АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

м. Чернівці «15»березня 2011р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого                             Струбіцька  О.  М.

суддів                                                Давнього В.П., Кифлюка В.Ф.

за участю прокурора                     Слюсарюк Р.Л.
та захисників                                   ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_4 на вирок Шевченківського  районного суду м. Чернівців від 22 грудня 2010 року, –

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком   ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, українець, уродженець м. Чернівці, із професійно-технічною освітою, не одружений, не працюючий, мешканець АДРЕСА_2,  раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, -

засуджений за ст. 296  ч.2 КК України на два роки позбавлення волі, за ст. 15 ч.2  186 ч.2  КК України  на чотири роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 ч.1 КК України  за сукупністю злочинів шляхом поглинення  менш суворого покарання більш суворим  остаточно  призначено покарання у виді  позбавлення волі на чотири роки.

ОСОБА_4,  ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянин України, українець, уродженець  с. Зеленів, Кіцманського району, Чернівецької області, із професійно-технічною освітою, розлучений, дітей не має, не працюючий, мешканець АДРЕСА_1, раніше судимий: 1) 24.12.2009 року  вироком Кіцманського районного суду Чернівецької області за ст. 296 ч.1 КК України  із застосуванням ст. 69 до штрафу в дохід держави в розмірі 2500 грн., -

засуджений за ст. 296  ч.2 КК України на два роки позбавлення волі, за ст. 15 ч.2  186 ч.2  КК України  на чотири роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 ч.1 КК України  за сукупністю злочинів шляхом поглинення  менш суворого покарання більш суворим  остаточно  призначено покарання у виді  позбавлення волі на чотири роки. На підставі ст. 70 ч.4 КК України   за  сукупністю злочинів шляхом складання

Справа №11-137/2011р.                    Головуючий у І інстанції: Кирилюк Л.К.

Категорія: ст.ст. 296 ч.2,

15 ч.2  186 ч.2 КК України                   Доповідач: Струбіцька О.М.

призначеного покарання і покарання за вироком  Кіцманського районного суду  Чернівецької області  від 24 грудня 2009 року остаточно ОСОБА_4 призначено  чотири роки позбавлення волі і штраф в дохід держави в сумі 2500 грн.

Міра запобіжного заходу ОСОБА_3, ОСОБА_4 залишено підписку про невиїзд до вступу вироку в законну силу. Строк відбування покарання обчислюється з моменту  затримання,  зараховано в строк відбування  покарання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 період тримання під вартою з 01 по 11 грудня 2009 року.

Вирішено долю речових доказів.

Згідно вироку, ОСОБА_3 30  листопада 2009 року близько 20.30. год. знаходячись  на вул. Ентузіастів  біля буд. №8 в м. Чернівці,  перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння з хуліганських  спонукань, безпричинно, грубо порушуючи  громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства,  з особливою зухвалістю наніс один удар рукою в область обличчя потерпілому ОСОБА_5, який в цей  час проходив  по вулиці, після чого до них підійшов  ОСОБА_4, який також знаходився в стані алкогольного сп'яніння, і безпричинно грубо порушуючи  громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства,  з особливою зухвалістю накинувся ззаду  на ОСОБА_5, пошкодивши йому куртку, завдавши йому матеріальної шкоди на суму 30 грн.,  та масою свого тіла повалив  потерпілого  на землю. В результаті цих хуліганських дій підсудні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заподіяли потерпілому ОСОБА_5  тілесні ушкодження,  що згідно висновку судово-медичного експерта № 3191 втор. Від 22.12.2009 року відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Після вчинення  хуліганських дій, продовжуючи свої  злочинні дії,  в той же день о 20.35 год. підсудні ОСОБА_3  та  ОСОБА_4 за попередньою  змовою між собою та невстановленою  слідством особою жіночої статі, матеріали відносно якої виділені в окреме  провадження, переслідуючи мету  заволодіння чужим майном, побачивши на землі сумку потерпілого ОСОБА_5 в якій заходились речі останнього, загальною вартістю 1140 грн. Данко підняв  її та передав невстановленій  слідством дівчині, яка взявши сумку з речами, що в ній  знаходились направилась вздовж магазину «Родина», що находиться в буд. №8 по вул. Ентузіастів в м. Чернівці, в сторону  вул. ОСОБА_8. В цей момент потерпілий ОСОБА_5 побіг  за цією дівчиною і наздогнав її перед входом  в магазин «Родина»,  в середину магазину, після чого до нього підбігли  підсудні ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які з метою утримання викраденого, схопились за сумку, не бажаючи віддавати  її потерпілому, але не змогли довести свій злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від їх волі, оскільки були затримані сторонніми особами.

На вказаний вирок надійшли апеляції засудженого ОСОБА_3 та  адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_4

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просив  вирок районного суду в частині  засудження за ч.2 ст.15 ч.2 ст. 186 КК України скасувати, а кримінальну справу, порушену відносно нього за ч.2 ст. 186 КК України закрити на підставі п.2 ст. 6 КПК України,  в частині призначення йому покарання за ч. 2 ст. 296 КК України змінити, та на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням. При цьому, посилався на те, що  висновки суду щодо наявності в його діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст.15 ч.2 ст. 186 КК України, не відповідають фактичним обставинам  та матеріалам справи, що призвело до безпідставного постановлення відносно нього в цій частині обвинувального вироку.  Також вказував на те, що   він за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий, скоєний ним злочин не відноситься до категорії тяжких,, а також обставиною, що пом'якшує відповідальність є чистосердечне каяття, сприяння органам слідства і суду в розкритті злочину.

Адвокат ОСОБА_2   просив вирок районного суду в частині  засудження ОСОБА_4 за ч.2 ст.15 ч.2 ст. 186 КК України змінити, а кримінальну справу, порушену за ознаками вказаного злочину закрити у зв'язку з відсутністю  в діях підзахисного складу злочину на підставі п.2 ст. 6 КПК України,  в частині засудження ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 296 КК України  перекваліфікувати його дії на ч. 1 ст. 296 КК України та призначити покарання на підставі ст. 75 КК України.  В апеляції посилався на  неповноту та однобічність досудового та судового слідства., невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Заслухавши доповідь судді, засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4, та їх захисників,  які  просили задовольнити вимоги апеляцій, прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляцій, колегія суддів вважає, що подані апеляції підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Винність засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні  інкримінованих їм діянь при обставинах, наведених у вироку підтверджується  дослідженими в суді першої інстанції доказами, яким дана правильна  юридична оцінка.

          Не дивлячись на те, що засуджений ОСОБА_3 частково визнає свою вину, а засуджений ОСОБА_4  свою вину в інкримінованому йому діянні не визнає, їх вина підтверджена сукупністю зібраних по справі, належно оцінених та обґрунтовано покладених судом в основу вироку доказів.

Позиція засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вірно оцінена судом як спосіб захисту  з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки їх показання з приводу обставин справи не підтвердилися та навпаки спростовуються показаннями свідків, висновками експертиз та іншими доказами по справі.

Із послідовних показань потерпілого ОСОБА_5 слідує, що 30 листопада 2009 року близько 20 години 30 хвилин він повертався з роботи додому і проходив біля будинку  № 8 по вул.Ентузіастів  м.Чернівців, де за магазином «Родина»побачив  ОСОБА_3, коли проходив позв нього, той вдарив його лівою рукою в область  правого плеча, від цього удару його розвернуло.Він запитав ОСОБА_3 чому той це зробив, нащо останній намагався нанести йому ще один удар. В цей момент на нього ззаду накинувся ОСОБА_4 і масою тіла повалив на землю, одак він  вивернувся, той стягнув з нього куртку, з плеча стягнув сумку сірого кольору, попросив повернути сумку, однак ОСОБА_4 сказав, що не віддасть і передав її дівчині, яка взяла сумку і направилась в сторону ОСОБА_8. Побігши за нею, почав тягнути до себе сумку і затягнув дівчину в середину магазину, куди підбігли двоє підсудних, які помагали дівчині утримувати сумку. Один з підсудніх наніс удар продавцю магазину. Який допомагав потерпілому. І в цей момент він вирвав сумку і отримав удар в обличчя. Ці показання були підтверджені в ході очних ставок з підсудними, вони є послідовними, тому суд обґрунтовано поклав їх в основу доведеності вини ОСОБА_3,  ОСОБА_4  у скоєнні злочинів передбачених  ч.2 ст.296, ч.2 ст.15. ч.2 ст.186 КК України.

Підсудні не змогли спростувати показання потерпілого ОСОБА_5. в ході досудового та судового слідства, так само як і доводи їх апеляційних скарг спростовуються правильними висновками суду.

          Посилання захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_4  про  закриття кримінальної справи за ч.2 ст.15 ч.2 ст.186 КК України та перекваліфікацію його дій з ч.2 ст. 296 КК України на ч.1 ст. 296 КК України є безпідставними та спростовуються правильними висновками суду.

Аналізуючи матеріали справи в частині призначення засудженим ОСОБА_3, ОСОБА_4 міри покарання, колегія суддів вважає, що  вирок районного суду в частині призначеного покарання слід змінити.

Районний суд призначив ОСОБА_3, ОСОБА_4 максимальне покарання за ч.2  ст.15,  ч.2 ст.186 КК України,  як за замах на злочин у відповідності до ст.68 КК України, однак не мотивував, чому призначив максимальне покарання.

Молодий вік обох підсудніх, позитивна характеристика по місцю роботи та проживання, часткове визнання вини та розкаяння у вчиненому, усвідомлення скоєного, відшкодування потерпілому спричинених збитків, та позиція потерпілого суворо не карати підсудних, скоєння замаху на злочин, вказують на необхідність застосування ст.69 КК України   щодо ОСОБА_3, ОСОБА_4 при призначенні покарання за ч.2ст.15, ч.2 ст.186 КК України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області, –

У Х В А Л И Л А:

          Апеляційні скарги ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_4 задовольнити частково.

Вирок Першотравневого  районного суду м. Чернівців від 22 грудня 2010 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4  в частині призначеного покарання змінити.

Вважати ОСОБА_7  засудженим за ч.2 ст.296 КК України до покарання у виді двох років позбавлення волі, за ч.2 ст.15,  ч.2 ст.186 КК України із застосуванням ст.69 КК України до покарання у виді двох років двох місяців  позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим  остаточне покарання призначити у виді  двох років двох місяців позбавлення волі.   

Вважати ОСОБА_4    засудженим за ч.2 ст.296 КК України до покарання у виді двох років позбавлення волі, за ч.2 ст.15,  ч.2 ст.186 КК України із застосуванням ст.69 КК України до покарання у виді двох років  двох місяців  позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим  остаточне покарання призначити у виді  двох років двох місяців позбавлення волі.  

На підставі ч.4 ст.70 КК  України до призначеного покарання  за сукупністю злочинів приєднати  покарання за вироком Кіцманського районного суду Чернівецької області від 24 грудня 2009 року і остаточно призначити ОСОБА_4  два роки два місяці позбавлення волі та штраф 2500 гривнів, який виконується самостійно.

В решті вирок суду залишити без змін.

Головуючий:                                                            О.М. Струбіцька

Судді:                                                                        В.П. Давній

                                                                                В.Ф. Кифлюк