Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

21.04.2011                                                                                                                    Справа №2-597/11

14 квітня 2011 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі :

                 головуючого- судді  Гончарової І.М.,

                 при секретарі             Мельник І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Чернівецькій області про надання дозволу на виїзд малолітньої дитини за межі України,-

В С Т А Н О В И В :

              Позивачка звернулася до суду з  позовом  до відповідача, в якому зазначила, що                з 15 липня 2006 року  до 26 травня 2010 року перебувала уклала шлюб  з  ОСОБА_2.

              В шлюбі в них народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року, який на даний час проживає з  нею та знаходиться на її утриманні. Батько дитини проживає окремо, вихованням дитини не займається, матеріально не утримує.

              Вказує, що вона  та її матір, ОСОБА_4, матеріально утримують  ОСОБА_3 та належним чином піклуються про його здоров’я, фізичний стан, духовний та моральний розвиток.

          Син ОСОБА_3 продовж останніх двох років часто хворіє, у зв’язку з чим знаходиться на дисциплінарному обліку в «Амбулаторії загальної практики сімейної медицини № 1»з діагнозами: хронічний тонзиліт, аденоїдні вегетації II см., залізодефіцитна анемія інфекційно-алергічного ґенезу, що підтверджується медичним висновком ЛКК медичного закладу № 21 від 20.01.2011 року, а тому потребує постійного загального зміцнювального оздоровлення та санаторно-курортного лікування, про що вказується в висновку ЛКК.

          Вона неодноразово зверталася до відповідача ОСОБА_2 з проханням надати нотаріально посвідчену заяву про згоду на виїзд дитини за межі України на відпочинок та оздоровлення в її супроводі, проте відповідач безпідставно ігнорував такі прохання, перешкоджаючи тим самим забезпеченню реалізації охоронюваних законом прав та інтересів дитини у сфері охорони здоров’я.

          З метою виконання обов’язку матері, щодо виховання свого сина, створення йому умов для забезпечення оздоровлення, фізичного, духовного та морального розвитку, вона має намір тимчасово вивезти свого сина на оздоровлення та відпочинок до Італії, оскільки там проживає її матір, ОСОБА_4, яка є бабусею малолітнього ОСОБА_3, та яка є громадянкою Республіки Італія.

          Позивачка просить надати дозвіл на тимчасові та неодноразові виїзди малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року на відпочинок та оздоровлення до 15 серпня 2023 року без згоди батька ОСОБА_2.

         В судовому засіданні позивачка свої позовні вимоги підтримала у повному обсязі, підтвердивши обставини, які викладені в позовній заяві.

          Відповідач в судове засідання не з’явився, хоча був належним чином повідомлений судовими повістками та телеграмою про день час та місце слухання справи.

          Представник третьої особи третьої особи в судове засідання не зявився не повідомивши суд про причини своєї неявки.              

            Заслухавши позивачку, дослідивши письмові докази суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

            Судом встановлено, що позивачка та відповідач проживали в шлюбі  з 15 липня 2006 року по 26 травня 2010 року.

            Як вбачається з копії свідоцтва про народження ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м. Чернівці, його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_7.

             На теперішній час виникла необхідність для того, щоб неповнолітній син позивачки ОСОБА_3 мав змогу виїхати за кордон для оздоровлення  та для відвідин своєї бабусі, але для цього необхідна згода обох батьків неповнолітнього. Мати неповнолітнього з якою той проживає не заперечує проти цього, однак отримати згоду батька дитини –ОСОБА_2 немає змоги, оскільки як встановлено судом зі слів позивачки, він не дає згоди на дозвіл виїзду за кордон.

               Правилами перетинання державного кордону громадянами України встановлено, що виїзд за кордон громадян, які не досягли 16 річного віку, здійснюється за згодою обох батьків та в їх супроводі, а вразі відсутності такої згоди на підставі рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16 річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

          Згідно ст. 155 ч.1 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов’язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності, а ч.3 цієї статті встановлено, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

            Відповідно до ст.ст. 3,6 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини; держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.

           Відповідно до ст.. 313 ч.3 ЦК України –фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків ( усиновлювачів ), піклувальників та в їхньому супроводі або супроводі осіб, які уповноважені ними.

            Пунктами 3,4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених Постановою КМУ № 57 від 27.01.1995 року встановлено, що виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за згодою обох батьків та в їх супроводі, а в разі відсутності такої згоди на підставі рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

         Відповідно до ст.. 257 СК України, проживаюча за кордоном бабуся має право спілкуватися зі своїм онуком та брати участь і його вихованні і батьки не мають права перешкоджати у здійсненні нею своїх прав щодо спілкування та виховання онука.

          Отримання такого дозволу буде діяти в інтересах дитини, сприяти її оздоровленню, розвитку та вихованню.

           Оскільки відповідач безпідставно не надає згоди на тимчасовий виїзд дитини за кордон для подорожі, оздоровлення, духовного та фізичного розвитку, спілкування зі своєю бабусею, і цим порушує права та інтереси дитини, тому суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити.

          .

           На підставі викладеного та ст.ст. 150,154,155,160 СК України, Закону України

«Про порядок виїзду з України і в»їзду в Україну громадян України », Правил перетинання державного кордону України, керуючись ст.ст. 10,60,209,213,215,218 ЦПК України, суд –

                                                          В И Р І Ш И В :

            Позов задовольнити.

            Надати  дозвіл на тимчасові та неодноразові виїзди з України  за кордон  неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження для відпочинку та оздоровлення до країн –Італії, Болгарії, Туреччини,  без згоди та супроводу батька ОСОБА_2, 1982 року народження,   до 15 серпня 2023 року.

           На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня проголошення до апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м. Чернівці.

                             Суддя                                                               Гончарова І.М.