ПОСТАНОВА
Іменем України
справа №2-а-1844/11
м. Балаклія 25 березня 2011 року
Балаклійський районний суд Харківської області під головуванням Стригуненко В.М.,
розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, -
в с т а н о в и в:
22.02.2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати дії відповідача незаконними та зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату відповідно до ст.ст.50, 51, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»додаткової пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 12.01.2005 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 08.02.2010 року; державної пенсії в розмірі не нижче 6 мінімальних пенсій за віком і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії з 09.02.2010 року, а також провести відповідні виплати з нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини доходів в зв'язку з порушенням встановлених строків їх виплати відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Ухвалою судді Балаклійського районного суду Харківської області від 25.02.2011 року адміністративний позов залишено без розгляду в частині позовних вимог щодо визнання дій незаконними та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату додаткової та державної і додаткової пенсії, а також компенсації втрати частини доходів за період з 12.01.2005 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 21.08.2010 року.
Позовні вимоги підтверджуються: паспортом позивача; посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, письмовими запереченнями УПФ України в Балаклійському районі Харківської області.
Відповідно до ч.4 ст.54 Закону №796–ХІІ (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв’язку із втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІІІ групи, щодо яких установлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 6 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ст.50 Закону №796–ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема, інвалідам IІІ групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу –у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком. Як вбачається зі статті 53 того ж Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
При прийнятті постанови суд керувався:
- ст.ст. 19, 22, 46, ч.2 ст.152 Конституції України,
- ст.ст. 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№796–ХІІ від 28.02.1991 року,
- ст.ст. 10, 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІУ від 09.07.2003 року,
- Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»№2154-VI від 27.04.2010 року;
- Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» №2857-VI від 23.12.2010 року.
Суд визнає безпідставним посилання відповідача на ч. 5 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначається Кабінетом Міністрів України. Надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим законом та іншими законами, якими встановлений розмір мінімальної пенсії за віком.
Суд також вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання державної і додаткової пенсії, передбаченої ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Суд вважає за можливе застосувати саме ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру пенсії, передбаченої Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав та свобод людини і громадянина України, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачене Конституцією України та іншими Законами України, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань.
Що стосується вимог позивача щодо виплати йому пенсії з нарахуванням компенсації втрати частини доходів в зв'язку з порушенням встановлених строків їх виплати, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат»компенсації підлягає нарахований дохід, який було виплачено несвоєчасно.
Отже, обов'язковою умовою виплати компенсації є нарахування і несвоєчасна виплата нарахованих сум. В даному ж випадку між сторонами виник спір стосовно підставності проведення перерахунку пенсії позивача, і фактично перерахунок пенсії відповідачем позивачу за спірний період на даний час не здійснювався, а тому і не виникає підстав для виплати позивачу компенсації на не нараховані суми пенсії.
Зважаючи на те, що пенсійні виплати, заявлені в позові, відповідачем нараховані не були, суд вважає, що підстав для зобов'язання відповідача здійснити виплати пенсії з нарахуванням компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків її виплати, немає.
Відповідно до частин 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надано суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своїх дій.
Щодо заявлених позовних вимог про визнання дій відповідача незаконними та зобов'язання вчинити перерахунок та виплату державної і додаткової пенсії без зазначення кінцевої дати, суд вважає, їх такими, що не підлягають задоволенню в зв'язку з тим, що, по-перше, судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання та спрямовано на відновлення порушених прав, свобод та інтересів, по-друге, у суду немає достатніх підстав вважати або припускати, що в майбутньому відповідач буде діяти протиправно, оскільки правовідносини на майбутні періоди між сторонами в часі ще не склалися. Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що судове рішення не може в майбутньому регулювати суспільні відносини. Тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
З огляду на передбачене п.1 ч.2 ст.162 КАС України повноваження суду при вирішенні справи на визнання дій (бездіяльності) протиправними, вимоги про визнання дій (бездіяльності) незаконними задовольняються частково, а висновок суду викладається згідно до вищенаведеного передбаченого законом формулювання.
Керуючись статтями 94, 158, 159, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
п о с т а н о в и в:
1. Адміністративний позов - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області по не виконанню приписів ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що призвели до порушення прав ОСОБА_2 на своєчасне нарахування та отримання в належних розмірах державної і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за період з 22 серпня 2010 року по 25 березня 2011 року.
3. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області провести перерахунок ОСОБА_2 державної пенсії не нижче 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та провести виплату належних сум відповідно до закону, з урахуванням виплачених сум, за період з 22 серпня 2010 року по 25 березня 2011 року.
4. В іншій частині позову відмовити.
Постанова підлягає негайному виконанню і може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги.
Оскарження постанови не зупиняє її негайного виконання.
Головуючий В.М. Стригуненко