Справа  №  2-а-1887/11  

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

14 квітня 2011 року в м.Ніжині в залі судових засідань суддя Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області Гордієць Л.В. розглянула адміністративний позов ОСОБА_1 до  Управління Пенсійного Фонду України в Ніжинському районі  Чернігівської області  про зобов'язання вчинити певні дії.

                                                                 В С Т А Н О В И ЛА:      

          31.03.2011 року позивач звернувся до суду з  адміністративним позовом в якому вказав, що  він ІНФОРМАЦІЯ_1 і  відповідно до ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року є дитиною війни. Згідно ст.6 вказаного Закону йому повинна виплачуватися щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Але, всупереч вимогам Закону України “Про соціальний захист дітей війни”,  рішенню Конституційного Суду України від  від 22 травня 2008 року №10-рп відповідач такі виплати в 2010-2011 роках  проводив не в повному розмірі.

В позові до суду просив поновити строк звернення до суду, визнати дії відповідача щодо нарахування та виплати допомоги за 2010-2011 роки незаконними та зобов'язати відповідача за вказаний період перерахувати та виплатити допомогу у відповідності до вимог ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

В письмовому запереченні на позов відповідач зазначив, що підвищення до пенсії дітям війни врегульовано Постановою Кабміну від 28.05.2008 року №530 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, відповідно до якої дітям війни здійснюється підвищення до пенсії в розмірі 49,80 грн.Також зазначив, що не визначені видатки держави на виплату данного підвищення до пенсії та не виділено на це відповідні кошти.

          Просив в задоволенні позовних вимог відмовити.           

          Вивчивши матеріали справи вважаю за наступне.

          З першої сторінки паспорту позивача видно, що він народився в 1938 році, а тому, відповідно до  ст.1 Закону України №2195-4 від 18.11.2004 року “Про соціальний захист дітей війни” (далі Закон №2195) позивач  є дитиною війни.Згідно зі ст.6 Закону  №2195, з 01 січня 2006 року позивачу повинна виплачуватись щомісячна державна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

          Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст.28 Закону України  “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року №1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність, розмір якого щорічно встановлюється Законом України “Про державний бюджет України” на відповідний рік.

          В порушення вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалось відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530, що стало підставою для звернення  до суду за захистом своїх прав.

          Пункт 5 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»встановив, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність, як Конституції так і закону.

          Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

          Згідно з ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.   

          Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме положення Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530.

          Органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст.46 Конституції України та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

          З урахуванням законодавчо визначеного розміру щомісячного підвищення до пенсії, що встановлюється для громадян віднесених до категорії «діти війни»,  вважаю, що позовні вимоги обгрунтовані  та такими, що підлягають задоволенню за період з 30.09.2010 року по 31.03.2011 року включно, в межах шестимісячного строку звернення до суду.

          Тому дії відповідача за вказаний період слід визнати незаконними, оскільки виплата позивачу проводиться в значно меншому розмірі чим встановлено Законом №2195,  що підтвердив в письмовому запереченні відповідач та зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу за вказаний  період щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії  з урахуванням отриманих ним виплат.

          Щодо вимог позивача в частині визнання дій незаконними  за 2010-2011 рік та стягнення соціальної допомоги, то суд ухвалою від 14 квітня 2011 року  ці вимоги за період з 01.01.2010 року по 30.09.2010 року залишив без розгляду як такі, що  вийшли за межі строків звернення до суду з даним позовом.

          Щодо вимог позивача про визнання незаконними дій відповідача та зобов'язання нарахувати допомогу за період з 01.04.2011 року суд вважає в цій частині позову слід відмовити, оскільки це вимоги майбутнього часу і на даний час не відомо  чи будуть порушені пенсійні права позивача.          

          Керуючись ст.ст . 6, 94, 99, 159-163, 183-2 КАС України, ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”,   Закону України  “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”  суддя,-

                                         П О С Т А Н О В И ЛА:

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Ніжинському районі Чернігівської області щодо ненарахування ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, за період з 30.09.2010 року по 31.03.2011 року включно у розмірі  30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ніжинському районі  Чернігівської області здійснити перерахунок надбавки до пенсії ОСОБА_1     відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”  в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 28  Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”  та провести відповідні виплати за період з 30.09.2010 року по 31.03.2011 року  включно, з урахуванням одержаних ним  виплат.

В решті позовних вимог відмовити.

              Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Ніжинський міськрайонний суд протягом 10-ти днів з дня отримання її  копії.

          Суддя: