КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2а-369/10                                                           Головуючий у 1-й інстанції:  Чернюк І.В.

Суддя-доповідач:  Ключкович В.Ю.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"12" квітня 2011 р.                                                                                 м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

                                    головуючого –  судді         Ключковича В.Ю.,

                                      суддів                                     Губської О.А.,

                                                                                     Петрик І.Й.,

                                     при секретарі                        Драгирук А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1  на постанову   Староміського районного суду м. Вінниці від  04 жовтня 2010 року у справі за адміністративним позовом  ОСОБА_1 до  Вінницької міської ради, управління земельних ресурсів Вінницької міської ради, управління Держкомзему у м. Вінниці про визнання протиправною відмову у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, –

В С Т А Н О В И В :

Постановою Староміського районного суду м. Вінниці від  04 жовтня 2010 року у задоволенні  позову ОСОБА_1 до  Вінницької міської ради, управління земельних ресурсів Вінницької міської ради, управління Держкомзему у м. Вінниці про визнання протиправною відмову у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивачем ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції, як незаконну та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, що з’явилися в судове засідання  та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції –скасувати виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відмови управління земельних ресурсів Вінницької міської ради та управління Держкомзему у м. Вінниці у погодженні проекту  землеустрою відведення позивачу земельної ділянки для ведення садівництва в межах населеного пункту є правомірними.

З такими висновками суду не можна погодитися з огляду на таке.

Колегією суддів встановлено, що  22.01.2008 року Вінницькою міською радою ОСОБА_1 було надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки під індивідуальне садівництво площею 0,0800 га. по АДРЕСА_1 за рахунок земель будинковолодіння АДРЕСА_2.

Відповідно до вказаного дозволу, на замовлення позивача, Подільським державним підприємством геодезії, картографії та кадастру було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, отримано висновок міської санепідемстанції, висновок Вінницької державної екологічної інспекції.

З вказаними пакетом документів ОСОБА_1 звернулася за погодженням до управління Держкомзему у м. Вінниці та управління земельних ресурсів Вінницької міської ради.

Листом управління Держкомзему у м. Вінниці від 30.04.2009 року №2/10-1083 позивача було повідомлено про відмову у погодженні проекту землеустрою, з посиланням на п.1 рішення Вінницької міської ради №1804 від 29.02.2008 року. (а.с.11). Аналогічна відповідь була надана позивачу управлінням земельних ресурсів Вінницької міської ради від 28.09.2009 року (а.с.10).

Пунктом 1 Рішення Вінницької міської ради №1804 від 29.02.2008 року (на підставі якого позивачу відмовлено у погодженні проекту землеустрою) визначено, що питання щодо оформлення права користування земельними ділянками в садибній житловій забудові, передача у власність та оренду розглядаються з урахуванням генерального плану м. Вінниці, відповідно до якого не передбачено ведення садівництва, городництва, сінокосіння за виключенням садівничих товариств.

Даючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до вимог статті 12 ЗК України до повноважень  міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.122 ЗК України, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до п.1 ст.123 ЗК України надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення, здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч.10 ст.151 ЗК України після отримання висновків органів, зазначених у частині сьомій цієї статті, про можливість відведення земельної ділянки для цілей, зазначених у заяві (клопотанні), відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування, згідно із своїми повноваженнями, у двотижневий строк розглядає матеріали вибору земельної ділянки і приймає рішення про затвердження зазначених матеріалів та надає дозвіл і вимоги на розроблення проекту відведення земельної ділянки або мотивоване рішення про відмову.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Вінницької міської ради № 6231 від 22.01.2008 року ОСОБА_1 було надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки.

Вказане рішення, як встановлено колегією суддів з пояснень представника відповідача –Вінницької міської ради, не є скасованим і є чинним на даний час.

Відповідно до ч.6 ст.123 ЗК України, розроблений проект відведення земельної ділянки погоджується з територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, а також з відповідним територіальним органом виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду).

Так, розроблений Подільським державним підприємством геодезії, картографії та кадастру проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, на момент звернення позивача до відповідачів, було погоджено з Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у Вінницькій області, міською санепідемстанцією.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про планування і забудову територій»планування територій на місцевому рівні забезпечується відповідними місцевими радами та їх виконавчими органами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями відповідно до їх повноважень, визначених законом, і полягає у розробленні та затвердженні генеральних планів населених пунктів, схем планування територій на місцевому рівні та іншої містобудівної документації, регулюванні використання їх територій, ухваленні та реалізації відповідних рішень про дотримання містобудівної документації.

Рішенням Вінницької міської ради №1804 від 29.02.2008 року, зазначалося, що генеральним планом м. Вінниці не передбачено ведення садівництва, городництва, сінокосіння за виключенням садівничих товариств, а тому при оформленні права користування земельними ділянками в садибній житловій забудові необхідно враховувати цю обставину.

Проте, таке рішення Вінницької міської ради було прийнято після отримання позивачем дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки від 22.01.2008 року.      

Відповідно до ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Таким чином, рішення Вінницької міської ради №1804 від 29.02.2008 року не має зворотної дії в часі і не може застосовуватися до спірних відносин.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що посилання управління земельних ресурсів Вінницької міської ради у листі  від 28.09.2009 року на те, що поданий позивачем проект відведення земельної ділянки не містить висновку державної землевпорядної експертизи є безпідставним, оскільки на момент отримання позивачем дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки та виготовлення такого проекту, нормами Земельного кодексу України не було передбачено обов’язковості отримання висновку державної землевпорядної експертизи для погодження проектів землеустрою.

Крім того, як вбачається з відмови управління Держкомзему м. Вінниці від 30.04.2009 року відмова позивачу надана щодо земельної ділянки, яка розташована за адресою АДРЕСА_3, хоча земельна ділянка, яку позивач просить погодити, знаходиться за адресою АДРЕСА_1

Що стосується позовних вимог про зобов’язання відповідачів погодити проект землеустрою, колегія суддів знаходить, що погодження земельної документації є виключною компетенцією органів державної влади та місцевого самоврядування, а тому суд може тільки зобов’язати відповідачів повторно розглянути матеріали по проекту землеустрою, щодо відведення позивачу земельної ділянки площею 0,0800 га,  розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідачами - управлінням земельних ресурсів Вінницької міської ради та управлінням Держкомзему у м. Вінниці неправомірно було відмовлено позивачу  у погодженні проекту  відведення земельної ділянки.

За таких обставин,  суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про  відмову у задоволенні позовних вимог, тому апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, а постанова  Староміського районного суду м. Вінниці від  04 жовтня 2010 року –скасуванню з ухваленням нового рішення у справі.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196,198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 –задовольнити частково.

Постанову Староміського районного суду м. Вінниці від  04 жовтня 2010 року –скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову управління земельних ресурсів Вінницької міської ради та управління Держкомзему у м. Вінниці у погодженні проекту землеустрою, щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 для надання її для ведення садівництва.

Зобов’язати  управління земельних ресурсів Вінницької міської ради та управління Держкомзему у м. Вінниці повторно розглянути матеріали по проекту землеустрою, щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0800 га,  розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

В задоволенні решти позовних вимог –відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:                                         Ключкович В.Ю.

Судді:                                                             Губська О.А.

                   Петрик І.