.2003 року на загальних зборах працівників членів підприємства та пенсіонерів із числа ВАТ «Племзавод «Любомирівка»були затверджені списки членів підприємства, які мають право на земельну ділянку (пай)

       В ці списки її чоловіка не внесли, так як він помер в 1997 році.

        Вона є спадкоємицею після смерті чоловіка, отримала 01.07.1999 року свідоцтво про право на спадщину на будинок, що залишився після його смерті. Про те, що її чоловіку належить земельна  частка (пай) вона не знала

       Вона звернулась до відповідача,  до виконкому Верхівцевської міської ради з проханням виділити їй земельну частку (пай), ,але їй відмовили в зв»язку з тим, що на час розпаювання земель, тобто на 02.06.2003 року її чоловік помер.

      Як вказано у відповіді начальника держкомзему у Верхньодніпровському районі на її заяву, що на час розпаювання земель в зв»язку зі смертю її  чоловік втратив  цивільну дієздатність»

       Вона вважає, що чоловіка повинні були включити в додаткові списки на отримання земельного паю, оскільки він на час смерті вже був пенсіонером, йому  було 64 роки, він все життя пропрацював в радгоспі, був призваний до  лав Радянської Армії з держплемзаводу «Любомирівка»і помер,  також  будучи в трудових відносинах з ВАТ «Племзавод «Любомирівка», що й стало підставою звернення до суду

    В судовому засіданні позивач та представник позивача  позовні вимоги підтримала  давши пояснення фактично установлені матеріалами справи

    Відповідач, представник Верхньодніпровської райдержадміністрації проти задоволення  позовних вимог   не заперечував, пояснивши, що якщо суд  визнає  позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню,  Верхньодніпровською райдержадміністрацією це рішення буде виконане

   Відповідач,  представник  Верхівцевської  міської ради позовні вимоги визнав, пояснивши, що за своїм рішенням вони  не мають можливості виділити  позивачці земельну  частку (пай), так як  землі резервного фонду знаходяться за межами  Верхівцевської територіальної громади.

     Відповідач, представник  ВАТ «Племзавод «Любомирівка»позовні вимоги  визнала, при цьому пояснила, що  ВАТ «Племзавод Любомирівка»раніше був  державним підприємством, потім у 2000 році  був перетворений у ВАТ «Племзавод «Любомирівка», але так  як   підприємство було державним, землі  у них були  в оренді  і не розпайовувались та Державний  акт на землю  їм не видавався. В 2003 році були внесені зміни до  Земельного кодексу України  і у ВАТ «Племзавод Любомирівка»почався процес розпаювання земель. Але право на земельну частку (пай) мали лише акціонери товариства. На час розпаювання земель, покійний чоловік  позивачки не був акціонером, та помер задовго до цього, тому  й не був внесений до  списку  осіб, що мають право на земельну  частку (пай). Але вони не заперечують проти виділення позивачці земельного паю, так  як  в даний час така можливість існує.

    Вислухавши  осіб, що приймали участь у розгляді справи, з»ясувавши зміст позовних вимог, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають  за наступними підставами.

    Відповідно до п. 2  Указу Президента України “Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям»право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишились членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до права колективної власності на землю.

     Як встановлено в судовому засіданні відповідач ВАТ «Племзавод «Любомирівка»раніше було державним підприємством держплемзавод «Любомирівка», що підтверджується показаннями  відповідача, довідкою про заробітну плату ОСОБА_3, за 1948-1952 роки , записами в трудовій книжці ОСОБА_3, повідомленням  відділу держкомзему у Верхньодніпровському районі

     Відповідно до ст.. 24 ЗК України державним і комунальним сільськогосподарським  підприємствам, установам та організаціям надаються земельні ділянки із державної та комунальної власності у постійне користування для науково-дослідницьких, навчальних цілей та ведення сільськогосподарського виробництва.

      В 2000 році відбулось перетворення державного підприємства  держплемзавод «Любомирівка»на  ВАТ «Племзавод Любомирівка». Так  як  у даного підприємства земля  була в оренді, а не в колективній  власності, Державний Акт про право колективної власності  на землю  даному  господарству не видавався. І процес приватизації в  середині 90-х років  у доному господарстві не розпочинався.

       Законом України «Про внесення змін до  Земельного кодексу України»№ 675-1У від 03.04.2003 року були внесені зміни до п. 8 розділу Х «Перехідних положень»Земельного кодексу України.

       Даним Законом передбачено, члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання  чинності цим законом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленими ст. 25, 118  цього Кодексу. В сільськогосподарських акціонерних товариствах, право на земельну частку (пай) мають лише їх члени, які працюють в товаристві, а також пенсіонери з їх числа.

      Таким чином   розпочинаючи лише з 2003 року відбулось розпаювання земель у ВАТ «Племзавод «Любомирівка»

 Відповідно до відповіді відділу держкомзему у Верхньодніпровському районі  померлий чоловік  позивачки ОСОБА_3, не значився у списках працюючих членів ВАТ «Племзавод «Любомирівка»», та пенсіонерів з їх числа, які мають право на отримання земельної частки (паю) згідно Земельного кодексу України. Загальні збори працюючих та пенсіонерів з їх числа ВАТ «Племзавод Любомирівка», про затвердження списків членів підприємства, які мають право на земельну частку (пай) відбулися 02.06.2003 року.

      Чоловік ОСОБА_2, помер у 1997 році, через що втратив правоздатність, тому не був внесений до списку працюючих  членів ВАТ «Племзавод «Любомиріівка»та пенсіонерів з їх числа, які мають право на отримання земельної частки (паю)

        З дослідженої в судовому засіданні трудової книжки  ОСОБА_3, встановлено, що  він працював в радгоспі «Любомирівка  на посаді різноробочого з 25.10.1956 року по 30.12.1957 року. Потім працював  на різних підприємствах в м. Дніпропетровську. І лише в 1995 році, вже після виходу на пенсію, знову  працював два роки у ВАТ «Племзавод «Любомирівка»та був звільнений з роботи в зв»язку зі смертю. Судом також встановлено, що ОСОБА_3, на пенсію пішов не з  ВАТ «Племзавод «Любомирівка», а почав там знову  працювати вже після   виходу на пенсію.

      Згідно наданої копії свідоцтва про смерть ОСОБА_3 помер  ІНФОРМАЦІЯ_2 тобто задовго  до початку розпаювання  земель ВАТ «Племзавод «Любомирівка»

      Відповідачі, хоч і визнають позовні вимоги, але з їх пояснень вбачається, що  покійний чоловік позивачки помер  до процесу розпаювання земель у Ват «Племзавод «Любомирівка», не був акціонером цього акціонерного товариства, тобто право на отримання земельної частки  (паю) не мав)

      За таких обставин суд вважає, що  померлий  чоловік  позивачки ОСОБА_3,. вірно  не був включений до списку  працюючих  членів ВА.Т. «Племзавод «Любомиріівка»та пенсіонерів з їх числа, які мають право на отримання земельної частки (паю), так як згідно ст. 9 ЦК України ( в ред. 1963 року)  чинного на час виникнення даних правовідносин, правоздатність громадянина припиняється  зі смертю.

Тобто фізична особа не  може  мати права та обов»язки, які виникли після її смерті.

     За таких обставин суд вважає, що в задоволенні позовних вимог  позивачеві ОСОБА_2, потрібно відмовити в повному об»ємі

     Позивач також ставить вимогу про поновлення їй строку позовної давності,  посилаючись на хворобу, але згідно  наданої нею довідки  позивач хворіла та перенесла операцію в 2002 році, звернулась вона до суду лише в 2010 році, тобто після того, як позивач була хворою також пройшов тривалий час,   тому суд вважає, що відсутні і підстави для поновлення строку позовної давності.

     Проте, так як  суд не вбачає у покійного  чоловіка позивачки права на  отримання земельної частки (паю), тому в задоволенні позовних вимог відмовляє по суті позовних вимог, а не взв»язку з пропуском строку позовної давності

            Керуючись ст. 10,60,212, 213, 214, 215  ЦПК України, суд,-

                                                      ВИРІШИВ:

  У задоволенні позовних вимог   про поновлення строку позовної давності, визнання права власності на земельну частку (пай)  та про видалення земельної частки паю в натурі із земель  Верхівцевської міської ради позивачеві  ОСОБА_2  - відмовити

   Рішення може бути оскаржене до судової палати з цивільних  справ Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з моменту його проголошення. шляхом  апеляційної скарги до Верхньодніпровського районного суду. Особи, які брали участь у судовому засіданні, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання цього рішення.

Суддя