Справа № 2-579/2011р.

 Р І Ш Е Н Н Я

                        І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И          

27  квітня 2011р.                                                  Ренійський районний суд Одеської області

у складі:         головуючого судді  - Бошкова І.Д.;

 за участю: секретаря  - Міхайліченко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності на житловий будинок, -

                                                                            В С Т А Н О В И В:

               Позивач, ОСОБА_1, у судове засідання не з’явилась, надала заяву в якій вказала, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить розглянути справу без її участі.

Відповідач, ОСОБА_2., у судове засідання не з’явилась, надала заяву в якій вказала, що позовні вимоги позивача визнає у повному обсязі, проти задоволення позову не заперечує, просить розглянути справу без її участі.

В ході розгляду справи судом були досліджені наступні докази: копія паспорту громадянина України –ОСОБА_1, серії НОМЕР_2, вид. 10 грудня 1997 р. Ренійським РВ УМВС України в Одеській області; копія паспорту громадянина України –ОСОБА_2, серії НОМЕР_1 вид. 28 травня 2002 р. Ренійським РВ УМВС України в Одеській обл.; копія договору купівлі-продажу від 05 грудня 2009 р.; копія розписки ОСОБА_2 від 05.12.09р.; копія свідоцтва про право на спадщину за законом від 03 березня 2011 р.; копія договору дарування від 03 березня 1977 р.; копія технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового Фонду, з якого вбачається, що будинок АДРЕСА_1 Одеської області, належить на праві власності (1/1 частина) за ОСОБА_2; клопотання ОСОБА_1 за № 2884 від 08 квітня 2011 р. про розгляд справи за відсутності позивача; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_3, серії НОМЕР_3, вид. ІНФОРМАЦІЯ_1 р.; клопотання ОСОБА_2 за № 2885 від 08 квітня 2011 р. про розгляд справи за відсутності відповідача; лист-відповідь СГІРФО Ренійського РВ УМВС України в Одеській області за № 3014 від 12 квітня 2011 р.; квитанції про сплату держмита та ІТЗ розгляду справи.     

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із вищезгаданими вимогами до відповідача ОСОБА_2, зазначивши, що 05.12.2009 р. між нею та відповідачем була досягнута домовленість про купівлю житлового будинку НОМЕР_4 з надвірними спорудами, який розташований за адресою: м. Рені, вул. Анадольська, за 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. В той же день, позивач передав відповідачу обумовлену суму грошей, отримання якої підтверджується розпискою від 05.12.2009 р., в якій зазначено, що гроші сплачені саме за купівлю нерухомості,  також в розписці вказано, що у третіх осіб немає претензій до вказаного домоволодіння. Після отримання документів на житловий будинок з’ясувалося, що 1/2 частина придбаного будинку, належить чоловіку відповідача, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 р., про що відповідач не повідомив позивача. В подальшому відповідач, ОСОБА_2, зобов’язалася оформити на себе частину домоволодіння, яка належала померлому чоловіку відповідно до діючого законодавства. 03 березня 2011 р. відповідачем було отримано свідоцтво про право на спадщину за законом, та виготовлений технічний паспорт на домоволодіння НОМЕР_4  з надвірними спорудами, який розташований у АДРЕСА_1. В подальшому сторони домовилися, що відповідач посвідчить договір купівлі-продажу будинку нотаріально, однак відповідач від посвідчення договору ухиляється, з невідомих позивачу підстав. Враховуючи вищенаведене, позивач вимушена була звернутися із позовом до суду.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

По-перше, враховуючи вищевикладене, придбане позивачем нерухоме майно було відчужено особою, яка не мала на це право. А якщо майно відчужене особою, яка не мала на це право, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо, відповідно до ст. 388 ЦК України, майно не може бути витребуване у нього (ст. 330 ЦК України).

Ст.388 ЦК України передбачає «якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленого для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках».

Згідно ст.397 ЦК України «володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Право володіння чужим майном може належати одночасно двом або більше особам. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду». Так, позивач, як добросовісний набувач, у відповідності  з ст.330 ЦК України набув право власності на домоволодіння з надвірними будівлями та спорудами  НОМЕР_4, розташований по АДРЕСА_1 Одеської області, придбавши у відповідача це нерухоме майно, яке відповідач фактично не мала права відчужувати. У відповідності ст.388 ЦК України, судом було встановлено, що майно придбане позивачем у відповідача не було загублене власником, не було вкрадено та не вибувало з володіння власника або особи, якій вона передала майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом, а тому воно не може бути у неї витребувано.        

По-друге, як вже вище зазначалося, між позивачем та відповідачем була досягнута домовленість про купівлю-продаж нерухомості, згідно якої відповідач продала, а позивач купила домоволодіння з надвірними будівлями та спорудами НОМЕР_4, розташований по АДРЕСА_1 за 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. Всі умови договору сторонами були виконані, окрім однієї: договір купівлі-продажу не був нотаріально посвідчений, що є обов’язковим: пряма норма закону.       

Згідно ст.657 ЦК України «договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається  у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, якщо хоча б однією із сторін є громадянин, і недотримання цієї вимоги є підставою для визнання укладеного договору недійсним. Разом із тим, між сторонами була досягнута домовленість (взаємозгода) за всіх істотних умов договору, покупець передав продавцю обумовлену суму, продавець передав покупцю документи,  нерухомість в натурі. Позивач фактично вступила у володіння і розпорядження нерухомістю, тобто правочин між сторонами фактично відбувся. Факти укладення угоди, передачі грошей у рахунок вартості нерухомості підтверджуються розпискою від 05.12.2009 р.

Згідно ст.220 ЦК України «у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення такий договір є нікчемним». Однак, в ч. 2 вищевказаної статті зазначено «якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається». Така можливість передбачена законом як одна із форм захисту інтересів добросовісного учасника цивільних правовідносин. Таким чином, по даній справі між сторонами при укладанні договору купівлі-продажу була досягнута угода по всіх істотних умовах: відповідачу передані гроші, позивачу –об'єкт нерухомості, яким вона на теперішній час користується, проте через нотаріальне не посвідчення договору, не може ним розпорядитися, переоформити на себе. Факти укладення угоди, передачі грошей у рахунок вартості нерухомості підтверджуються розпискою від 05.12.2009 р., крім того, обставини продажу, передачі грошей сам відповідач не заперечує. В даний час звернення за оформленням договору купівлі-продажу є неможливим, оскільки прохання позивачки з цього приводу відповідачем не сприймаються.

Згідно ст.328 ЦК України «право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом». Крім того, ч.3ст.334 ЦК України встановлено: «право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним».

Виходячи із вищенаведеного, угода (правочин) між сторонами відбулася, вона виконана в повному обсязі, нею були припиненні обов’язки відповідача щодо домоволодіння з надвірними будівлями та спорудами, та встановленні права на нерухомість у позивача, як добросовісного набувача, тому є правові підстави визнати право власності на домоволодіння з надвірними будівлями та спорудами  НОМЕР_4, розташованого по АДРЕСА_1 Одеської області за позивачем, як добросовісним набувачем.

          Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 213, 294  ЦПК України,  ст.ст. 16, 220, 328, 330, 334, 388, 397, 657 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Визнати ОСОБА_1 добросовісним набувачем домоволодіння з надвірними будівлями та спорудами  АДРЕСА_1  

3. Укладений із порушенням вимоги про нотаріальне посвідчення договір купівлі-продажу від 05 грудня 2009 р., згідно із яким  ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_1 купила домоволодіння з надвірними будівлями та спорудами  АДРЕСА_1 Одеської області за 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн.  -  визнати  дійсним.

4. Визнати за ОСОБА_1 право власності на домоволодіння з надвірними будівлями та спорудами  АДРЕСА_1 Одеської області.  

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі  подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Строк оскарження рішення в апеляційний суд Одеської області через Ренійський районний суд Одеської області - 10 днів з дня проголошення рішення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

               Суддя:                                                           І.Д. Бошков