Справа № 2-а-108/2011 р.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

06 квітня 2011 р.  о 14 год. 30 хв.                    Ренійський місцевий загальний   

адміністративний суд Одеської області

у складі: головуючого судді Дудник В.І.,

               при секретарі Пройка С.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у Ренійському районі Одеської області про визнання протиправною відмови у нарахуванні та виплаті соціальної державної допомоги згідно із ЗУ „Про соціальний захист дітей війни'" та зобов'язання здійснити нарахування та забезпечити виплату щомісячної державної соціальної допомоги за період з серпня 2010 р. по січень 2011 р., -

                                                                 В С Т А Н О В И В

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Пенсійного Фонду України у Ренійському районі Одеської області про визнання протиправною відмови у нарахуванні та виплаті соціальної державної допомоги згідно із ЗУ „Про соціальний захист дітей війни'" та зобов'язання здійснити нарахування та забезпечити виплату щомісячної державної соціальної допомоги за період з  серпня 2010 р. по січень 2011 р., посилаючись на те, що вона є дитиною війни і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, однак у період з 01.01.2006 р. по 31.12.2010 р. така допомога їй не виплачувалась, хоча рішенням Конституційного Суду України окремі положення бюджетного законодавства, які скорочували суми виплат дітям війни, визнані неконституційними, а посилання органів державної влади на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, Європейський суд з прав людини не прийняв до уваги, однак відповідач відмовив їй у виплаті вказаної суми, що і спонукало її на звернення до суду із зазначеними вимогами.

Ухвалою суду від 06.04.2011 р. позовні вимоги, в частині зобов’язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни, з 01.08.2010 р. по 09.09.2010 р. залишені без розгляду, оскільки позивач не просила суд про поновлення строку для звернення до суду із зазначеними позовними вимогами.  

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, просив справу розглянути в порядку письмово провадження без його участі, надав суду заперечення на позов, в яких позовні вимоги не визнав, мотивував тим, що вимоги позивача є незаконними та необґрунтованими, оскільки на даний час не встановлено законодавчого механізму розрахунку розміру підвищення пенсії за ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», фінансування виплат за вказаним законом проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України, а не із бюджету Пенсійного Фонду України, а тому протиправна бездіяльність в діях відповідача, відсутня.

Позивач на задоволенні своїх вимог наполягала, просила про розгляд справи за її відсутністю, в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Приписами ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визначено, що дитина війни, це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.

          Позивач ОСОБА_1, 1937 року народження, відноситься до соціальної категорії - «Дитина війни»і має право на пільги, встановлені законодавством України для дітей війни, що підтверджується копіями документів, що знаходяться в матеріалах адміністративної справи: паспортом громадянина України серії НОМЕР_1, пенсійним посвідченням № НОМЕР_2; довідкою від 08.02.2007 р. з поміткою «Дитина війни», які підтверджують право позивача користуватися пільгами відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

           Звернення позивача із вимогами щодо перерахунку пенсії підтверджується матеріалами справи, а саме - листом відповідача від 04.02.2011 року про відмову здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1

           Ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зазначеній категорії осіб передбачене підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 % мінімальної пенсії за віком, однак в 2010 р. Законом України «Про державний бюджет України на 2010 р.»фінансування зазначених витрат не передбачене.

          Ст. 8 Конституції України визначено, що норми Конституції України є нормами прямої дії, а тому звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на їх підставі гарантується. Ст. 22 Конституції України гарантовано, що при прийняті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Права і свободи людини захищаються судом, шляхом гарантування кожному права на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ст. 55 Конституції України).

         Ч.ч. 3, 4 ст. 8 КАС України гарантується звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України, а відмова в розгляді та вирішені адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини забороняється.   

 У рішенні Конституційного Суду України № 26-рп/2008 зазначено, що зі змісту частини другої статті 95 Конституції України, якою встановлюється, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків, випливає, що вони не можуть визначатися іншими нормативно-правовими актами. Самі ж загальносуспільні потреби, до яких належить і забезпечення права на соціальний захист громадян України, проголошеного у статті 46 Конституції України, передбачаються у державних програмах, законах, інших нормативно-правових актах. Визначення відповідних бюджетних видатків у Законі про Державний бюджет України не може призводити до обмеження загальносуспільних потреб, порушення прав людини і громадянина, встановлених Конституцією України, зокрема щодо забезпечення рівня життя, для осіб, які отримують пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, не нижчого від прожиткового мінімуму, визначеного законом.

Таким чином, встановлена частиною третьою статті 46 Конституції України мінімальна соціальна гарантія для визначення пенсії та інших видів соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування, - прожитковий мінімум, який встановлюється законом, не може бути зменшений ані законом, ані підзаконним нормативно-правовим актом.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає, тому судом не приймаються до уваги посилання на ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачу конституційної гарантії та права на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни.

           У свої позовних вимогах позивач просить нарахувати їй щомісячну соціальну допомогу за період з 01.08.2010 р. по 31.01.2011 р. (ухвалою суду від 06.04.2011 р. було визначено щодо періоду, за який підлягає стягненню державної соціальної допомоги, з 01.08.2010 р. по 09.09.2010 р.) в сумі 1 316 грн. 70 коп. Однак, розрахунок суми невиплаченої соціальної допомоги не підтверджений відповідними довідками та іншими доказами, отже не може бути взятий судом до уваги. За таких умов суд вважає, що розрахунок суми невиплаченої соціальної допомоги має бути виконаний компетентним органом - відповідним управлінням Пенсійного фонду України при нарахуванні розміру соціальної допомоги для її виплати позивачу.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди України, при розгляді справ, застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї, а також практику Європейського суду - як джерело права.

У статті 8 КАС України також передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з справ людини.

Згідно зі ст. 1 Протоколу №1 до вказаної Конвенції, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Борги розглядаються у сенсі поняття «власності», яке міститься у ч.1 ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції і яке не обмежене власністю на фізичні речі та залежить від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, то становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права»і, таким чином, як власність.

Європейський Суд з прав людини при розгляді справи «Кечко проти України»(заява №63134\00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, припиняти чи закінчити виплату таких надбавок , вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення суду). У зв'язку з чим Європейський суд не прийняв до уваги позицію уряду України про колізію двох нормативних актів - Закону України, відповідно якому встановлені надбавки з бюджету і який є діючим, та Закону України «Про державний бюджет»на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку уряду України, превалювали як lех specialis. Європейський суд не прийняв аргумент уряду України щодо бюджетних асигнувань, постільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Як свідчить позиція Європейського Суду у справі Yvonne van Duym v. Home Office (Case 41/74 van Duym v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в цьому випадку це надання підвищення пенсії дітям війни, держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

       Частиною 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Ч. 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

       Відповідач, заперечуючи проти позову, не надав, належних доказів та не довів суду правомірність невиплати позивачу щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни.

          Виходячи з вище викладеного, вивчивши матеріали справи та надані сторонами докази, позовні вимоги позивача про зобов'язання Управління Пенсійного Фонду України у Ренійському районі Одеської області нарахувати та виплатити недоплачену допомогу до пенсії, підлягають частковому задоволенню, а саме в частині зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за період з 10 вересня 2010 року до 31 січня 2011 року включно.

          Керуючись ст.ст. 19, 22, 46, 95, 152 Конституції України, Законами України «Про соціальний захист дітей війни», «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Про державний бюджет України на 2010 р.», «Про державний бюджет України на 2011 р.», Рішенням Конституційного суду України по справі № 26-рп/2008; ст. ст. 6, 7, 8, 11,71, 86, ч. 1, 2, 3 ст. 99, 104, 122, 158-163 КАС України суд. –

П О С Т А Н О В И В

          Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України у Ренійському районі Одеської області про визнання протиправною відмови у нарахуванні та виплаті соціальної державної допомоги згідно із ЗУ „Про соціальний захист дітей війни'" та зобов'язання здійснити нарахування та забезпечити виплату щомісячної державної соціальної допомоги за період з серпня 2010 р. по січень 2011 р., - задовольнити частково.

          Зобов'язати управління Пенсійного Фонду України у Ренійському у районі Одеської області нарахувати та виплатити, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, за період з 10 вересня 2010 року до 31 січня 2011 року включно.

         В іншій частині позовних вимог відмовити.

          Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду, через Ренійський місцевий загальний адміністративний суд Одеської області, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії цієї постанови. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

                                               Суддя                                                              В.І. Дудник