П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  

12 квітня 2011 року                                         Справа № 2-а –8375/11/1916

Чортківський районний суд Тернопільської області в складі: головуючого суду судді ПАРФЕНЮКА В. І.

з участю секретаря ЮЖДИ Л. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чорткові справу адміністративного судочинства за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС Теребовлянського відділення ДАІ сержанта міліції ТУРЧИНА Василя Мар’яновича про визнання незаконним адміністративного стягнення,--

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2011 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до інспектора ДПС Теребовлянського відділення ДАІ сержанта міліції ТУРЧИНА В.М. про визнання незаконним адміністративного стягнення, посилаючись в позовній заяві на те, що оскаржена ним постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху винесена без дотримання норм чинного законодавства, є необґрунтованою, оскільки обставини викладені в ній не відповідають дійсності та нічим не підтверджуються.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримує, просить його задовольнити з мотивів, викладених в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про дату час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Оскільки відповідно до вимог ч. 1 ст. 171-2 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом п’яти днів з дня відкриття провадження у справі, суд визнав можливим розглядати справу без участі відповідача.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 є обґрунтованим і його слід задовольнити з наступних мотивів.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

          Судом встановлено, що 19 листопада 2010 року відповідачем винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення, згідно якої позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що в цей день о 17-й годині 20 хвилин в м. Теребовля на вул. Князя Василька він, керуючи автомобілем НОМЕР_1, здійснив зупинку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена». За таке правопорушення на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень.

          Вирішуючи позовні вимоги позивача про скасування зазначеної постанови в справі про адміністративне правопорушення, суд виходить з наступних міркувань.

Стаття 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Згідно зі ст. 280 зазначеного Кодексу - орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності з вимогами ст. 252 цього Кодексу орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

          Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення - доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 245 зазначеного Кодексу завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

З врахуванням досліджених в судовому засіданні доказів суд не має підстав для висновку, що при притягнені позивача до адміністративної відповідальності відповідачем в повному обсязі були дотримані вищенаведені вимоги закону і під час цього були вжиті всі заходи щодо повного, всебічного та об’єктивного з’ясування обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.

Такий висновок суду обґрунтовується нижченаведеними вимогами закону.

Так, згідно вимог ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових, доказів, висновків експертів.

          Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 70 зазначеного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Таким чином, з цієї правової норми вбачається, що законодавцем встановлено презумпцію вини суб’єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача –суб’єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх. Крім того, у зв’язку з тим, що більшість доказів адміністративної справи, як правило, утворюється та зберігається у суб’єкта владних повноважень, ч. 4 ст. 70 цього ж Кодексу, зобов’язує відповідача подати до суду всі наявні у нього документи та матеріли, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідач в судове засідання не з’явився, доказів які б спростовували доводи позивача суду не надав, правомірність свого рішення, суду не довів.

          Згідно ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.   

          В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

          За таких обставин дії інспектора ДПС Теребовлянського відділення ДАІ сержанта міліції ТУРЧИНА В.М. щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 слід визнати протиправними. В зв’язку з цим постанова в справі про адміністративне правопорушення серії ВО1 № 005395 від 19 листопада 2010 року відносно позивача є незаконною і вона підлягає скасуванню, а справа закриттю.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 245, 251, 252, 280, 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 11, 70, 71, 72, 105, 128, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову інспектора ДПС Теребовлянського відділення ДАІ сержанта міліції ТУРЧИНА Василя Мар’яновича від 19 листопада 2010 року серії ВО1 № 005395 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення і накладення штрафу на останнього в розмірі 255 гривень, закривши провадження в справі.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя:
В. І. Парфенюк