Справа № 2-1301/11

            ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

10 лютого 2011 року

   Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого –судді  Спаї В.В.,  

при секретареві -  Гудим О.І.,

за участі позивача –ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську  цивільну справу за позовом ОСОБА_1   до ОСОБА_2  про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання,   

ВСТАНОВИВ:

        Позивач звернулася до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що ОСОБА_2 (відповідач за цим позовом) доводиться  їй батьком; у вересні 2007 року вона вступила до навчання на 1 курс Дніпропетровського індустріального коледжу бюджетної форми навчання, та, як зазначається позивачем при зверненні до суду, позивач потребує матеріальної допомоги батька, оскільки стипендії, яку вона отримує та розмір якої складає 470 грн., не вистачає на придбання канцелярських  приладів, учбових посібників, проїзд, харчування, що й стало приводом для цього звернення до суду та заявленою у позові вимогою про ухвалення рішення про стягнення щомісяця із ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_1 у розмірі ? частини заробітку (доходу) ОСОБА_2 до припинення навчання ОСОБА_1   

        У судовому засіданні позивач  підтримала вимоги позову, надала пояснення, аналогічні викладеному в позовній заяві, та просила суд повністю задовольнити поданий  позов.  

        Відповідач у судове засідання  не з’явився, направлене місцевим судом окреме доручення для виконання та проведення окремих процесуальних дій на території Російської Федерації відносно ОСОБА_2 було повернуто без виконання   у зв’язку з неможливість його виконання, пов’язаного з неявкою ОСОБА_2 до Кіровського  районного суду міста Санкт-Петербурга, у зв’язку з чим справа розглядалася за ухвалою суду  у порядку заочного розгляду.

       Заслухавши пояснення позивача та дослідивши матеріали судової справи,  суд дійшов до  висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю,  виходячи з наступного.     

       Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1998 р. та яка набула чинності для України 27.09.1991 р., батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України та за ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.

       Як було встановлено судом, ОСОБА_1 народилася 05 липня 1992 року,  про що Відділом запису актів громадянського стану виконкому Жовтневої районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська Дніпропетровської області у Книзі реєстрації актів про народження було зроблено відповідний запис та видано свідоцтво; відповідно до цього свідоцтва ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_1

       Відповідно до ч. 1 ст. 198 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати; якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу (ч. 1 ст. 199 СК).

       Право на утримання припиняється у разі припинення навчання (ч. 2 ст. 199 СК України).

       Як було встановлено судом, батьки повнолітньої ОСОБА_1 не досягли згоди щодо виконання батьками обов’язку щодо утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, що й стало приводом для цього звернення до суду. За розгляду справи судом було встановлено, що ОСОБА_1 досягла 18 років та продовжує навчання, та станом на дату розгляду справи судом є студенткою Дніпропетровського індустріального коледжу бюджетної форми навчання, мешкає разом із матір’ю та потребує  матеріальної допомоги.  

        При вирішенні питання  щодо розміру аліментів, які підлягають присудженню до стягнення з ОСОБА_4, суд виходить з наступного.

        Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу; при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

        За ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.  Отже, за судового розгляду даної справи відповідач не скористався правом надання заперечень  проти позову,  не надав  жодних доказів щодо його заробітку (доходу) та витрат,  які унеможливлюють виконання з його боку обов’язку щодо утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, судове доручення  для виконання  окремих процесуальних дій на території Російської Федерації відносно ОСОБА_2 було повернуто без виконання у зв’язку з неможливість його виконання,  пов’язаного з неявкою ОСОБА_2 до Кіровського  районного суду міста Санкт-Петербурга, про що суду були надані докази,  тому, враховуючи те, що суд розглядає справу на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, на переконання суду вбачаються правові підстави для присудження до стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на її утримання до припинення навчання (до 30.06.2011 року) в заявленому позивачем розмірі, а саме в  розмірі  ?  частки заробітку (доходу)  ОСОБА_2.           

        Водночас, на виконання приписів ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує, що відповідач  не надав  жодних доказів щодо свого стану  здоров'я та матеріального становища, стосовно наявності  у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, щодо  інших обставини, що мають істотне значення та  за наявності яких для суду вбачалися би підстави для присудження до стягнення аліментів в іншому розмірі, ніж той, що вище вже  визначений судом.  

      Вирішуючи при ухваленні рішення в обов’язковому порядку питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд бере до уваги, що на виконання п. 5 ч. 1 ст. 4 Декрету КМУ «Про державне мито»позивача було звільнено від сплати судового збору та не підлягали оплаті при зверненні до суду витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи (п. 4 ч. 3 ст. 81 ЦПК України), утім, на виконання ч. 3 ст. 88 зазначеного кодексу, згідно зі змістом якої якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, та відповідно до ч. 3 ст. 81 ЦПК покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про стягнення аліментів, з відповідача на користь держави підлягають присудженню до стягнення зазначені судові витрати.  

        Керуючись ст. 11, ч. 2 ст. 88, ст.ст.  212, 214-215, 218 та ст.ст. 224, 226,  367 ЦПК України,   суд

ВИРІШИВ:

        Позов ОСОБА_1  до ОСОБА_2  про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання,    задовольнити повністю.    

       Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,  на користь доньки, яка продовжує навчання - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти,  починаючи з 29.03.2010 р. та до припинення ОСОБА_1   навчання –30.06.2011 р.  в розмірі  ?  частки заробітку (доходу)  ОСОБА_2.         

       Рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць  допустити до негайного виконання.

       Стягнути з  ОСОБА_2  на користь держави судовий збір в розмірі 51 (п’ятдесят однієї) грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 120  (ста двадцяти) грн.     

       Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

       Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом: рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання протягом десяти  днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.             

       Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України:   рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги,  якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя