19 вересня 2006 року колегія суддів Судової палати у цивільних

                   справах Верховного Суду України в складі:

Левченка Є.Ф.,  Лихути Л.М.,  Романюка Я.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Державної госпрозрахункової організації “Житло-Інвест”, третя особа Головне управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, про визнання права власності на нежитлові приміщення та за зустрічним позовом Державної госпрозрахункової організації “Житло-Інвест” до ОСОБА_1, треті особи Головне управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, про розірвання інвестиційного договору, за касаційною скаргою Державної госпрозрахункової організації “Житло-Інвест” на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 грудня 2003 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 5 березня 2004 року,

в с т а н о в и л а:

ДГО “Житло-Інвест” звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою  на  рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15.12.2003 р., залишене без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 5.03.2004 р., яким первісний позов задоволено, а в зустрічному позові  відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги ДГО “Житло-Інвест” посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування судових рішень.

Заперечуючи проти касаційної скарги, ОСОБА_1 вказує на те, що судові рішення, на її думку, є законними і обґрунтованими.

Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень відсутні, виходячи з наступного.

Вирішуючи справу, місцевий суд виходив з того, що  ОСОБА_1 повністю виконала зобов'язання за інвестиційним договором,  укладеним між нею і  ДГО “Житло-Інвест”, законних підстав для розірвання цього договору не має, а відповідач не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання, в зв'язку з чим порушене право позивачки підлягає захисту.

Апеляційний суд обґрунтовано погодився з висновками місцевого суду та залишив його рішення без зміни.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновок судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. 332, 336  ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу Державної госпрозрахункової організації “Житло-Інвест” відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 грудня 2003 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 5 березня 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду України :