Справа № 22-а-1680/11 14.04.2011 14.04.2011
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22а- 1680/11 Головуючий у першій інстанції Алєйніков В.О.
Категорія 86 Доповідач в апеляційній інстанції Довжук Т.С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2011 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого Козаченка В.І.,
суддів Мурлигіної О.Я., Довжук Т.С.,
при секретарі судового засідання Недо К.А.,
за участю позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Мичко І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за апеляційною скаргою Департаменту праці та соціального
захисту населення виконавчого комітету Миколаївської міської ради
на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 квітня 2010 року за позовом
ОСОБА_1
до
Департаменту праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської міської ради (далі –Департамент), Управління праці та соціального захисту населення у Центральному районі м. Миколаєва (далі – Управління в Центральному районі м. Миколаєва) та управління праці та соціального захисту населення Новоодеської райдержадміністрації в Миколаївській області (далі – Управління в Новоодеському районі Миколаївської області)
про здійснення перерахунку разової грошової допомоги та стягнення суми,
В С Т А Н О В И Л А:
12 жовтня 2009 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідачів, в якому просив визнати дії Управління в Центральному районі м. Миколаєва по недоврахуванню й невиплаті у 2006 -2008 роках разової щорічної грошової допомоги – протиправними, вважати суму 5390 грн. як заборгованість державного органу перед позивачем та стягнути з головного управління державного казначейства в Миколаївській області на користь Управління в Центральному районі м. Миколаєва суму 5390 грн. для виплати ОСОБА_1 В обґрунтування свої позовних вимог він посилався на те, що має статус учасника бойових дій та право на щорічну разову державну допомогу до Дня Перемоги. Однак відповідач в період з 2006 року по 2008 рік відповідно до Законів України “Про державний бюджет України” на відповідні роки провів йому виплату цієї допомоги в розмірі, нижчому, ніж передбачено ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 квітня 2010 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Департаменту на користь ОСОБА_1 4245 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі Департамент, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, просить постанову скасувати і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга в межах її доводів підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частково задовольняючи адміністративний позов ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що позивач, відповідно до вимог ст. 99 КАС України пропустив строк на звернення до суду з цим позовом.
Так з матеріалів справи вбачається, що позивач є учасником бойових дій і має право на щорічну одноразову допомогу до 5 травня.
У відповідності до ч. 5 ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” № 3551-ХІІ (із змінами, внесеними Законом від 25 грудня 1998 року) у зв’язку з Днем Перемоги йому передбачена щорічна виплата до 5 травня разової грошової допомоги у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком.
Судом правильно встановлено, що на період виникнення правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно – правові акти (Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та закони України про Державний бюджет України на період з 2006 року по 2008 рік). Зазначені закони мають однакову юридичну силу, проте по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам бойових дій.
За змістом ст. 150 Конституції України, яка діяла на час виникнення спірних відносин (далі – Конституція України), рішення Конституційного Суду України є обов’язковими для виконання на території України. Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Тобто рішення Конституційного Суду України мають приоритетну дію.
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Однак Законами України «Про Державний бюджет України на 2004 – 2006 роки» учасникам бойових дій, до яких відноситься позивач, виплата разової грошової допомоги у 2004-2006 роках була передбачена 120 грн., 250 грн. та 250 грн. відповідно.
Зазначені закони України в період з 5 травня по 30 вересня відповідних років, протягом якого позивач міг отримати грошову допомогу (ч.4 ст. 17-1 Закону від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ), не визнані неконституційними. Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно – правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам бойових дій.
Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того, чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована одно предметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується одно предметний акт, який діяв у часі раніше.»
За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України.
Виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що законами України «Про державний бюджет України на 2004-2006 роки» фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення саме законів України «Про державний бюджет України» на відповідні роки.
Що стосується позовних вимог за період 2007-2008 роки, колегія суддів приходить до наступного.
Рішенням Конституційного Суду України про визнання змін, внесених законами України “Про державний бюджет України на 2007 рік” до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, щодо визначення розмірів щорічної разової грошової допомоги до 5 травня такими, що не відповідають Конституції України, було прийнято 09 липня 2007 року.
Рішенням Конституційного Суду України про визнання змін, внесених законами України “Про державний бюджет України на 2008 рік” до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, щодо визначення розмірів щорічної разової грошової допомоги до 5 травня такими, що не відповідають Конституції України, було прийнято 22 травня 2008 року.
Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно в період з 01 січня 2007 року до 09 липня 2007 року та з 01 січня 2008 року до 22 травня 2008 року закони України «Про державний бюджет України на 2007-2008 роки» були чинними та підлягали виконанню, а органи, уповноважені на здійснення цих виплат, у цей час діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Із дати прийняття рішення Конституційним Судом України особи мають право на виплату до 5 травня у розмірах визначених законом «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
При цьому, статтею 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено право осіб, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Із системного аналізу зазначених нормативних актів випливає, що право на отримання щорічної одноразової допомоги до 5 травня у розмірах, установлених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», мають особи, які взагалі не отримали її з різних причин до 5 травня, у разі їх звернення за отриманням такої допомоги після поновлення дії норм цих законів у зв’язку з визнанням неконституційними змін до них, у строк до 30 вересня відповідного року.
З огляду на викладене, постановлене у справі судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Керуючись ст.ст. 195, 202 207 КАС України, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Департаменту праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської міської ради задовольнити.
Постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 квітня 2010 року скасувати та ухвалити нову постанову.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської міської ради, Управління праці та соціального захисту населення у Центральному районі м. Миколаєва та управління праці та соціального захисту населення Новоодеської райдержадміністрації в Миколаївській області про стягнення разової грошової допомоги за період з 2006 року по 2008 рік відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді