копія
Справа № 11-802/2007 року головуючий в І-ій інстанції: Святецький В.В.
Категорія: ст. 119 ч.1 КК України доповідач: Шершун В.В.
ухвала
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«26» грудня 2007 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області в складі:
головуючого-судді: Шершуна В.В.,
суддів: Суслова М.І., Лінника П.О.,
з участю прокурора: Підлісного О.В.,
захисника: ОСОБА_5.,
потерпілих: ОСОБА_3., ОСОБА_2.
та представника потерпілих: ОСОБА_4.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією потерпілих ОСОБА_3. та ОСОБА_2. на вирок Красилівського районного суду від «31» жовтня 2007 року.
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1р. н., уродженця та жителя. с. Чепелівка, Красилівського р-ну, Хмельницької обл., українця, гр-на України, з вищою освітою, непрацюючого, неодруженого, раніше не судимого
засуджено за ч.1 ст. 119 КК України до 5 років позбавлення волі.
На підставі п. «д» ст. 1 Закону України «Про амністію» від «19» квітня 2007 року ОСОБА_1. звільнено від призначеного покарання.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1. на користь потерпілих ОСОБА_2. та ОСОБА_3. матеріальні збитки в сумі 8314 грн. 51 коп. та моральну шкоду в сумі 80 000 грн.
Міру запобіжного заходу до вступу вироку в закону силу залишено попередню - підписку про невиїзд.
За вироком суду ОСОБА_1. засуджено за те, що він 12 вересня 2006 року близько 23 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на перехресті вулиць Жовтнева та Леніна в с. Чепелівка, Красилівського р-ну, Хмельницької обл., під час сварки наніс ОСОБА_6. удар кулаком в область голови. Від удару ОСОБА_6. впав та вдарився головою об тверде покриття дороги, внаслідок чого, отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких 21 жовтня 2006 року помер в лікарні.
В своїй апеляції потерпілі ОСОБА_3. та ОСОБА_2. просять скасувати вирок місцевого суду, та постановити новий, яким перекваліфікувати дії ОСОБА_1. на ст. 121 ч.2 КК України, і, відповідно, посилити йому покарання.
При цьому апелянти посилаються на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. На їх думку суд не в повній мірі врахував, що умисел ОСОБА_1. був спрямований на заподіяння невизначеної шкоди здоров'ю, при цьому він усвідомлював, що може заподіяти тяжку шкоду здоров'ю потерпілому через нездатність останнього чинити опір, та бажав її настання
В зв'язку з цим, апелянти вважають, що виходячи зі змісту та спрямованості умислу винного, мало місце не вбивство через необережність (ч.1 ст. 119 КК), а саме заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерплого (ч.2 ст. 121 КК).
Заслухавши суддю-доповідача, доводи потерпілих ОСОБА_3. та ОСОБА_2. та їх представника в підтримку апеляції, засудженого ОСОБА_1. і його захисника, які заперечували проти апеляцій та просили залишити вирок без зміни, прокурора, який вважав вирок законним ьа обґрунтованим, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.
Висновок суду першої інстанції про винність ОСОБА_1. у вбивстві через необережність ОСОБА_6. при зазначених у вироку обставинах відповідає матеріалам справи та ґрунтується на досліджених в судовому засіданні доказах.
Так, сам засуджений повністю визнав свою вину і пояснив, що 12.10.2006 року, біля 23 год. 00 хв., на розі вулиць Жовтневої та Леніна в с. Чепелівка, Красилівського р-ну, Хмельницької обл., він, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, штовхнув потерпілого в груди. Внаслідок цього, ОСОБА_6. впав на землю і вдарився головою об тверде покриття дороги. Потерпілого підняли брат засудженого ОСОБА_7. та ОСОБА_8. і відправили його додому, куди він пішов сам. Ніякого наміру спричинити потерпілому будь-які тілесні ушкодження у нього не було.
Ці покази повністю підтвердили в судовому засіданні ОСОБА_7. та ОСОБА_8.
Об'єктивно ці покази підтверджуються і показами потерпілих ОСОБА_3. та ОСОБА_2., які пояснили, що біля 23 год. 30 хв. «12» жовтня 2006 року їхнього сина привів додому ОСОБА_7. Син блював, був у крові, на запитання матері сказав, що ні з ким не бився і ліг на диван. Пізніше сину стало гірше і вони викликали швидку медичну допомогу. Тілесних ушкоджень на тілі сина вони не бачили. Після операції лікар сказав їм, що сину був нанесений сильний удар по голові. 21.10.2006 року син помер в лікарні.
Свідки ОСОБА_9., ОСОБА_10., ОСОБА_11. підтвердили, що 12.10.2006 року ОСОБА_1. та ОСОБА_6. перебували в барі «Світанок», і були в нетверезому стані, а свідок ОСОБА_12. пояснив, що бачив як на роздоріжжі в с. Чепелівка з автомобіля вийшли двоє людей і стали «шарпатись», при цьому ніяких предметів в їх руках не бачив.
Як видно з протоколу огляду місця події - перехрестя вулиць Жовтневої та Леніна в м. Чепелівка має тверду поверхню. Дорога вкатана, є вибоїни та виступи каміння.
Згідно висновків судово-медичної експертизи № 79 від 23.11.2006 року та № 89 від 22 грудня 2006 року, а також комплексної судово-медичної експертизи № 62 від 27.06.2007 року, смерть ОСОБА_6. настала внаслідок закритої черепно-мозкової травми (тотального крововиливу під м'які мозкові оболонки, епідуральної гематоми справа, забою головного мозку, перелому кісток основи та склепіння черепу. Дані тілесні ушкодження відносяться до категорії тяжких, як небезпечні для життя в момент заподіяння і знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті потерпілого, у якого також виявлено крововилив внутрішнього кута лівого ока, саден шиї, які могли утворитись від дії тупих твердих предметів з обмеженою травмуючою поверхнею (не виключено руками та ногами сторонньої особи).
Як видно з висновків комісійної експертизи, перелом кісток склепіння і основи черепа та внутрішньо-черепне ушкодження могли виникнути при падінні ОСОБА_6. з висоти власного зросту з наданням його тілу прискорення чи без такого, при умові приземлення і удару правою боковою поверхнею голови - скроневою ділянкою до виступаючого твердого предмету.
Названим доказам суд першої інстанції дав правильну оцінку з точки зору їх достатності, допустимості, достовірності та відносності і обґрунтовано перекваліфікував дії ОСОБА_1. зі ст. 121 ч.2 на ч.1 ст. 119 КК України, як вбивство, вчинене через необережність.
Суд прийшов до правильного висновку, що наносячи потерпілому удар кулаком в обличчя, засуджений не передбачав, хоча повинен був та міг передбачити можливість настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння - падіння потерпілого з висоти власного зросту і отримання тяжких тілесних ушкоджень внаслідок удару головою об дорожнє покриття, а тому форма його вини щодо смерті потерпілого - необережність у вигляді злочинної недбалості.
Суд обґрунтовано відхилив покази свідка ОСОБА_13. про те, що він бачив як ОСОБА_1. в той вечір, біля 22 год. 00 хв. наносив по голові потерпілого 2 удари кийком чи палицею, оскільки ці покази суперечливі і непослідовні, а крім того, - заперечуються висновками судово-медичних експертиз, згідно яких характерних ушкоджень, які б могли свідчити про нанесення тілесних ушкоджень палицею чи металевим прутом у потерпілого не виявлено.
В зв'язку з цим, колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянтів про доведеність умислу засудженого на спричинення ОСОБА_6. тяжких тілесних ушкоджень, оскільки їх посилання на те, що ОСОБА_1. знав, що ОСОБА_2 слабший за нього, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, не може чинити йому опору, не може свідчити про умисел засудженого на завдання потерпілому тяжких тілесних ушкоджень.
Не можуть свідчити про такий умисел і фактичні обставини справи, на які посилаються апелянти - спосіб вчинення злочину, кількість та локалізація поранень, причини вчинення злочинних дій, поведінка засудженого і потерпілого до і після скоєного злочину.
Названі обставини - відсутність між потерпілим та засудженим ворожих стосунків, той факт, що у потерпілого мається слід тільки від одного удару, хоча за обставин, що склались, при наявності умислу, ніщо не перешкоджало засудженому нанести значно більше ударів, те, що потерпілий був доставлений додому, - навпаки свідчать про відсутність будь-якого умислу на завдання потерпілому тілесних ушкоджень і необережну форму вини щодо його смерті.
Міра покарання засудженому призначена у відповідності з вимогами ст. 65 КК України - з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Суд обґрунтовано визнав як обставини, що пом'якшують покарання засудженого щире каяття, а обставиною, яка обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
В зв'язку з цим, колегія суддів не знаходить підстав для посилення або пом'якшення покарання.
Цивільний позов по справі вирішено з дотриманням вимог закону - ст.ст. 23, 1167 ЦК України.
Розмір відшкодування збитків відповідає ступеню тяжкості злочину, моральним стражданням від негативних обставин, яких зазнали потерпілі, даним про матеріальний стан засудженого, і ґрунтується на засадах розумності та справедливості.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
Вирок Красилівського районного суду Хмельницької області від «31» жовтня 2007 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляцію потерпілих ОСОБА_3. та ОСОБА_2. - без задоволення.
Головуючий: /підпис/
судді: /підпис/
Копія вірна, згідно оригіналу
cуддя апеляційного суду Шершун В.В.
Справа № 11-802/2007 року головуючий в І-ій інстанції: Святецький В.В.
Категорія: ст. 119 ч.1 КК України доповідач: Шершун В.В.
ухвала
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«26» грудня 2007 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області в складі:
головуючого-судді: Шершуна В.В.,
суддів: Суслова М.І., Лінника П.О.,
з участю прокурора: Підлісного О.В.,
захисника: ОСОБА_5.,
потерпілих: ОСОБА_3., ОСОБА_2.
та представника потерпілих: ОСОБА_4.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією потерпілих ОСОБА_3. та ОСОБА_2. на вирок Красилівського районного суду від «31» жовтня 2007 року.
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1р. н., уродженця та жителя. с. Чепелівка, Красилівського р-ну, Хмельницької обл., українця, гр-на України, з вищою освітою, непрацюючого, неодруженого, раніше не судимого
засуджено за ч.1 ст. 119 КК України до 5 років позбавлення волі.
На підставі п. «д» ст. 1 Закону України «Про амністію» від «19» квітня 2007 року ОСОБА_1. звільнено від призначеного покарання.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1. на користь потерпілих ОСОБА_2. та ОСОБА_3. матеріальні збитки в сумі 8314 грн. 51 коп. та моральну шкоду в сумі 80 000 грн.
Міру запобіжного заходу до вступу вироку в закону силу залишено попередню - підписку про невиїзд.
Керуючись ст.ст. 365, 366, ч.2 ст. 379 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
Вирок Красилівського районного суду Хмельницької області від «31» жовтня 2007 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляцію потерпілих ОСОБА_3. та ОСОБА_2. - без задоволення.
Повний текст ухвали оголосити «29» грудня 2007, о 10 год. 00 хв.
Головуючий:
судді: