Справа № 2-118/ 2011 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2011 року          м. Охтирка

Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

судді –Сидоренко Р.В.,

з участю секретаря судового засідання –Харченко Ю.А..,

та осіб, які приймають участь у справі:

позивача –ОСОБА_1,

його представника, адвоката –ОСОБА_2,

відповідача –ОСОБА_3,

її представника –ОСОБА_4,

представника Виконавчого комітету Охтирської міської Ради, –Семенченка П.О.,

представника Охтирського міського управління земельних ресурсів –Чернишкіна Ю.А.,

представника ДП „Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах” –Череди М.І.,

представника відділу архітектури і містобудування Охтирської міської Ради –Харькової О.В.,

представника Управління житлово-комунального господарства Охтирської міської ради –Фальченка Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Охтирської міської Ради Сумської обл., ДП „Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах”, ОСОБА_3 про визнання не законним висновку узгоджувальної комісії від 2.12.2009 р., визнання не дійсним абрису земельної ділянки по АДРЕСА_1. та зобов’язання ДП „Центр ДЗК” виготовити новий абрис відповідно до розмірів земельної ділянки зазначених у генеральному плані, третя особа –ОСОБА_11 та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Охтирської міської Ради Сумської обл., про визнання дій протиправними по перенесенню паркану, зобов’язання вчинити дії по приведенню територій присадибних земельних ділянок у попередній стан, визнання не законним висновку узгоджувальної комісії від 29.10.2010 р., треті особи - відділ архітектури і містобудування Охтирської міської Ради, ДП „Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах”, Управління держкомзему у м. Охтирка, Сумської обл., комунального підприємства „Охтирське міське бюро технічної інвентаризації”, управління житлово-комунального господарства Охтирської міської Ради -

УСТАНОВИВ:

15.11.2010 р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Охтирської міської Ради Сумської обл., ДП „Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах”, ОСОБА_3 про визнання не законним висновку узгоджувальної комісії 2.12.2009 р., визнання не дійсним абрису земельної ділянки по АДРЕСА_1. та зобов’язання ДП „Центр ДЗК” виготовити новий абрис відповідно до розмірів земельної ділянки зазначених у генеральному плані. Свої вимоги мотивує тим, що він є власником жилого будинку з надвірними спорудами на земельній ділянці загальною площею 856 м2 (рішення виконавчого комітету Охтирської міської ради трудящих №20 від 13 листопада 1953 р.) по АДРЕСА_1.. Суміжним землекористувачем є відповідач ОСОБА_3, яка є власником домоволодіння по АДРЕСА_2 Сумської обл. 27.03.2008 р. він уклав договір з ДП „Центр ДЗК”. Для складання технічної документації на місце прийшли представники зазначеного підприємства та виявили, що розміри земельної ділянки яка перебуває у його фактичному користуванні не відповідає розмірам зазначеним у генеральному плані. За взаємною згодою із суміжним землекористувачем на протязі деякого часу провів спільну роботу по перенесенню паркану і влітку 2009 р. ці роботи було завершено. Однак представниками ДП „Центр ДЗК” йому було надано абрис земельної ділянки який не відповідав межам зазначеним у генеральному плані й згідно якого у нього було вирізано частину землі на користь іншого сусіда ОСОБА_11. У подальшому ОСОБА_11 приватизувала зазначену їй земельну ділянку. 2.12.2009 р. він отримав висновок узгоджувальної комісії з питань вирішення земельних спорів, де було зазначено, що внаслідок перестановки паркану ширина земельної ділянки, що перебуває у його користуванні, склала 18,0 м., отже його ділянка збільшилась на 2,3 м. і домоволодіння за №НОМЕР_1фактично залишилось без проїзду в середину подвір’я. З даним висновком не згоден оскільки: - до проведення робіт по перестановці паркану його спонукали представники ДП „Центр ДЗК”, існуючий порядок до цього його задовольняв; - і відповідачка ОСОБА_3 погоджувалась на вчинення дій по перестановці паркану і всіляко йому допомагала в цьому, оскільки він зробив їй взаємну поступку –надав у користування близько 1,7 м. городу; - повертати ділянку у попередній стан для нього є проблематичним із фінансової точки зору; виготовлений ДП „Центр ДЗК” абрис земельної ділянки не відповідає розмірам зазначеним у генеральному плані.

1.12.2010 р. ОСОБА_3 звернулась д осуду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, Охтирської міської Ради Сумської обл., ДП „Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах”, Управління держкомзему у м. Охтирка, Сумської обл., комунального підприємства „Охтирське міське бюро технічної інвентаризації”, про визнання його дій по перенесенню паркану не законними та зобов’язання вчинити дії по приведенню територій присадибних земельних ділянок у попередній стан. Свої вимоги вона мотивує тим, що на даний час нею замовлені роботи по виготовленню технічної документації із землеустрою для оформлення права власності на земельну ділянку в межах території по АДРЕСА_2 Сумської обл. у сусідньому домоволодінні по АДРЕСА_1. ОСОБА_1 також замовив роботи по виготовленню технічної документації із землеустрою для оформлення права власності на земельну ділянку. Межі між суміжними ділянками нею не погоджуються, оскільки ОСОБА_1 вчинив незаконні дії по перенесенню паркану, що унеможливлює реалізацію нею права на приватизацію земельної ділянки. Внаслідок незаконних дій з боку ОСОБА_1 земельна ділянка, що перебуває у його користуванні, збільшена з 15,7 м. до 18,0 м., тобто на 2.3 м. за рахунок земельної ділянки що перебуває у її користуванні.

Ухвалою суду від 3.03.2011 р. зазначену цивільну справу було об’єднано у одне провадження із справою за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Охтирської міської Ради Сумської обл., ДП „Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах”, Управління держкомзему у м. Охтирка, Сумської обл., комунальне підприємство „Охтирське міське бюро технічної інвентаризації”, управління житлово-комунального господарства Охтирської міської Ради про визнання не законним висновку узгоджувальної комісії від 29.10.2010 р.. З даним висновком не згодна так як ним фактично узаконюються дії відповідача ОСОБА_1 по пересуванню паркану у бік належної їй земельної ділянки. Також даним висновком території земельних ділянок прив’язуються до технічної документації на домоволодіння, тоді як по земельним питанням повинна розроблятись самостійна документація із землеустрою. Також на узгоджувальну комісію не покладено компетенцію на скасування попереднього узгоджувального висновку.

У судовому засіданні позивач та його представника повністю підтримали позовні вимоги та пояснили, що огорожа ОСОБА_1 була перенесена за вказівкою спеціаліста ДЗК з чим погоджувалась відповідач ОСОБА_3, яка сприяла у цьому. Даний паркан між сусідніми домоволодіннями ОСОБА_1 раніше зводив особисто і самостійно за погодженням із колишніми мешканцями визначав межу, де той мав бути. Межі між суміжними земельними ділянками органами місцевої влади не встановлювались. Вважає свої дії правомірними, бо привів розмір земельних у відповідність до планів зафіксованій у інвентарній справі. Абрис земельної ділянки, що виготовлений ДЗК має бути приведений у відповідність до генерального плану БТІ, що міститься у інвентарній справі. Зустрічні вимоги не визнають

Відповідач та її представник позовні вимоги не визнали, зустрічні вимоги підтримують повністю. Свою позицію мотивують тим, що будь-якої згоди на перенесення паркану не надавали. Паркан був перенесений самочинно без визначення у встановленому порядку меж. Оскаржуваний висновок узгоджувальної комісії не відповідає фактичним обставинам справи та винесений з порушенням вимог Положення про узгоджувальну комісію з питань вирішення земельних спорів.

Представник Виконавчого комітету Охтирської міської Ради, та Охтирської міської Ради –Семенченко П.О. підтримав вимоги зустрічного позивача та пояснив, що при визначення розміру меж між суміжними земельними ділянками слід брати межі які склались між сторонами в результаті фактичного землекористування. За основу слід взяти другий висновок узгоджувальної комісії.

Дану позицію у судовому засіданні повністю підтримав представник Управління житлово-комунального господарства Охтирської міської ради Фальченко Ю.Л..

Представник Охтирського міського управляння земельних ресурсів –Чернишкін Ю.А. Представники ДП «Центр державного земельного кадастру»Череда М.І., представник відділу архітектури і містобудування Охтирської міської Ради –Харькова О.В. поклали вирішення зазначених вимог на розсуд суду. При цьому Чернишкін Ю.А. пояснив, що самочинне встановлення меж земельної ділянки неможливе, висновки узгоджувальної комісії відповідають чинному законодавству однак носять рекомендаційний характер, не тягнуть за собою юридичних наслідків для сторін. Череда М.І. пояснив, що абрис земельної ділянки є технічним документом, що входить до пакету землевпорядної документації. Співробітники зазначеного підприємства не зобов’язували і не могли зобов’язувати ОСОБА_1 переносити паркан.

Третя особа по справі ОСОБА_11 на попередньому судовому засіданні надала письмову заяву, де прохала розглядати справу без її участі. Вирішення спору поклала на розсуд суду.

Судом встановлено, що між сторонами по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_3, які є власниками суміжних домоволодінь виник цивільно-правовий земельний спір щодо користування земельними ділянками що знаходяться під ним

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що рішенням виконавчого комітету Охтирської міської ради трудящих №20 від 13 листопада 1953 р. було вирішено виділити в користування попередньому власнику домоволодіння ОСОБА_12 за адресою АДРЕСА_1, Сумської обл., земельну ділянку розміром 856 м.2 (див. матеріали інвентарної справи на зазначене домоволодіння).

Після смерті ОСОБА_12 у 1975 році дане домоволодіння за заповітом було успадковане його дружиною ОСОБА_13.

Остання згідно договору купівлі - продажу від 22.10.1975 р. продала зазначене домоволодіння його теперішньому власнику ОСОБА_1, який у 1987 р. здійснив перебудову жилого будинку (свідоцтво про право власності від 5.05.1987 р.).

Згідно рішення виконавчого комітету Охтирської міської ради трудящих №11 від 23 квітня 1959 р., було прийняте рішення про виділення у користування земельної ділянки під забудову ОСОБА_14, за адресою АДРЕСА_2 (нині - №НОМЕР_1), м. Охтирка в розмірі 600 м.2 (див. інвентарна справа № 1336 на домоволодіння, а.с. 11). На виділеній під забудову земельній ділянці ОСОБА_14 було збудовано житловий будинок та надвірні споруди.

Згідно договору дарування від 30.12.1972 р. подальшим власником домоволодіння стала ОСОБА_15 після смерті якої його у рівних частках успадкували ОСОБА_16 та ОСОБА_5. У подальшому згідно договору купівлі продажу від 7.07.1989 р. власником зазначеного домоволодіння стала ОСОБА_17.

На даний час власником домоволодіння є відповідач по справі ОСОБА_3 (договір довічного утримання ВКС 719446 від 15.02.2008 р.).

У акті про погодження і закріплення існуючих в натурі зовнішніх меж земельної ділянки по АДРЕСА_1, від 19.05.2008 р. зовнішні межі земельної ділянки по червоній лінії (від А до Б), становлять 15,7 м., що є менше аніж зовнішні межі зафіксовані у технічній документації МБТІ і через що із їхнім розміром не погоджується позивач.

Рішенням Охтирської міської Ради від 29.07.2010 р. було надано дозвіл громадянам на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів що посвідчують право на земельні ділянки. Серед інших такий дозвіл було надано ОСОБА_3 на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку по АДРЕСА_2 Сумської обл..

Однак технічна документація зазначеним громадянам, які є сторонами у справі рішеннями Охтирської міської ради не затверджувалась, оскільки між сторонами виник спір щодо суміжної межі.

Згідно висновку узгоджувальної комісії з питань вирішення земельних спорів від 2.12.2009 р. сторонам було запропоновано встановити зовнішні межі земельної ділянки по АДРЕСА_1, відповідно до виготовленої ДП „Центр ДЗК” технічної документації із землеустрою на дану ділянку станом на весну 2009 р. (до перестановки паркану).

Однак, згідно висновку узгоджувальної комісії з питань вирішення земельних спорів від 29.10.2010 р. сторонам було запропоновано: 1. визнано безпідставним збільшення площі земельної ділянки по АДРЕСА_2, Сумської обл. та заміни проміру по вул. (від А до Б) даної земельної ділянки у бік збільшення; 2. працівникам ДП „Центр ДЗК” встановити зовнішні межі земельної ділянки по АДРЕСА_2 Сумської обл. згідно фактичного користування станом на жовтень 2010 р. з прив’язкою до промірів наведених у генеральному плані технічного паспорту МБТІ; 3. визнати таким, що втратив чинність висновок узгоджувальної комісії від 2.12.2009 р. щодо вирішення земельного спору по АДРЕСА_1.

Враховуючи вищевикладені обставини суд прийшов до висновку що вимоги сторін про скасування висновків узгоджувальних комісій від 2.12.2009 р. та від 29.10.2010 р. задоволенню не підлягають так як будь-які рішення органу місцевого самоврядування, які б порушували права сторін у справі відсутні. Висновки узгоджувальної комісії по розгляду земельних спорів носять рекомендаційний характер, будь-яких юридичних наслідків для сторін не створюють. Суд не погоджується із думкою представника Охтирського міського управляння земельних ресурсів –Чернишкіна Ю.А. про те, що дані висновки можуть бути окремими об’єктами оскарження відповідно до вимог ст. 158 ЗК України.

Вимога позивача ОСОБА_1 про визнання не дійсним абрису земельної ділянки по АДРЕСА_1. та зобов’язання ДП „Центр ДЗК” виготовити новий абрис відповідно до розмірів земельної ділянки зазначених у генеральному плані задоволенню не підлягають, оскільки зазначений абрис є одним із технічних документів що входять до технічної документації з землеустрою, і до його затвердження компетентним органом не тягне для сторін будь-яких юридичних наслідків і окремому оскарженню не підлягає.

Допитаний у судовому засіданні як свідок ОСОБА_18 показав. що дійсно він допомагав позивачу ОСОБА_1 переставляти огорожу між сусідніми домоволодіннями. Нарікань з боку сусідів з цього приводу не чув. Однак не чув і того, щоб сусіди надавали згоду на це. Про домовленість між сусідами переставляти паркан його проінформував ОСОБА_1

Допитана як свідок дружина позивача ОСОБА_19 показала, що огорожа переставлялась згідно вказівки спеціалістів ДЗК згідно генерального плану БТІ. ОСОБА_3 цьому не заперечувала, а навпаки сприяла перенесенню огорожі, як то разом із її чоловіком пересаджувала кущі смородини і таке інше. Претензії щодо нового місця розташування паркану ОСОБА_3 почала пред’являти пізніше, лише після того як вирішила продати зазначене домоволодіння.

Однак допитана у судовому засіданні ОСОБА_20 показала, що ОСОБА_1 переносив огорожу без будь-яких погоджень з суміжним землекористувачем. Даний факт також підтвердив у судовому засіданні співмешканець ОСОБА_3 ОСОБА_21

З огляду на різнобічні покази суд позбавлений можливості встановити чи було останнє встановлення паркану між домоволодіннями сторін проведене за взаємною згодою.

Однак, відповідно до ст. 12, 83, 116 ЗК України надання у користування громадян земельних ділянок відноситься до компетенції міських рад. Відповідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю. Тобто суди вправі вирішувати спори зазначеної категорії лише за зверненнями належного позивача та у межах конкретних земельних ділянок, наданих сторонам у користування на законних підставах і закріплених на місцевості компетентними органами.

Сторони всупереч ст. 60 ЦПК України не надали доказів: по-перше - того, що вони є власниками земельних ділянок під належними їм на праві власності будинками, або що зазначені земельні ділянки їм виділялись у користування (оренду); по-друге - встановлення меж в натурі (на місцевості) земельних ділянок, які у них є у користуванні. Відсутні акти про відведення та встановлення меж на місцевості та інші письмові докази з цього приводу. Виготовлена технічна документація зазначеним громадянам, які є сторонами по справі рішенням Охтирської міської ради не затверджувалась, тому не може бути належним доказом із цього приводу.

З наведеного слідує, що суд за відсутності встановлених у передбачений законом спосіб меж, не має можливості взагалі встановити чи були при перенесенні паркану порушені права землекористувачів, тому зустрічні позовні вимоги і у цій частині задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, судові витрати слід залишити за сторонами без відшкодування.

На підставі викладеного, ст.ст. 12, 107, 125, 126, 158 ЗК України, Закону України «Про землеустрій»від 22.05.2003 р., інструкції «Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою і договорів оренди землі»від 4.06.1999 р. керуючись ст.ст. 10, 60, 84, 88, 212, 215, 217 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Охтирської міської Ради Сумської обл., ДП „Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах”, ОСОБА_3 про визнання не законним висновку узгоджувальної комісії від 2.12.2009 р., визнання не дійсним абрису земельної ділянки по АДРЕСА_1. та зобов’язання ДП „Центр ДЗК” виготовити новий абрис відповідно до розмірів земельної ділянки зазначених у генеральному плані, та зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Охтирської міської Ради Сумської обл., про визнання дій протиправними по перенесенню паркану, зобов’язання вчинити дії по приведенню територій присадибних земельних ділянок у попередній стан, визнання не законним висновку узгоджувальної комісії від 29.10.2010 р., –відмовити.

Судові витрати залишити за сторонами без відшкодування.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Сумської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк із дня проголошення рішення апеляційної скарги, у разі відсутності осіб у судовому засіданні під час проголошення рішення –з моменту отримання копії цього рішення.

Суддя                                                                                                                Сидоренко Р.В.