У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 грудня 2007 року м.Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді – Бараненка І.І.,
суддів: Глущенко Я.Б.,
Межевича М.В.,
при секретарі судового засідання – Горобцовій Я.В.,
за участю: представників сторін – Загоруйко Р.Г., Волкової Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва на постанову господарського суду міста Києва від 19 січня 2007 року в адміністративній справі №32/69-25/470-28/473-А за позовом Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Харпродукт», приватного підприємства «Зеніт – КТ 2002» про визнання недійсними договору,
в с т а н о в и в :
У грудні 2003 року Державна податкова інспекція у Солом’янському районі міста Києва звернулася до господарського суду міста Києва з позовною заявою про визнання недійсним на підставі ст.49 ЦК УРСР, 1963 року договору №3/5-073 від 16.05.2002р., укладеного між ТОВ «Харчпродукт» та ПП «Зеніт – КТ 2002», як такого, що укладений з метою завідомо суперечною інтересам держави та стягнення у зв’язку з цим всього, отриманого сторонами за вказаним договором.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Постановою господарського суду міста Києва від 19 січня 2007 року Державній податковій інспекції у Солом’янському районі міста Києва відмовлено у задоволенні позову.
Мотивуючи прийняте у справі рішення, суд першої інстанції зазначив, що оспорюваний договір був виконаний обома сторонами, а визнання недійсним статуту контрагента не свідчить про умисел укласти угоду, яка суперечить інтересам держави. Крім цього, у зв’язку з набранням чинності ЦК України, 2003 року до спірних правовідносин не підлягає застосуванню ст.49 ЦК УРСР, 1963 року.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову господарського суду міста Києва від 19 січня 2007 року і прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позов.
Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, пояснення представника позивача в підтримку вимог апеляційної скарги, заперечення представника відповідача та, перевіривши доводи апеляції наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
За змістом положень ст.ст.9, 10 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991р. на платника податку не покладено обов’язку та не надано права вимагати від іншого платника податку будь-яких відомостей (у тому числі й щодо реєстрації в якості платника податку). Законом України «Про податок на додану вартість» також не передбачено обов’язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності по ПДВ іншого платника податку.
Згідно Довідки від 02.12.03р. №484/26-217, виданої Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі міста Харкова, на момент перевірки (02.12.03 року) дебіторська/кредиторська заборгованість по розрахункам з ПП Зеніт -КТ 2002» відсутня.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження того факту, що укладаючи угоду, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства. Навпаки, матеріали справи вказують на те, що покупець сплатив продавцю в ціні товару суму ПДВ.
Отже, твердження позивача про суперечність спірної угоди інтересам держави та суспільства, є помилковими.
Крім цього, колегія суддів вважає безпідставним посилання скаржника на ст.49 ЦК УРСР, 1963 року, оскільки відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно п.п.1, 2 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, 2003 року з 1 січня 2004 року набрав чинності цей Кодекс, а ЦК УРСР, 1963 року - втратив чинність.
Цивільний кодекс України, який набрав чинності, не містить такі публічно-правові наслідки укладення недійсної угоди, які були встановлені ст.49 ЦК УРСР, 1963 року. Чинним ЦК України не передбачена відповідальність (правові наслідки) у вигляді публічно-правової санкції - стягнення в доход держави, одержаного однією чи обома сторонами за угодою, укладеною з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.
За змістом ч.2 ст.5 ЦК України норми цього Кодексу мають зворотну дію у часі у випадках, коли вони пом’якшує або скасовує відповідальність особи.
Таким чином, застосування при вирішенні спору публічно-правових санкцій, які були встановлені законом, чинним на момент укладення угоди, але відсутні в чинному ЦК України на момент ухвалення рішення про притягнення до відповідальності, є невірним.
Судом першої інстанції зроблений правильний висновок, що факт визнання недійсним статуту підприємства не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.
Також слід зазначити, що відповідно до рішення Солом’янського районного суду міста Києва від 18.11.03р. статут продавця визнано недійсним з 06.08.03 року, тоді як спірна угода була укладена 16.05.02р.
За наведених обставин твердження в апеляційній скарзі про невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права, є необґрунтованими.
Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Зважаючи на те, що господарський суд міста Києва правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду – без змін.
На підставі викладеного та, керуючись ст.ст.160, 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд,
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову господарського суду міста Києва від 19 січня 2007 року в адміністративній справі №32/69-25/470-28/473-А – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення цієї ухвали у повному обсязі.
Головуючий __________________ І.Бараненко
Судді: __________________ Я.Глущенко
__________________ М.Межевич
ДАНУ УХВАЛУ СКЛАДЕНО У ПОВНОМУ ОБСЯЗІ 17 ГРУДНЯ 2007 РОКУ