Справа № 22ц-3809/2006р. Головуючий в 1 інстанції Ходасевич О.В.
Категорія 39 Доповідач Ремез В.А.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006р, липень 26 дня. Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі: Головуючого - Рудь В.В. Суддів - Можелянської З.М., Ремеза В. А. при секретарі - Шило СЮ. розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28.07.2004р. за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Придніпровська залізниця» про скасування наказів, поновлення на роботі, виплаті заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
В квітні 2003р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного підприємства «Придніпровська залізниця» про скасування наказів, поновлення на роботі, виплаті заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу та неодноразово уточнюючи в ході судового засідання свої позовні вимоги, посилаючись на те, що з 10.07.1992р. він працював на державному підприємстві "Придніпровська залізниця", і останнім часом займав посаду ревізора-інструктора відділу ревізій центру. В листопаді 2002р. він був попереджений про проведення переатестації, та проведення у зв'язку з цим іспитів, які відбулись 29.11.2002р., однак в лютому 2003р. йому повідомили, що проведена атестація недійсна, і в березні 2003р. була проведена повторна атестація, яку він не пройшов, і наказами №НОМЕР_1 та №НОМЕР_2 він був звільнений з роботи по п. 2 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з невідповідністю займаній посаді. Вважаючи вказані накази незаконними, оскільки вони протирічать трудовому законодавству, та крім цього посилаючись, на те, що він працював за контрактом, який він уклав з відповідачем 29.12.2002р. термін дії якого спливає 01.01.2004р., позивач просив визнати проведення іспитів та їх результати, і накази №121 від 07.02.2003р. та №35Ц від 05.04.2003р. не відповідаючими законодавству, а перевірку знань ревізорів незаконними, визнати наказ №НОК-238/ок від 11.04.2003р. про його звільнення не основаним на законодавстві, визнати незаконним укладений з ним контракт від 29.12.2002р., поновити його на роботі в раніше займаній посаді, та стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, та моральну шкоду в розмірі 5000грн. /а.с. 12-15, 58-60/.
Рішенням суду від 28.07.2004р. в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі, оплаті вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив рішення суду скасувати, та винести нове рішення по справі про задоволення його позовних вимог, посилаючись на те, що рішення суду винесено з порушенням норм матеріального та процесуального законодавства.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.11.2004р. рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду України від 12.04.2006р. ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області скасовано, та справу направлено на новий розгляд до суду . апеляційної інстанції.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду скасуванню, з ухваленням по справі нового рішення з наступних підстав.
Як вбачається з ксерокопії трудової книжки, ОСОБА_1 з 10.07.1992р. працював на державному підприємстві "Придніпровська залізниця", на різних посадах /а.с.4-5/.
У грудні 2002р. адміністрацією підприємства ОСОБА_1 було запропоновано перейти на посаду ревізора - інструктора з контролю пасажирських поїздів відділу ревізій і контролю пасажирських поїздів Центру ревізій з контролю за фінансовою діяльністю підрозділів ДП
"Придніпровська залізниця", за контрактною формою роботи, і вказана посада згідно Постанови КМ України №794 від 15.07.1997р. передбачає працевлаштування за контрактною формою трудового договору /а.с.20/, на що ОСОБА_1 дав згоду, звернувшись 27.12.2002р. до керівника підприємства з заявою про переведення на вказану посаду за контрактною формою трудового договору з 01.01.2003р. по 01.01.2004р. /а.с.36/, та уклавши з відповідачем 29.12.2002р. контракт №НЦР/02 строком на 1 рік. з 01.01.2003р. по 01.01.2004р. /а.с.22-23/, який був підписаний від імені відповідача заступником начальника залізниці з кадрів і соціальних питань В.П. Шестаковим на підставі наказу №518/Н від 04.09.2002р. про розподіл обов'язків між начальником залізниці та заступниками начальника залізниці /а.с.50-55/.
Враховуючи вказані обставини справи, та виходячи з вимог ч. 2 ст. 23 КЗпП України, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 в частині визнання незаконним укладеного з ним 29.12.2002р. контракту, слід відмовити, оскільки на посаду ОСОБА_1 був призначений за власним бажанням, що підтверджується його заявою від 27.12.2002р., контракт від імені відповідача був підписаний заступником начальника залізниці правомірно, та робота на посаді ревізора-інструктора відповідно до діючого законодавства передбачається лише за контрактною формою роботи, а тому вимоги позивача про визнання укладеного контракту незаконним необгрунтовані.
Що ж стосується вимог ОСОБА_1, в частині визнання наказів про його звільнення з роботи незаконними, поновлення його на роботі в раніше займаній посаді, та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди, то в зазначеній частині його вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 з 01.01.2003р. був призначений вперше на посаду ревізора - інструктора з контролю пасажирських поїздів відділу ревізій і контролю пасажирських поїздів Центру ревізій з контролю за фінансовою діяльністю підрозділів ДП "Придніпровська залізниця", на підставі контракту від 29.12.2002р.
Наказами №НОМЕР_1 та №НОМЕР_2 він був звільнений з роботи по п.2 ст.40 КЗпП України, у зв'язку з невідповідністю займаній посаді, яка була встановлена відповідачем при проведені позачергової перевірки знань позивача 18.03.2003р. та 27.03.2003р. на підставі наказу №121 від 07.02.2003р. "Про проведення перевірки професійних знань ревізорського складу залізниці".
Колегія суддів вважає, що звільнення ОСОБА_1 по п.2 ч.І ст. 40 КЗпП України відповідачем було проведено в порушення діючого законодавства, оскільки позивач був вперше призначений на зазначену посаду, та пропрацював на посаді лише два місяці, а відповідно до п.5 "Положення про порядок проведення атестації керівних, інженерно-технічних працівників та інших спеціалістів підприємств і організацій залізничного транспорту України", затвердженого Наказом Міністерства транспорту України №127 від 16.04.1996р. атестації не підлягають працівники, які працюють на посаді, що підлягає атестації, менше одного року.
Виходячи з наведеного, звільнення позивача з займаної посади було проведено незаконно, у зв'язку з чим, накази №НОМЕР_1 та №НОМЕР_2 про звільнення ОСОБА_1 з роботи по п. 2 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з невідповідністю займаній, посаді, слід визнати незаконними.
Разом з цим, враховуючи, що на час розгляду справи сплинув термін дії контракту №НЦР/02 від 29.12.2002р., укладеного між ОСОБА_1 та відповідачем, колегія суддів вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволені вимог про його поновлення на роботі, та визнати звільнення ОСОБА_1 по п. 2 ст. 40 КЗпП України незаконним, змінивши дату та причини звільнення, зазначивши, що ОСОБА_1 звільнений з 01.01.2004р. по п.2 ст. 36 КЗпП України у зв'язку з закінченням строку дії контракту №НЦР/02 від 29.12.2002р.
Також у зв'язку з незаконним звільненням ОСОБА_1 з роботи, на його користь у відповідності до вимог ст. 235 КЗпП України з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11.04.2003р. по 01,01.2004р., у відповідності до п.п.2,4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995р.
Як вбачається з довідки відповідача, середньомісячний заробіток ОСОБА_1 за лютий -березень 2003р. складає 1542грн. 74коп. /а.с.24/, а тому середньоденна заробітна плата позивача буде складати 38грн. 57коп.
За період з 11.04.2003р. по 01.01.2004р. час вимушеного прогулу складає 181 день, а тому на користь ОСОБА_1 з ДП "Придніпровська залізниця" підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 6981грн. 17коп.
Крім цього діями відповідача, позивачу було завдано моральну шкоду, яка виразилась в його моральних стражданнях та переживаннях у зв'язку з незаконним звільненням з роботи, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, та з урахуванням обставин справи на підставі ст. 237-1 КЗпП України, колегія суддів вважає за можливе стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000грн., відмовивши позивачу в іншій частині вимог.
Оскільки суд першої' інстанції при винесені рішення не врахував вказані обставини та норми права, рішення суду підлягає скасуванню на підставі ст. 309 ЦПК України з постановою по справі нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1
Керуючись ст. ст. 304,307, 309, 316 ЦПК України, колегія судців, -
1
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28.07.2004р. скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 по п. 2 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з невідповідністю займаній посаді, та скасувати накази №НОМЕР_1 та №НОМЕР_2 про його звільнення.
Визнати ОСОБА_1 звільненим з державного підприємства «Придніпровська залізниця» по п.2 ст. 36 КЗпП України у зв'язку з закінченням строку дії контракту №НЦР/02 від 29.12.2002р., зобов'язавши державне підприємство «Придніпровська залізниця» внести відповідні записи в трудову книжку ОСОБА_1
Стягнути з державного підприємства «Придніпровська залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 6981грн. 17коп., та в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000грн.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути з державного підприємства «Придніпровська залізниця» державне мито в розмірі 78грн.31коп. на користь держави
Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області вступає в силу з моменту проголошення, але може бути рркаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий: Судді: