Справа № 2-2110/11

            ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

17 березня 2011 року

        Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого –судді  Спаї В.В.,  

при секретареві -  Гудим О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську  цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей,  

ВСТАНОВИВ:

       Позивач звернулася до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що є опікуном ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає разом із позивачем та перебуває на її утриманні. Як зазначається позивачем при зверненні до суду,  відповідач, який є батьком дитини,  рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська  від 12.10.2009 р. позбавлений батьківських прав, здоровий, працездатний, в змозі надавати матеріальну допомогу на утримання ОСОБА_3,  утім, її не  надає, що й стало приводом для цього звернення до суду та заявлення у позові вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання  неповнолітнього ОСОБА_3 в розмірі ? частки заробітку доходу відповідача.

        У судове засідання сторони не з’явилися: позивач надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності  та зазначила про те, що позов підтримує повністю; відповідач у судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, в якій зазначив  також про те, що позов визнає у повному обсязі.   

       Відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

       Таким чином, суд з урахуванням заяв сторін та, дослідивши докази, беручи до уваги те, що визнання відповідачем пред’явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб,  дійшов до  висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю,  виходячи з наступного.     

       Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1998 р. та яка набула чинності для України 27.09.1991 р., батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

       Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України та за ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.

       Як було встановлено судом, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, про що виконкомом Партизанської сільської ради Дніпропетровського району та  області  було зроблено відповідний запис та видано свідоцтво, та відповідно до цього свідоцтва ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є батьками неповнолітньої дитини,  яка мешкає разом із  позивачем –опікуном  та перебуває  на її  утриманні; рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від  30.09.2009 р. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2,  було позбавлено батьківських прав відносно неповнолітнього сина –ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_1   

       Частиною 2 ст. 18 Сімейного кодексу передбачено, що суд застосовує ті способи захисту прав або інтересів учасників сімейних відносин, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін.      

       Згідно з ч. 2 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.

       Утім, як було встановлено судом, домовленості (договору) щодо сплати аліментів на утримання дітей, між сторонами у справі, яка розглядалася,  досягнуто не було, через що для суду, з огляду на вищенаведене,  з метою захисту порушених прав особи, яка звернулася до суду із даним позовом, та через те, що, оскільки обов’язок по утриманню дитини  є безумовним, виникає в результаті народження дитини з моменту її народження та покладається законом рівною мірою на обох батьків, не пов'язаний із матеріальним становищем особи, до якої заявлено матеріально-правову вимогу про стягнення аліментів,  та відповідач позов визнав, про що надав суду відповідну заяву,  вбачаються усі підстави для присудження до стягнення з відповідача за цим позовом на користь позивача аліментів на утримання неповнолітньої дитини.  

       Разом з тим, при визначенні  розміру аліментів суд виходить з  наступного.

       Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України  частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом; на виконання ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

       Таким чином, оскільки передбачених ст. 184 СК України  випадків у даній справі не встановлено, для суду вбачаються підстави для присудження до стягнення з відповідача на користь позивача аліментів  у частці від заробітку, зокрема,  в розмірі 1/4  частини заробітку (доходу) щомісячно, але не  менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

       При розв’язанні питання щодо розміру аліментів на утримання суд, водночас, враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, яка є малолітньою, мешкає разом із опікуном (позивачем), потребує  утримання, стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів, який є працездатним, працює, має заробіток; водночас суд при вирішення питання про присудження до стягнення  аліментів враховує те, що суду не було надано доказів щодо перебування на утриманні у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, дочки, сина,  а також щодо проведення/не проведення  стягнення за виконавчими листами з відповідача за цим позовом.

       Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України  аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

       На виконання п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

      Вирішуючи при ухваленні рішення питання про розподіл судових витрат між сторонами з вимоги позову про  стягнення аліментів на утримання дітей, суд бере до уваги, що на виконання  п. 5 ч. 1 ст. 4 Декрету КМУ «Про державне мито»позивача було звільнено від сплати судового збору та не підлягали оплаті при зверненні до суду витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи (п. 4 ч. 3 ст. 81 ЦПК України), утім, на виконання ч. 3 ст. 88 зазначеного кодексу, згідно зі змістом якої якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, та відповідно до ч. 3 ст. 81 ЦПК покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про стягнення аліментів, з відповідача в дохід  держави підлягають присудженню до стягнення  зазначені судові витрати.   

       Керуючись ст.  11, ч. 3 ст. 88, ст.ст.  212, 214-215, 218,  367 ЦПК України,   суд                                            

ВИРІШИВ:

       Позов  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини  задовольнити  повністю.   

       Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1, , ІНФОРМАЦІЯ_3,  аліменти на утримання неповнолітньої дитини –ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі  ?  частини заробітку (доходу)  ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13.09.2010 р. та до досягнення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,   повноліття.   

       Рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць  допустити до негайного виконання.

       Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь держави судовий збір в розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 120 грн.     

        Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня проголошення рішення.  

        Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

Суддя