Справа № 22-а-1263/11 07.04.2011 07.04.2011
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22а-1263/11 Головуючий у першій інстанції Кологрива Т.М.
Категорія 70 Доповідач в апеляційній інстанції Довжук Т.С.
П О С Т А Н О В А
іменем України
07 квітня 2011 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Козаченка В.І.,
суддів Мурлигіної О.Я., Довжук Т.С.,
із секретарем судового засідання Кулик О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Арбузинському районі Миколаївської області (далі - УПФ) на постанову Арбузинського районного суду Миколаївської області від 01 липня 2010 року за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Арбузинському районі Миколаївської області про захист соціальних прав,
В С Т А Н О В И Л А:
Позивачка звернулася в суд з позовом до УПФ, в якому просила поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав свобод та інтересів, визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати УПФ перерахувати та виплатити їй як особі, яка має правовий статус дитини війни, доплати (підвищення) до пенсії, передбаченої Законом України від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» (далі - Закон від 18 листопада 2004 року), у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з січня 2006 року по вересень 2008 року в сумі 3699 грн. 10 коп. та забезпечити нарахування та виплату підвищення в подальшому.
Постановою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 01 липня 2010 року позов задоволено частково. Визнано дії відповідача неправомірними та зобов’язано УПФ нарахувати та виплатити позивачці щомісячне підвищення відповідно до ст. 6 Закону України від 18 листопада 2004 року у розмірі 30% від встановленої мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року.
В апеляційній скарзі УПФ, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, просило постанову скасувати і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши доповідача, дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким визначено статус дитини війни.
Положеннями ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Однак, згідно з п. 17 ст. 77 Закону України від 20 грудня 2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року на цей рік зупинено.
До того ж, Законом України від 19 січня 2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» із положень Закону України від 20 грудня 2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік» виключено п. 17 ст. 77 вказаного вище Закону, а новою редакцією ст. 110 цього ж Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року, запроваджуються у 2006 рік поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Між тим, протягом 2006 року Кабінет Міністрів України не приймав рішень на виконання вимог ст. 110 Закону України від 20 грудня 2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік». А тому пільги для дітей війни, передбачені ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року, у 2006 році запроваджені не були.
В свою чергу, п. 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року зупинено на 2007 рік із урахуванням ст. 111 названого вище Закону.
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення п. 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення на 2007 рік дії ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року.
Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року, тобто з цього часу відновилось право позивача на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Що стосується нарахування підвищення пенсії за 2008 рік, то підпунктом 2 п. 41 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» норми ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни викладено в новій редакції.
Однак, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) вказані зміни щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Після чого положення ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року знову почали діяти в їх первинній редакції.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року, мають діти війни з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року.
Суд першої інстанції, який розглядав справу за правилами адміністративного судочинства, повно та всебічно дослідив обставини спору, належно оцінив надані докази та дійшов обґрунтованого висновку, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, у порушення вимог ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року не здійснило відповідні перерахування за той період, коли дія цієї норми не була зупинена, чим і допустило протиправну бездіяльність. На підставі чого суд задовольнив позовні вимоги частково.
Однак суд визначивши обов’язок УПФ здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року не зазначив кінцеву дату цих щомісячних платежів.
Викладене є підставою для зміни постанови суду в цій частині шляхом уточнення кінцевої дати періоду, за який відповідач повинен здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії позивачки, якою є дата ухвалення постанови судом першої інстанції – 01 липня 2010 року.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій із посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни не приймаються до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору. Проблеми надання бюджетних коштів УПФ для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і тому судом не розглядалися.
Керуючись ст. ст. 195, 197, 201, 207 КАС України, колегія суддів,
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Арбузинському районі Миколаївської області задовольнити частково.
Постанову Арбузинського районного суду Миколаївської області від 01 липня 2010 року змінити.
Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Арбузинському районі Миколаївської області перерахувати та виплатити ОСОБА_3 підвищення до пенсії як дитині війни за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 01 липня 2010 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка встановлена ч.1 ст. 28 Закону України від 09 липня 2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В іншій частині вказану постанову залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Головуючий
Судді