Справа №2-550

                                                                                                                         2011 рік

Р І Ш Е Н Н Я

  І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

          21 квітня 2011 року                                                                                          м. Балта

          Балтський  районний суд Одеської області в складі:

головуючого-судді                                         БОДАШКО Л.І.

при секретарі                                                   ТИХОНОВІЙ Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Саражинської сільської ради Балтського району Одеської області про тлумачення змісту заповіту,

                                                            в с т а н о в и в :

          Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить здійснити тлумачення заповіту, складеного 18.11.2003 року на її ім’я її бабусею ОСОБА_2, померлою ІНФОРМАЦІЯ_1, як такого, що дає їй право на спадкування земельної ділянки розміром 2,22 га згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №918196, яка раніше належала покійній ОСОБА_2, стверджуючи, що її бабуся ОСОБА_2 мала право на земельну частку (пай) розміром 3,64 умовних кадастрових гектарів в КСП «Україна», розташованого в с.Саражинка Балтського району Одеської області, згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД-03 №0102781.

За свого життя, 18 листопада 2003 року, в Саражинській сільській раді Балтського району Одеської області ОСОБА_2 склала заповіт, в якому заповіла позивачу ОСОБА_1 сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ОД-03 №0102781. Згодом, на підставі вище вказаного сертифікату на право на земельну частку (пай) ОСОБА_2 отримала на своє ім’я встановленого зразка державний акт серії ЯГ №918196 на право власності на земельну ділянку розміром 2,22 гектарів на території Саражинської сільської ради Балтського району Одеської області, але після цього ОСОБА_2, по причині юридичної неосвіченості, не внесла змін до заповіту, вважаючи, що різниці між сертифікатом на право на земельну частку (пай) і державним актом на право власності на земельну ділянку немає.

          ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Після її смерті позивач, як спадкоємець за заповітом, фактично прийняла спадщину, але, у нотаріальній конторі позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, так як у заповіті вказаний сертифікат на право на земельну частку (пай), а в позивача на руках перебуває державний акт на право власності на земельну ділянку.

          Вказані обставини позбавили позивача права володіти, користуватися, розпоряджатися спадковим майном у вигляді земельної ділянки, з приводу чого вона змушена звернутися до суду з позовом, її представник ОСОБА_3 надала суду заяву, в якій заявлені вимоги позивача підтримала в повному обсязі, просить розглянути справу без її участі.

          Представник Саражинської сільської ради Балтського району Одеської області до судового засідання не з’явився, але надіслав на адресу суду заяву, в якій не заперечує проти задоволення позовних вимог, просить розглянути справу за його відсутності у відповідності з вимогами законодавства України.

          Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов обгрунтований і підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 мала право на земельну частку (пай) згідно сертифікату на право на земельну частку (пай)  серії ОД-03 №0102781, яку вона у Саражинській сільській раді Балтського району Одеської області 18.11.2003 року заповіла позивачу ОСОБА_1, згодом на підставі вище вказаного сертифікату на право на земельну частку (пай) ОСОБА_2 отримала на своє ім’я встановленого зразка державний акт серії ЯГ №918196 на право власності на земельну ділянку розміром 2,22 гектарів на території Саражинської сільської ради Балтського району Одеської області, але після цього вона, по причині юридичної неосвіченості, не внесла змін до заповіту, вважаючи, що різниці між сертифікатом на право на земельну частку (пай) і державним актом на право власності на земельну ділянку не існує, що вказана обставина не є суттєво важливою при здійсненні права спадкування, заповіт в частині інших питань вона не змінювала і не скасовувала, будучи людиною похилого віку, не маючи юридичної освіти, вона не могла передбачити, що з отриманням державного акту заповіт буде недійсним, не бажала таких наслідків, в іншому випадку вона б скасував заповіт, а як зазначалося вище - відомостей про зміну або скасування заповіту суд не має.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заповіт, складений ОСОБА_2 на сертифікат на право на земельну частку(пай), поширюється і на державний акт на право власності на земельну ділянку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1216,1233,1236,1258 ЦК України, ст.ст.10,11,209,212,214,215,223 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

          Визнати, що заповіт, складений ОСОБА_2 18 листопада 2003 року в Саражинській сільській раді Балтського району Одеської області, в якому вона заповіла ОСОБА_1 сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ОД-03 №0102781, поширюється на державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №918196 розміром 2,22 гектара, виданий на ім’я ОСОБА_2 на підставі розпорядження Балтського районного відділу земельних ресурсів від 09.03.2006 року №231/А-2006.

          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

                                                            СУДДЯ