Справа №  2-а-149/11

П О С Т А Н О В А                            

ІмЕНЕм  україни

14 квітня 2011  року  Миколаївський районний суд Львівської області в складі: головуючого –судді Дем'яновський  Ю.  Г. , при секретарі  Оленич І.Я. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві  адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1  до  Управління Пенсійного фонду України у Миколаївському районі Львівської області  про  стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги ,

в с т а н о в и в :

Позивачка  звернулася    до суду з позовом до Управління ПФУ в Миколаївському районі Львівської області, посилаючись на те, що вона   відповідно до Закону України  від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни» має статус «дитини війни», згідно цього ж Закону їй  повинна виплачуватися як дітям війни соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, проте у 2007-2010 роках їй вона не виплачувалася. Позивачка  просила  зобов’язати  відповідача зробити перерахунок, нарахування та виплату  їй підвищення  до пенсії у розмірі 30 %  мінімальної пенсії за віком як дітям війни за період  2007-2010 роки та просила зобов’язати відповідача сплачувати їй  зазначене підвищення до пенсії.

Представник відповідача Гнатів М.М.  в судове засідання з`явився, проти позову заперечував, надав суду письмові заперечення, в яких вказав, що відсутні підстави для нарахування, а тим більше сплати за рахунок коштів ПФУ на користь позивача недоплаченої як дитині війни державної соціальної допомоги. Крім того законодавством України визначено, що фінансування статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» проводиться з державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, а так само не визначений Законом механізм розрахунку підвищення, передбаченого вищезгаданою статтею, а отже, не має підстав для задоволення вимог позивача.   

Дослідивши матеріали справи, суд визнає, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково з таких підстав:   

ОСОБА_1, згідно пенсійного посвідчення та ст. 1 Закону України №2195-ІV від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни» відноситься до категорії «дитина війни».

Відповідно до ч.2  ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Як вбачається з адміністративного  позову позивачка пропустила встановлений законом строк звернення до суду. Закони та інші  нормативно-правові акти є доступними для ознайомлення з ними усіма громадянами України, можливість обізнаності громадянина про те чи інше положення законодавства залежить виключно від бажання особи, тому суд приходить до висновку про неповажність пропуску позивачами встановленого строку для звернення до суду.    

Отже, законною є вимога позивачів щодо нарахування підвищення, передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» за період, який враховує 6 – ти місячний строк позовної давності, передбачений ч.2 ст.99 КАС України і на час звернення до суду, тобто з   29.09.2010 року по 29.03.2011 року.   

Статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч.1 ст. 38 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік» дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинялася і будь-які обмеження щодо її застосування не встановлювалися.   

Законом України “Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що фінансування виплат по даному закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не із бюджету Пенсійного Фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України, тому не можна визнати протиправними дії  Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області щодо невиплати позивачці підвищення до пенсії як дитині війни.   

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку  про  часткове задоволення позовних вимог позивачів з урахуванням фактично сплачених сум.     

Керуючись  ст. 19, ч. 2 ст. 152 Конституції України, ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст. ст. 99, 100,  160-163, 167, 183-2 КАС України  , суд, –

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1   до Управління Пенсійного фонду України у Миколаївському районі Львівської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни  задовольнити частково.   

Зобов’язати Управління ПФУ у Миколаївському районі Львівської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1  надбавки, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 29.09.2010 року по 29.03.2011 рік включно  за рахунок коштів Державного бюджету України   з урахуванням фактично сплачених сум за цей період.   

У задоволенні решти позовних вимог  відмовити.   

Постанова  може бути оскаржена  протягом десяти днів до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом  подання апеляційної скарги.

Суддя:                                                                                                                             Дем'яновський  Ю.  Г.