ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2-а/1970/887/11
"12" квітня 2011 р. м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Мірінович У.А., судді Баб'юка П.М., судді Саадулаєва А.І.
при секретарі судового засідання Хоменко Л.В.
за участю:
позивач: не з'явився;
представника відповідача - Державної судової адміністрації України: ОСОБА_1 довіреність від 17.11.2010 року №11-7833/10;
представник відповідача - Міністерства фінансів України: не з’явився;
представник відповідача –господарського суду Тернопільської області: не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, господарського суду Тернопільської області про зобов’язання вчинити певні дії та стягнення недоплаченої заробітної плати та грошового утримання, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Господарського суду Тернопільської області про зобов’язання Міністерство фінансів України списати і перерахувати на рахунок Державної судової адміністрації України для виплати ОСОБА_2 кошти в сумі 248484,79 грн. недоплаченої заробітної плати та 213134,85 грн. довічного грошового утримання; про зобов’язання Державну судову адміністрацію України перерахувати на рахунок господарського суду Тернопільської області для виплати ОСОБА_2 кошти в сумі 248484,79 грн. недоплаченої заробітної плати та 213134,85 грн. довічного грошового утримання; про зобов’язання господарський суд Тернопільської області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 кошти в сумі 248484,79 грн. недоплаченої заробітної плати та 213134,85 грн. довічного грошового утримання, з утриманням податку та інших обов’язкових платежів.
Позивач в судове засідання не з’явилась, подала до суду клопотання в якому просить суд слухати справу за її відсутності.
Представник відповідача Державної судової адміністрації України в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що Державна судова адміністрація України діяла та діє на підставі законів України «Про Державний бюджет України на 2005-2010 роки», Бюджетного кодексу України та ст. 68 Конституції України і враховуючи, що заборгованість по заробітній платі за позивачем не рахується, а тому просить в задоволенні позову відмовити.
Відповідач - Міністерство фінансів України в суд не з’явився і заперечень на позов не подав, хоча належним чином повідомлявся про день, час та місце слухання справи. Про причини неявки суд не повідомив.
Відповідач - господарський суд Тернопільської області в судове засідання не з’явився, направив на адресу суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що господарський суд Тернопільської області зможе здійснити нарахування та виплату сум, заявлених позивачем, тільки у випадку, якщо відповідні кошти будуть передбачені кошторисом та перераховані ДСА України на рахунок господарського суду Тернопільської області, та просить суд розглянути дану справу без участі їхнього представника.
Заслухавши думку представника Державної судової адміністрації України, який не заперечує щодо продовження судового розгляду, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача та позивача на підставі наявних у справі доказів, відповідно до ч.4 ст.128 КАС України.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як слідує із матеріалів справи, ОСОБА_2 призначена на посаду судді господарського суду Тернопільської області з 01 серпня 1995 року.
З 18 лютого 1998 року судді ОСОБА_2 присвоєно ІІ кваліфікаційний клас судді, встановлено надбавку за вислугу років з січня 2006 року до 30.03.2009 року у розмірі 30% від заробітку, з 30.03.2009 року - у розмірі 40%.
З 01.08.2006 року судді ОСОБА_2 встановлена надбавка за складність і напруженість: з 01.08.2006р. –5%, з 01.01.2008р. -10%, з 01.02.2008р. –20%, 0 01.01.2010р. – 30%, з 01.10.2010р. - 20%.
Судді ОСОБА_2 встановлено місячне грошове утримання, починаючи з 02 січня 2007 року –у розмірі 80%, з 02.01.2008 року –у розмірі 82%, з 02.01.2009 року –розмірі 84%, з 02.01.2010 року у розмірі 86%.
Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 44 Закону України "Про статус суддів", який діяв на момент виникнення і існування спірних правовідносин заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розмір посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя. Суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахування доплати за кваліфікаційні класи.
З вересня 2005 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів", якою затверджено схему посадових окладів керівників та суддів апеляційних судів, зокрема посадовий оклад судді складається з 9 розмірів мінімальної заробітної плати. При цьому, п. 4-1 вказаної постанови, яким установлювалось, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться, визнано протиправним та скасовано постановою Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2007 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2006 року № 248 "Про внесення змін до деяких Постанов Кабінету Міністрів України з питань оплати праці суддів" Постанову Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" доповнено і встановлено, що посадовим особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови, до яких відносяться і судді апеляційних суддів, установлюються:
- надбавка за виконання особливо важливої роботи у розмірі до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас;
- доплата за науковий ступінь кандидата або доктора наук з відповідної спеціальності у розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу;
- надбавка за почесне звання "Заслужений юрист України" у розмірі 15 відсотків посадового окладу;
- у разі надання відпустки виплачується додатковий посадовий оклад відповідно до частини п'ятої статті 44 Закону України "Про статус суддів", а також надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх середньомісячної заробітної плати.
Не зважаючи на ці положення щодо умов оплати праці суддів, з червня 2005 року заробітна плата позивачу нараховувалась з посадового окладу в основу якого покладено розмір мінімальної заробітної плати 332 гривні, а не з мінімальної заробітної плати, яка змінювалась на законодавчому рівні.
Так згідно із Законами України про Державний бюджет України розмір мінімальної заробітної плати в період з 01.06.2005 року збільшувався, а саме станом на 01.06.2005 року розмір мінімальної заробітної плати відповідно становив:
З 01.04.2005 року –290 грн. з 01.07.2005 року –310 грн., з 01.09.2005 року –332 грн., з 01.01.2006 року - 350 грн., з 01.07.2006 року - 375 грн., з 01.12.2006 року - 400 грн., з 01.04.2007 року - 420 грн., з 01.07.2007 року - 440 грн., з 01.10.2007 року - 460 грн., з 01.01.2008 року - 515 грн., з 01.04.2008 року - 525 грн., з 01.10.2008 року - 545 грн., з 01.12.2008 року - 605 грн., з 01.04.2009 року - 625 грн., з 01.07.2009 року. - 630 грн., з 01.10.2009 року - 650 грн., з 01.11.2009 року - 744 грн., з 01.01.2010 року - 825 грн., і з 01.04.2010 року-884 грн., з 01.07.2010 року –888 грн.
Однак, посадовий оклад ОСОБА_2, а відповідно і інші складові заробітної плати, не були узгодженні, в порядку ч.2 ст. 44 Закону України «Про статус суддів»(що діяв на момент виникнення спірних правовідносин), у відсотковому відношенні з посадовим окладом Голови Верховного Суду України, що є порушенням Закону та ущемленням трудових прав позивача.
Про факт порушення трудових прав позивача, в частині неналежного розміру зарплати судді, свідчать також судові рішення судів адміністративної юрисдикції, які набрали законної сили, а саме:
- постановою Вищого адміністративного суду України від 16 травня 2007 року допущено поворот виконання Постанови КМУ №865 «Про оплату праці суддів»- з 1 червня 2005 року;
- постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року у справі №2/174, визнано незаконним пункт 4-1 Постанови КМУ №865 «Про оплату праці суддів», яким було встановлено тверду грошову суму для вирахування посадового окладу судді.
В порядку передбаченому ст.171 КАС України, вищезазначені судові рішення були опубліковані в «Офіційному віснику України»від 25 січня 2010 року №2.
З врахуванням того, що вищезазначені судові рішення набрали законної сили у відповідності до ст.254 КАС України, і в силу ст.124 Конституції України та ст.255 КАС України є обов’язковими для виконання на всій території України для всіх органів, підприємств, установ чи організацій, посадових чи службових осіб та інших фізичних осіб, суд не приймає до уваги твердження відповідача, що з його сторони по відношенню до позивача в частині донарахування і виплати заробітної плати не було допущено протиправної бездіяльності.
Так, Державна судова адміністрація України до цього часу нараховує для виплати позивачу заробітну плату виходячи мінімальної заробітної плати 332 гривні, а не з мінімальної заробітної плати, яка змінюється на законодавчому рівні, що суперечить вимогам Конституції України та діючому законодавству.
Як вбачається з розрахункових листів та висновку експертного економічного дослідження № 27 від 18 січня 2011 року, за період з 01.01.2006 року по 31.12.2010 року судді ОСОБА_2 було нараховано 419479,92 грн. заробітної плати, а мало бути нараховано з врахуванням положень вищезазначених нормативно-правових актів, за цей період –667964,71 грн. Таким чином, недоплата у заробітній платі позивачу становить 667964,71 грн. –419479,92 грн. = 248484,79 грн.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 43 Закону України «Про статус суддів», пункту 3-1 постанови КМУ № 865 від 03.09.2005 року «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів»судді, які мають право на відставку та продовжують працювати на посаді, одержують заробітну плату та щомісячне грошове утримання.
Як вбачається з розрахункових листів та висновку експертного економічного дослідження № 27 від 18 січня 2011 року, за період з січня 2007 року по січень 2011 року судді ОСОБА_2 було нараховано довічне грошове утримання у розмірі 226044,51 грн., а мало бути нараховано з врахуванням положень вищезазначених нормативно-правових актів, за цей період –439179,36 грн. Таким чином, недоплата довічного грошового утримання позивачу становить 439179,36 грн. –226044,51 грн. = 213134,85 грн.
Згідно з ч.1 ст. 123 Закону України "Про судоустрій України" розмір заробітної плати судді повинен забезпечувати його фінансову незалежність, що визначається відповідно до Закону України "Про статус суддів" та інших нормативно-правових актів щодо умов оплати праці суддів і не може бути зменшений.
Відповідно наслідком такого зменшення є зменшення її заробітної плати і зниження існуючих гарантій незалежності суддів, що суперечить частинам 2,3 ст. 22 і ч.1 ст. 126 Конституції України.
Згідно рішень Конституційного Суду України, від 24 червня 1999 року N 6-рп/99, від 2 березня 2002 року N 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 1 грудня 2004 року N 19-рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), від 1 грудня 2004 року N 20-рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій гарантій), від 11 жовтня 2005 року N 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання), від 18 червня 2007 року N 4-рп/2007 (справа про гаранті незалежності суддів) за змістом статті 126 Конституції Україні положення частини третьої статті 11 Закону України "Про статус суддів" у взаємозв'язку з частиною восьмою статті 14 Закону України "Про судоустрій України" треба розуміти як таке, що гарантує досягнутий рівень незалежності суддів і забороняє при прийнятті нових законів та інших нормативних актів, внесенні змін до них скасовувати чи звужувати існуючі гарантії незалежності суддів, у тому числі заходи їх правового захисту матеріального і соціального забезпечення.
Засади незалежності судових органів, розроблено міжнародним співтовариством і викладено, зокрема, в Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 13.10.1994 р. № (94) 12 "Незалежність, дієвість та роль суддів", у Європейській Хартії про Закон "Про статус суддів" від 10.07.1998 року в основних принципах незалежності судових органів, схвалених резолюціями від 29.11.1985 року № 40/32 та від 13.12.1985 року № 40/146 Генеральної Асамблеї ООН, зокрема в Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 13.10.1994 року № (94) 12 "Незалежність, дієвість та роль суддів", має забезпечити, щоб статус і винагорода суддів відповідали гідності їхньої професії та відповідальності, яку вони беруть на себе".
Відповідно до пунктів 6.1, 6.2 Європейської хартії про закон «Про статус суддів»від 10.07.1998 року судді, які здійснюють функції на професійному рівні, мають право на винагороду, рівень якої має бути таким, щоб судді були захищені від тиску при прийнятті ними рішень та в роботі взагалі, тобто щоб їх незалежність та безпристрасність не були об'єктивно зменшені.
У відповідності до п. 8 Європейського статуту судді, прийнятого Європейською Асоціацією Суддів у 1993 році, заробітна плата судді має бути адекватною забезпечувати дійсну економічну незалежність судді і не має зменшуватися на будь-якому етапі суддівської служби.
Враховуючи правову позицію Європейського Суду з прав людини, висловлену у рішенні "Кечко проти України" від 8 листопада 2005 року (набрало законної сили 08.02.2006 року) та положення ч. 1 ст. 58 Конституції України про незворотність дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення них правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Таким чином з врахуванням того, що відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 92 Конституції України статус суддів визначається виключно Законами України, а матеріальне та соціально –побутове забезпечення в т.ч. заробітна плата суддів є елементом статусу судді ( ст.ст. 42 –45 Закону України «Про статус суддів», який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) збереження існуючого статусу судді, недопущення його скасування або звуження його змісту та обсягу є однією із основоположних гарантій незалежності судді. Саме на реалізацію і утвердження гарантій незалежності суддів у зазначеному аспекту Закон України «Про статус суддів»запровадив особливий порядок в оплаті праці голів суддів, тобто гарантує право судді на зазначений розмір посадового окладу.
Крім того ч. 1 ст. 126 Конституції України, передбачає, що Конституція і Закони України повинні гарантувати незалежність і недоторканість суддів. До таких конституційних гарантій віднесено обов’язок держави забезпечувати фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.
Згідно з ч.2 ст. 120 Закону України "Про судоустрій України" фінансування всіх судів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Частиною другою цієї статті передбачено, що функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції здійснює Державна судова адміністрація України.
З огляду на викладене суд прийшов до висновку, що недоплата ОСОБА_2 з вини відповідачів належних сум заробітної плати, довічного грошового утримання та є такою, що не відповідає Європейській хартії про Закон «Про статус суддів», Конвенції про захист прав людини та її основоположних свобод, Конституції України, Закону України «Про статус суддів»та порушує права позивача, а тому позовні вимоги щодо нарахування та виплати коштів в сумі 248484,79 грн. недоплаченої заробітної плати та 213134,85 грн. довічного грошового утримання є правомірними та такими, що підлягають до задоволення.
Виходячи з вищенаведеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 до Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, господарського суду Тернопільської області про стягнення заборгованості по недоплаченій заробітній платі в розмірі 248484,79 грн. та недоплаченого довічного грошового утримання в розмірі 213134,85 слід задовольнити як обґрунтовано заявлені та підтвердженні належними і допустимими доказами у відповідності до ст. ст.69 та 70 КАС України.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 72, 86, 94, 122, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Зобов’язати Міністерство фінансів України списати і перерахувати на рахунок Державної судової адміністрації України для виплати ОСОБА_2 кошти в сумі 248 484 (двісті сорок вісім тисяч чотириста вісімдесят чотири) гривні 79 коп. недоплаченої заробітної плати та 213 134 (двісті тринадцять тисяч сто тридцять чотири) гривні 85 коп. недоплаченого довічного грошового утримання.
Зобов'язати Державну судову адміністрацію України перерахувати на рахунок господарського суду Тернопільської області для виплати ОСОБА_2 кошти в сумі 248 484 (двісті сорок вісім тисяч чотириста вісімдесят чотири) гривні 79 коп. недоплаченої заробітної плати та 213 134 (двісті тринадцять тисяч сто тридцять чотири) гривні 85 коп. недоплаченого довічного грошового утримання.
Зобов'язати господарський суд Тернопільській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 кошти в сумі 248 484 (двісті сорок вісім тисяч чотириста вісімдесят чотири) гривні 79 коп. недоплаченої заробітної плати та 213 134 (двісті тринадцять тисяч сто тридцять чотири) гривні 85 коп. недоплаченого довічного грошового утримання з утриманням податків та всіх інших обов'язкових платежів.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків на її оскарження, а в разі оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова суду може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст.ст.185-187 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 15.04.2011р.
Головуючий суддя Мірінович У.А.
копія вірна
Суддя Мірінович У.А.