АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Чернівці «19»квітня 2011р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого Станковська Г. А.
суддів Петлюка В.І,
Рулякова В.І.
при секретарі Маковійчук М.М.
за участю прокурора Хомицької Т.Б.
та адвоката ОСОБА_2
потерпілої ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями помічника прокурора Сторожинецького району Чернівецької області ОСОБА_4, потерпілої ОСОБА_3 та адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 26 січня 2011 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
Цим вироком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Костенці, мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, українця, з середньою освітою, одруженого, приватного підприємця, раніше судимого –22.06.1994 року Чернівецьким апеляційним судом за ст. 81 ч.4, 208 КК України до 4-х років позбавлення волі, -
- засуджено за ст. 119 ч.1 КК України до покарання у вигляді 4-х років позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_3 спричинену їй злочином матеріальну шкоду в сумі 39 915 гривень та моральну шкоду в сумі 5 000 гривень, а всього 44 915 гривень.
Справа №11-199/2011 р. Головуючий у І інстанції: Безпалько М.С.
Категорія ст. 119 ч.1 КК України Доповідач: Станковська Г.А.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Чернівецькій області за проведення шести експертиз по даній справі 3 528,60 грн.
Вирішено долю речових доказів.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили змінено з застави на утримання під вартою, взявши його під варту в залі суду. В строк відбуття покарання зараховано час знаходження його під вартою з 17 травня по 10 червня 2009 року.
Згідно з вироком, ОСОБА_5 визнаний винним в тому, що 17.05.2009 року, біля 01 год. 30 хв. в АДРЕСА_1, біля магазину «Крамниця», на ґрунті неприязних відносин, що створилися між жителями с. Драчинці Кіцманського району та с. Ясено Сторожинецького району, під час чергового конфлікту між цими жителями, підсудний ОСОБА_5, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, із незареєстрованої мисливської рушниці ІЖ 43, 12 калібру, яку він незаконно зберігав у себе у власному вантажному автомобілі ГАЗ-53, та яким приїхав до місця конфлікту, провів один постріл із вказаної рушниці вверх, а потім під час боротьби, що виникла між ними та жителями с. Драчинці, необережний другий постріл в сторону жителів с. Драчинці, серед яких знаходився ОСОБА_6, якого з необережності вбив.
На вказаний вирок надійшли апеляційні скарги від помічника прокурора Сторожинецького району Чернівецької області ОСОБА_4, потерпілої ОСОБА_3 та адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_5
В своїй апеляції помічник прокурора Сторожинецького району Зарубайко Н.І. просить вирок суду першої інстанції скасувати у зв’язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та неправильним застосуванням кримінального закону і постановити новий вирок.
Вважає, що суд безпідставно у вироку дійшов до висновку, що дії підсудного ОСОБА_5 необхідно перекваліфікувати з ст. 115 ч.1 КК України на ст. 119 ч.1 КК України, оскільки останній вчинив вбивство через необережність. При цьому суд виходив з того, що сам підсудний протягом всього досудового слідства та в судовому засіданні заперечував свою вину в умисному вбивстві ОСОБА_6 і вказана обставина не підтверджена в судовому засіданні показами свідків чи дослідженими іншими матеріалами кримінальної справи.
Стверджує, що навпаки, зібраними в сукупності по справі доказами, вина підсудного ОСОБА_5 повністю доведена у скоєнні злочину, передбаченого ст. 115 ч.1 КК України, а суд невірно дійшов висновку, який суперечить фактичним обставинам справи. Аналізуючи покази свідків, щодо обставин справи, підсудний давав неправдиві покази з приводу того, що рушниця знаходилася в автомобілі, в той час як під час досудового та судового слідства було встановлено, що підсудний від'їхав за рушницею до свого будинку, а це свідчить про наявність в діях ОСОБА_7 складу злочину, передбаченого ст. 115 ч.1 КК України.
Крім того, суд невірно вказав у вступній частині вироку, що ОСОБА_5 є раніше судимим, оскільки останній був засудженим Апеляційним судом Чернівецької області 22 червня 1994 року за ст.ст. 81 ч.4, 208 КК України до 4-х років позбавлення волі, однак вказана судимість у встановленому законом порядку погашена.
Потерпіла ОСОБА_3 в своїй апеляційній скарзі не погоджується з вироком суду першої інстанції та вважає, що суд за результатами розгляду кримінальної справи безпідставно перекваліфікував злочинні дії ОСОБА_5 з ст. 115 ч.1 на 119 ч.1 КК України.
Рахує, що неправильне застосування судом норм кримінального закону в частині кваліфікації злочинних дій ОСОБА_5, який умисно вчинив вбивство її сина ОСОБА_6, призвело до призначення йому кримінального покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого ним злочину і даним, що характеризують його особу з врахуванням того, що він раніше судимий, свою вину повністю не визнав, в скоєному не розкаявся і відмовився в добровільному порядку відшкодувати їй понесену матеріальну та моральну шкоду. Вважає, що ОСОБА_5 заздалегідь привіз з собою рушницю з метою проведення пострілів під час конфлікту і сина вбив впритул, бо про це свідчить медична експертиза.
В зв’язку з чим просить вирок Сторожинецького районного суду скасувати та постановити свій вирок, згідно якого визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні злочину передбаченого ст. 115 ч.1 КК України і призначити йому покарання згідно санкції цієї статті, а також стягнути з ОСОБА_5 на її користь заподіяну ним внаслідок вчинення злочину матеріальну шкоду в сумі 39 915,00 грн. та моральну шкоду в сумі 5 000,00 грн., а всього 44 915,00 грн.
Адвокат ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_5 в своїй апеляційній скарзі вказує, що вирок районного суду є незаконним та необґрунтованим, внаслідок чого підлягає скасуванню, а справа закриттю.
Стверджує, що суд не взяв до уваги обставини, які підтверджують покази ОСОБА_5 та вказують на їх правдивість в частині того, що його силоміць заштовхували в автомобіль для подальшого вивезення на річку Прут та для з’ясування відносин. Постріл був проведений невідомо ким, так як рушницю у нього з рук виривали і утримували в руках ще двоє осіб крім нього, які могли випадково провести постріл, що в свою чергу органом досудового слідства не спростовано та залишилось неспростовним в залі судового засідання.
Також, судом не враховано і того, що ОСОБА_8 не заподіював смерті іншій особі навмисно. Про це вказують його дії після вказаних подій. Він сам особисто повідомив в правоохоронні органи та швидку про обставини, які мали місце. Захист звертає увагу на особу підсудного і вказує на його бездоганну поведінку та високу відповідальність та правосвідомість.
Суд, базуючись на припущеннях не взявши до уваги інші докази помилково врахував той факт, що якщо рушницю приніс ОСОБА_5, то тільки він зробив постріл.
В зв’язку з чим, на думку захисту, вина ОСОБА_5 в скоєнні злочину, передбаченого ст. 119 ч.1 КК України недоведена і кримінальна справа відносно нього підлягає закриттю.
Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора та потерпілої ОСОБА_3, які підтримали свої апеляційні вимоги та просили вирок районного суду скасувати і постановити новий вирок, а в задоволенні апеляції підсудного відмовити. Адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_5, які підтримали свою апеляцію та просили вирок суду першої інстанції скасувати, а справу закрити на підставі недоведеності вини, апеляції прокурора та потерпілої відхилити. Провівши часткове судове слідство та допитавши підсудного, потерпілу і свідків, колегія суддів вважає, що вирок суду підлягає зміні у зв'язку з частковим задоволенням апеляції прокурора, а подані апеляції потерпілої ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_5 слід залишити без задоволення.
Винуватість ОСОБА_5 у вчиненні злочину при обставинах, наведених у вироку, повністю доведено сукупністю зібраних та досліджених судом першої інстанції доказів і його діям дана правильна юридична оцінка.
На підставі матеріалів справи встановлено, що суд дослідив усі обставини, які могли мати значення для правильного вирішення справи, перевірив зібранні у справі докази та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_5 у вчинені необережного вбивства. При цьому суд взяв до уваги покази підсудного про обставини події злочину, який під час досудового та судового слідства заперечував свій умисел на позбавлення когось життя і зокрема, потерпілого ОСОБА_3. Ці покази узгоджуються із свідченнями очевидців події, даними протоколів огляду місця події (т.1а.с. 14, 26, 34-35), відтворення обставин подій злочину обвинуваченим на наступний день 18.05.2009 року (т.3 а.с.23-37), висновками судово-медичної та комплексної судово-медичної імунологічної експертизи, експертизи вибухових речовин, продуктів та пострілу (т.1 а.с. 106-11, 118, т.2 а.с.159,229, 245-249).
Допитані під час часткового судового слідства в суді апеляційної інстанції свідки обвинувачення ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підтвердили факт бійки яка відбулася між мешканцями сіл Драчинці та Ясени в ніч 17.05.2009 року. Разом з тим зауважили, що потерпілий ОСОБА_6 в бійці участь не приймав, бо був п'яним як всі і спав на задньому сидінні машини. Факт обопільної бійки підтверджується висновками експерта №222-Е від 22.05.2009 року, щодо ОСОБА_9, ОСОБА_11 (т.2 а.с.40, 64), висновком експерта № 208-Е від 17.05.2009, щодо ОСОБА_10 (т.2а.с.105) та висновком експерта № 209-Е від 18.05.2009, щодо ОСОБА_5 (т.1а.с.118) про наявність у них легких тілесних ушкоджень.
Разом з тим, свідок ОСОБА_9 заперечував, що були постріли і вказав на те, що втік з місця бійки при першій нагоді, а свідок ОСОБА_10 вказав, що чув лише один постріл і коли натовп розбігся, то він вскочив у свою машину та поїхав до с. Драчинці.
Ці покази підтверджують пояснення підсудного в тій частині, що постріл відбувся під час того, як його штовхали до машини і саме під час штовханини пролунав другий постріл з гвинтівки яку він тримав у руках та спростовують покази свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_11 про те, що вони не чули та не бачили пострілів з гвинтівки.
Про те, що з гвинтівки було проведено 2 постріли свідчать покази свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 на які послався суд першої інстанції та вони відповідають висновкам комплексної дактилоскопічно-балістичної експертизи № 688/89 від 14.07.2009 року (т.2 а.с.203-206), комплексної судово-медичної імунологічної експертизи, експертизи вибухових речовин, продуктів та пострілу № 255, 254 від 26.05.2009 року (т.2 а.с.226-230, 245-249).
Характер заподіяння тілесних ушкоджень, їх локалізація та механізм спричинення свідчать, що засуджений вчинив їх з необережності через свою злочинну самовпевненість, оскільки міг та повинен був передбачати такі наслідки, але легковажно розраховував на їх відвернення. Про відсутність умислу на позбавлення життя людей свідчить і той факт, що перший постріл був зроблений вгору з метою припинення протиправних дій молодих людей, які билися між собою.
Будь-яких інших достовірних доказів, які б спростовували чи підтверджували покази підсудного в частині того, що постріл був проведений невідомо ким так як рушницю у нього виривали і утримували в руках ще двоє осіб крім нього, які могли випадково провести постріл, ні слідством, ні судом у справі не було встановлено. Також у справі відсутні дані, які б вказували на необхідність додаткового дослідження обставин вчинення вбивства потерпілого, як того просить захист підсудного.
Отже, враховуючи суб'єктивне ставлення винного до наслідків його дій, яке є визначальним при відмежуванні умисного вбивства від убивства з необережності, та оцінивши обставини справи не лише виходячи з показань винного, а й з урахуванням сукупності всіх доказів: показань свідків, знаряддя вчинення злочину, причин припинення злочинних дій, висновків судово-медичної експертизи про локалізацію і характер тілесних ушкоджень, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до переконливого висновку про наявність в діях ОСОБА_5 складу злочину передбаченого ч.1 ст. 119 КК України.
Що стосується призначеного ОСОБА_5 покарання, то вирішення судом першої інстанції цього питання відповідає положенням, передбаченим ст.65 КК України, оскільки судом було враховано ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, встановлені у справі характеризуючи засудженого дані та інші наведені у вироку обставини.
Мотивованим і аргументованим вважає колегія суддів вирішення судом і заявлених у справі цивільних позовів, зокрема стосовно визначення розміру стягнень на відшкодування моральної шкоди.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з думкою прокурора про невірність вказівки суду у вступній частині вироку про те, що ОСОБА_5 є раніше судимим за вироком Апеляційного суду Чернівецької області від 22.06.1994 року за ст.ст. 81 ч.4, 208 КК України, оскільки ця судимість у нього погашена у встановленому законом порядку.
На підставі наведеного та керуючись ст.. 365, 366, 371, 373 ч.1 п.4 КПК України, колегія суддів, -
У х в а л и л а:
Апеляцію помічника прокурора Сторожинецького району Чернівецької області ОСОБА_4 задовольнити частково.
Апеляції потерпілої ОСОБА_3 та адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Вирок Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 26 січня 2011 року змінити, виключивши з вступної частини вироку вказівку суду про те, що ОСОБА_5 є раніше судимим за вироком Апеляційного суду Чернівецької області від 22.06.1994 року за ст.ст. 81 ч.4, 208 КК України до 4 років позбавлення волі, оскільки ця судимість у нього погашена у встановленому законом порядку.
Вважати ОСОБА_19 раніше не судимим в силу ст. 89 КК України.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Головуючий Г.А.Станковська
Судді В.І.Руляков
В.І.Петлюк