Справа № 2-76/11 .

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

13.04.2011  року                    Франківський районний суд м.Львова

в складі: головуючої- судді          Мікули О.І.

          при секретарі-                    Горецькій З.В.               

з участю представника позивача-                    Пручай О.М.

відповідачки-                                                  Дібріврної В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду цивільну справу за позовом Франківської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третьої особи- Львівського комунального підприємства «Сонячне»про демонтаж самовільно розширеного балкона, суд, -

в с т а н о в и в:

Позивач- Франківська районна адміністрації Львівської міської ради звернулася в суд з позовом до відповідачів- ОСОБА_2, ОСОБА_3, третьої особи- Львівського комунального підприємства «Сонячне»про демонтаж самовільно розширеного балкона квартири АДРЕСА_1. Свої вимоги мотивує тим, що відповідачі самовільно розширили розмір існуючого балкона квартири АДРЕСА_1 без погодженого робочого проекту, рішення міжвідомчої комісії райадміністрації та відповідних документів. Франківською районною адміністрацією прийнято розпорядження про знос самовільно розширеного балкона квартири АДРЕСА_1, зобов’язано демонтувати самовільно розширений балкон, привести його до попереднього стану, територію впорядкувати з відновленням благоустрою. Просить позов задоволити.

У судовому засіданні представник позивача- Франківської районної адміністрації Львівської міської ради позовні вимоги підтримала, пояснення дала аналогічні викладеним у позові, просить позов задоволити.

Відповідачка ОСОБА_4 у судовому засіданні проти позову заперечила та пояснила, що у 2006 році усі мешканці їхнього під’їзду дали усну згоду на розширення балкону. Після чого було виготовлено проектну документацію, однак не завершили процедури узаконення, оскільки одна з мешканок їх будинку почала звертатися зі скаргами у різні інстанції. Розширення балкону не вплинуло на конструктивні елементи будинку, було спрямоване на поліпшення помешкання відповідачами, а відтак не порушує житлових прав інших мешканців. Крім того, висновком ТзОВ «Гал Світ»стверджується, що будь-який демонтаж розширення балкону призведе до пошкодження і зовнішньої капітальної стіни житлового будинку. Просить у задоволенні позову Франківської районної адміністрації відмовити за безпідставністю.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з’явився, хоча про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, причин неявки суду не повідомив, тому суд в порядку ст.169 ЦПК України вирішує спір без зазначених учасників процесу, на підставі наявних у справі матеріалів, достатніх для постановлення рішення.

Представник третьої особи- Львівського комунального підприємства «Сонячне» в судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, тому суд вважає, що справу слід слухати у відсутності представника ЛКП «Сонячне» на підставі наявних у справі доказів, проти чого учасники процесу не заперечили.

Заслухавши пояснення сторін, з’ясувавши дійсні обставини справи, права та обов’язки сторін, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачі є власниками квартири АДРЕСА_1 загальною площею 64,70 кв.м., розташованої на другому поверсі дев’ятиповерхового житлового комплексу. Дані обставини підтверджуються копіями реєстраційних посвідчень на квартиру від 17 травня 2000р. /а.с. 60, 61/.

Розширення відповідачами балкону без відповідних дозволів та погоджень, а також затвердженого проекту підтверджується: розпорядженням про знос самовільних розширень №1968 від 27 жовтня 2006 року /а.с.5/, актом ЛКП «Сонячне»/а.с.8/, попередженням цього ж підприємства про припинення будівельних робіт /а.с.7, 11/. Ці обставини визнані і не оспорюються жодним з учасників процесу, а тому в силу ст. 61 ч. 1 ЦПК України не підлягають подальшій перевірці іншими засобами доказування.

Разом з тим, сам по собі факт розширення загальної площі квартири без належно оформлених дозволів та погоджень, а також затвердженого проекту не є достатньою підставою для задоволення заявлених вимог.

Відповідно до положень ст.376 ЦК України, якою обґрунтовується позов, при істотному відхиленні від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права третіх осіб, істотному порушенні будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов’язати особу, яка здійснила чи здійснює будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо ж така неможлива, тільки тоді самочинно зведена споруда підлягає знесенню.

Однак Франківська районна адміністрація Львівської міської ради заявила позов про демонтаж самовільного розширеного балкону, тоді як у п.2-му власного розпорядження №1968 від 27 жовтня 2006 року, також покладеного в основу вимог, на відповідачку ОСОБА_2 покладався обов’язок «демонтувати тільки розширення балкону, а останній - привести до попереднього стану».

В силу ст. 11 ЦПК України суд з власної ініціативи не вправі змінювати підставу та предмет позовних вимог. Між тим, правової підстави для знесення балкону в цілому як частини належної відповідачам квартири, немає. В силу вимог ст.321 ЦК України право власності гарантується і є непорушним. Власник не може бути позбавлений майна, яким володіє на законних підставах. Обставин, які б обґрунтовували примусове зменшення квартири відповідачів на площу балкону, з урахуванням якого було приватизоване помешкання, у позові не наведено та і не могло бути наведено.

Крім того, позивачем у порушення вимог ст. 376 ЦК України не з’ясовувалася технічна можливість відповідної перебудови, зокрема й демонтажу самочинно зведеної площі балкону, що дозволило б усунути допущені порушення.

З висновку судової будівельно-технічної експертизи №494 від 02 лютого 2010 року, проведеної експертом ТОВ «Гал-світ», вбачається, що прибудови- розширення балконів, в тому числі квартири АДРЕСА_1, не суперечать будівельним нормам і правилам, крім влаштування примикання покрівлі до зовнішньої стіни житлового будинку, а також не впливають на освітлення cусідніх квартир. Дані споруди є цілісною єдиною будівлею будинку №19 за вказаною вище адресою. Будь-який демонтаж спірної прибудови-розширення призведе до пошкодження і руйнації зовнішньої капітальної стіни житлового комплексу. Спірний об’єкт готовий до експлуатації після завершення і виконання примикання покрівлі відповідно до державних будівельних норм /а.с.95-105/. Також із звіту про державну оцінку прибудови до будинку по АДРЕСА_1 вбачається, що прибудована будівля не створює загрози для безпечної експлуатації як будинку, так і самої прибудови. При виконанні демонтажних робіт прибудови, а саме: конструкцій перекриттів та стін, які пов’язані перев’язкою з існуючим конструктивом, будуть виникати значні вібраційні, та ударні навантаження на існуючу несучу цегляну стіну  будинку, а особливо простінків, що спричинить небезпеку для подальшої експлуатації споруди будинку в цілому /а.с.106-110/.  

Таким чином, технічна можливість виконання судового рішення у разі задоволення позову відсутня.

Подання Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради двох альтернативних вимог також позбавляє суд можливості задовольнити позов. З одного боку позивач просить зобов’язати відповідачів демонтувати балкон, а з іншого - здійснити демонтаж будівельною організацією з покладанням витрат по виконанню цих робіт на відповідачів.

Відповідно до ст.13 ЦК України цивільні права повинні здійснюватися у спосіб, що виключав би заподіяння шкоди майновим і іншим інтересам сторін спору і третіх осіб.

Як встановлено судом, виконання судового рішення у разі задоволення позову призведе до пошкодження будинку в цілому. Отже, обраний позивачем спосіб судового захисту суперечить вимогам ст. 13 ЦК України щодо меж здійснення цивільних прав.

Таким чином, враховуючи усі вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Франківської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третьої особи- Львівського комунального підприємства «Сонячне»про демонтаж самовільно розширеного балкона є безпідставними, а тому у їх задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 208, 209, 212, 213-215,218 ЦПК України, суд, -

  в и р і ш и в :

            У задоволенні позову Франківської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третьої особи- Львівського комунального підприємства «Сонячне»про демонтаж самовільно розширеного балкона квартири АДРЕСА_1 –відмовити за безпідставністю.

          На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Львівської області через районний суд.

                    Суддя:                                                                                                         Мікула  О.І.