Справа № 362/1179/20

Провадження № 1-кп/362/148/22

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2022 року

Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

при секретарях – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю прокурорів – ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

обвинуваченого – ОСОБА_7 ,

захисника – ОСОБА_8

представника потерпілої – ОСОБА_9 ,

потерпілих – ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Василькові Обухівського району Київської області кримінальне провадження № 120 191 100 000 008 23 від 01.10.2019 року відносно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Новомиколаївка Новоархангельського району Кіровоградської області, українця, громадянина України, одруженого, пенсіонера, зареєстрованого і проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

30 вересня 2019 року, приблизно о 19 годині 50 хвилин, в темну пору доби, водій ОСОБА_7 , керуючи технічно справним автомобілем марки «УАЗ 3303», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по ґрунтовій дорозі в напрямку автодороги «Гребінки – Вінницькі Стави»; на перехресті із вказаною вище (головною) дорогою, на відстані 1 кілометр 840 метрів від автодороги «Київ – Одеса», в порушення вимог:

- п. 2.3 б) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, згідно із яким «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну», не був уважним під час керування транспортним засобом, не стежив за дорожньою обстановкою та не реагував на її зміну;

- п. 19.1 Правил дорожнього руху, згідно із яким «у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої: на всіх механічних транспортних засобах – фари ближнього (дальнього) світла», рухався без увімкненого ближнього (дальнього) світла фар;

- п. 16.11 Правил дорожнього руху, згідно із яким «на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху», здійснюючи поворот ліворуч для руху в напрямку селища Гребінки, не дав дорогу автопоїзду у складі автомобіля марки «МАЗ 642208», реєстраційний номер НОМЕР_2 з напівпричепом марки «МАЗ 93866», реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_12 , який рухався в напрямку села Вінницькі Стави та допустив із ним зіткнення.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки «УАЗ 3303», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_13 загинув на місці події від отриманих тілесних ушкоджень;

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 338 від 14.11.2019 року, смерть ОСОБА_13 настала від сполучної травми тіла, а саме: численні двосторонні переломи ребер, розрив серцевої сорочки, розриви правого передсердя, розрив нижньої долі лівої легені, крововилив у ліву плевральну порожнину, розтрощення правої долі печінки, розрив селезінки, перелом верхньої гілки правої лонної кістки, крововиливи під оболонки та у шлуночки головного мозку, численні садна та рани на тілі; вказана сполучна травма тіла відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння, і знаходиться в прямому причинному зв`язку із настанням смерті ОСОБА_13 ..

Грубе порушення водієм ОСОБА_7  вимог пунктів 2.3 б), 19.1 і 16.11 Правил дорожнього руху перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті ОСОБА_13 ..

Допитаний в судовому засіданні в якості обвинуваченого ОСОБА_7 повідомив суду про визнання своєї винності у вчиненому, однак наголосив на винності й іншого учасника ДТП та показав суду наступне.

Він рухався по другорядній дорозі на вказаному автомобілі разом із чоловіком своєї доньки; він керував автомобілем, а зять був пасажиром; було не темно, сутінки; чи було увімкнене світло фар він не впевнений, але габаритні вогні, були увімкнені; видимість була поганою і раптом 5 – 10 секунд з`явився автомобіль марки «Маз»; він побачив автомобіль марки «Маз» перед собою в момент зіткнення; потім він втратив свідомість і прийшов до тями коли вже на місці події перебували поліцейські та почали складати протокол; виникло питання щодо місця зіткнення, яке було різним за словами водіїв учасників ДТП.

Також, обвинувачений наполягав на тому, що інший водій учасник ДТП не мав права на керування транспортними засобами, а тому ДТП не відбулось би, як би водій ОСОБА_12 не сів за кермо.

Обвинувачений також не визнав цивільний позов, пояснив суду обставини щодо існування між ним і матір`ю загиблого суперечок щодо майнових прав і матеріальних відносин сторін.

Разом з цим, винність ОСОБА_7 за пред`явленим обвинуваченням повністю підтверджується наступними доказами, що були безпосередньо досліджені в судовому засіданні.

Допитана в судовому засіданні в якості потерпілої ОСОБА_11 показала суду, що загиблий ОСОБА_13 був її чоловіком, а обвинувачений – це її батько. В той день їй було відомо, що її чоловік разом із її татом планували їхати разом по справам. Ввечері зателефонувала сімейний лікар і повідомила про ДТП біля села Вінницьки Стави і вона зрозуміла, що то були батько і чоловік. Потім вона прибула на місце ДТП, був вітер, дощ, на дорозі було видно слід від шин. Бачила автомашину, ОСОБА_14 висів, а тато сидів біля машини, його витягли лікарі з автомашини, удар був з його сторони. Тато був в шоковому стані. Спочатку на ДТП приїхала поліція з міста Біла Церква, а потім з міста Васильків, слідчого чекали дуже довго, 2 – 3 години. Тато виходив з шокового стану, почав відчувати біль, його відвезли в лікарню, там він був одну ніч і забрали додому. На місці ДТП водій іншого авто ходив по дорозі, вирішував свої проблеми, йому було не важливо, що сталося. З моменту ДТП вона проживає разом із батьком. Тато дуже допомагає морально, матеріально, фізично і з дітьми. Після того як помер ОСОБА_15 , перетелефонували з селищної ради, що вони дають матеріальну допомогу 30 000 гривень, вирішили ці кошти витратити на поховання, а також давали кошти свекрусі мама і тато. Кошти передавала ОСОБА_16 , вона працює в їдальні. Також, ОСОБА_15 утримував свою матір, хоча вона не інвалід і не потребувала допомоги; ОСОБА_14 давав на дітей 1 000 – 1 500 гривень. ОСОБА_15 працював як виявилося на двох роботах, але про першу було відомо, а про другу після смерті дізналася. Чоловіка ховали разом зі свекрухою, витрачали гроші всі разом. На роботі допомогу чоловіка не отримувала. Батько 3 - 4 тисячі віддав, а потім 8 тисяч на дітей і на поховання.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_10 показала суду, що загиблий ОСОБА_13 був її сином. ОСОБА_14 загинув трагічно, допомагаючи свату. Приїхавши на місце аварії ОСОБА_14 висів, а свата не було, тому що він був погано одягнений і поїхав додому, слідчі привезли потім свата на місце аварії. На місці ДТП була тільки невістка. Сина ОСОБА_14 забрали в морг, а на наступний день похоронили, сват на похорон не приїхав, була невістка. Після похорону поїхала до свата, в нього під оком було два шва і вище коліна здерта нога, але на похорон не приїхав. Підтримкою матеріальною сват не допомагав. Про кредит знала і запропонувала невістці заплатити його, там було біля 50 000, а потім ще 11 000. Невістка достала 5 кредитних карт, віддала і сказала, що розбирайтеся самі. Була вимушена виплатити кредити, щоб не забрали ОСОБА_17 . Просили допомоги у свата, так як поховала і сина і чоловіка і грошей не вистачало. Свату постійно допомагали матеріально і на ОСОБА_17 гроші давали, а коли до нього звернулися – відмовив. Онукам передаю подарунки, солодощі і гроші. Якщо отримаю гроші від обвинуваченого, то залишу онукам. Від імені ОСОБА_18 ніхто кошти не передавав. Від голови сільської ради передали 30 000. Син допомагав фізично, іноді матеріально, тому що чоловік був лежачий. Грошові кошти дуже рідко надавав ОСОБА_14 в невеликих сумах, купував ліки, продукти. Матеріальну допомогу очікую, але яка буде така і буде, я вважаю, що смерть людини застрахована. На 6 неділю після поховання, ОСОБА_19 привіз рибу і 3 000.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_12 показав суду, що у 2019 році в той день о 19.30 годині, рухаючись на автомобілі марки «Маз» по Одеській трасі в сторону села Вінницькі Стави з польової дороги вискочив без світла автомобіль, зіткнення не можливо було уникнути, викрутив кермо ліворуч і злетів. Водійське посвідчення має з 1983 року, опади тільки починалися, світло і протитуманні фари були увімкненні, їхав зі швидкістю 70 км/год. Другий автомобіль побачив за 5 – 6 метрів, у нього світла не було. Після зіткнення почав надавати допомогу; ОСОБА_18 крутився по асфальту, пасажир був без свідомості, викликали поліцію і швидку. Пасажир висів на лобовому склі. На момент ДТП він мав право керувати транспортним засобом, був дозвіл на управління транспортним засобом, а посвідчення водія не було (було вилучено 06.07.2019 року). Фари в автомобіля, яким керував ОСОБА_18 не були увімкнені.

Отже, із показань допитаного під час розгляду справи в судовому засіданні свідка ОСОБА_12 судом достовірно встановлено обставини ДТП за участю обвинуваченого.

Показання свідка відповідають фактичним обставинам справи та змісту інших доказів по справі.

Винність обвинуваченого в повному обсязі також підтверджується письмовими доказами, що містяться в матеріалах кримінального провадження та були безпосередньо досліджені в судовому засіданні, а саме:

-протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та схемою до нього від 30.09.2019 року, з яких вбачається що 30 вересня 2019 року, приблизно о 19 годині 50 хвилин, на перехресті ґрунтової автодороги із автодорогою «Гребінки – Вінницькі Стави» на відстані 1 кілометр 840 метрів від автодороги «Київ – Одеса» сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля марки «УАЗ 3303», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_7 і автомобіля марки «МАЗ 642208», реєстраційний номер НОМЕР_2 з напівпричепом марки «МАЗ 93866», реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_12 , який рухався в напрямку села Вінницькі Стави (т.с 1, а.с. 208 – 217);

-фото-таблицею до протоколу огляду місця події від 30.09.2019 року, на якій зафіксовано розташування транспортних засобів на місці дорожньо-транспортної пригоди та пошкодження транспортних засобів (т.с. 1, а.с. 218 – 222);

-висновком експерта № 338 від 14.11.2019 року, згідно із яким при судово-медичній експертизі трупа громадянина ОСОБА_13 , 1977 р.н., виявлено: численні двосторонні переломи ребер, розрив серцевої сорочки, розрив правого передсердя, розрив нижньої долі лівої легені, крововиливи у ліву плевральну порожнину, розтрощення правої долі печінки, розрив селезінки, перелом верхньої гілки правої лонної кістки, крововиливи під оболонки та у шлуночки головного мозку, численні садна та рани на тілі. Смерть ОСОБА_13 настала від вищевказаної сполучної травми тіла. Між даною травмою та смертю прямий причинний зв`язок. Вказана сполучна травма тіла відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння. Тілесні ушкодження у ОСОБА_13 могли виникнути за обставин, вказаних в Постанові, тобто внаслідок ДТП. Судово-токсикологічним дослідження крові від трупа ОСОБА_13 виявлений етиловий спирт в концепції 1.11 %, що у живих осіб може відповідати легкому алкогольному сп`янінню (т.с. 1, а.с. 235);

-висновком  експертного дослідження № 343 від 14.11.2019 року, згідно із яким при судово-медичному дослідженні трупа громадянина ОСОБА_13 , 1977 р.н., виявлено: численні двосторонні переломи ребер, розрив серцевої сорочки, розрив правого передсердя, розрив нижньої долі лівої легені, крововиливи у ліву плевральну порожнину, розтрощення правої долі печінки, розрив селезінки, перелом верхньої гілки правої лонної кістки, крововиливи під оболонки та у шлуночки головного мозку, численні садна та рани на тілі. Смерть ОСОБА_13 настала від вищевказаної сполучної травми тіла. Між даною травмою та смертю прямий причинний зв`язок. Вказана сполучна травма тіла відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння. Тілесні ушкодження у ОСОБА_13 могли виникнути за обставин, вказаних в Постанові, тобто внаслідок ДТП. Судово-токсикологічним дослідження крові від трупа ОСОБА_13 виявлений етиловий спирт в концепції 1.11 %, що у живих осіб може відповідати легкому алкогольному сп`янінню (т.с. 1, а.с. 236 – 237);

-висновком експерта № 12-1/2563 від 29.01.2020 року, згідно із яким зіткнення автомобілів МАЗ 642208 д.н.з. НОМЕР_2 та УАЗ д.н.з. НОМЕР_4 , сталося на смузі для руху в напрямку до с.Вінницькі Стави, в районні початку сліду бокового юзу, при цьому в момент зіткнення права частина автомобіля МАЗ 642208 д.н.з. НОМЕР_2 перебувала в смузі для руху в напрямок до с.Вінницькі Стави, а ліва частина цього автомобіля розташовувалося в смузі для руху в напрямку до с. Гребінки. В момент первинного контакту поздовжні вісі автопоїзда 642208 д.н.з. НОМЕР_2 з напівпричепом МАЗ д.н.з. НОМЕР_3 та автомобіля УАЗ 3303 д.н.з. НОМЕР_4 розташовувалися по відношенню один до одного під кутом близько 165 градусів (т.с. 1, а.с. 239 – 249, т.с. 2, а.с. 1 – 5);

-висновком експерта № 12-1/2570 від 02.12.2019 року, згідно із яким на момент огляду автомобіля УАЗ 3303 д.н.з. НОМЕР_4 , виявлено несправності рульового керування, гальмівної системи та елементів підвіски, які виникли в процесі ДТП, перевірити працездатність системи рульового керування та гальмівної системи, не представилося можливим (т.с. 2, а.с. 7 – 10);

-висновком експерта № 12-1/2564 від 16.01.2020 року, згідно із яким на момент огляду автомобіля МАЗ 642208 д.н.з. НОМЕР_2 система рульового керування знаходиться в працездатному, але технічно несправному стані, виявлена несправність технічного стану рульового керування виникла під час ДТП. На момент огляду автомобіля МАЗ 642208 д.н.з. НОМЕР_2 елементи підвіски знаходяться в працездатному, але технічно несправному стані, виявлена несправність технічного стану елементів підвіски виникла під час ДТП (т.с. 2, а.с. 12 – 16);

-протоколом проведення слідчого експерименту від 12.11.2019 року, за змістом якого зафіксовано, що по прибуттю на місце події ОСОБА_12 повідомив, що погодні і дорожні умови відповідають тим, які були на момент ДТП. ОСОБА_12 повідомив, що рухався в напрямку с.Вінницькі Стави зі швидкістю близько 80 км/год на автомобілі МАЗ. Раптом він помітив як з польової дороги праворуч на його смугу руху без освітлення виїхав автомобіль МАЗ. Даний автомобіль рухався на зустріч по його смузі рухі. Після цього ОСОБА_12 застосував гальмування і вивернув керму в ліво, щоб уникнути зіткнення (т.с. 2, а.с. 18 – 21);

-протоколом проведення слідчого експерименту від 12.11.2019 року, за змістом якого зафіксовано, що по прибуттю на місце події ОСОБА_7 повідомив про те, що погодні і дорожні умови відповідають тим, які були на момент ДТП. ОСОБА_7 повідомив, що рухався по польовій дорозі до автодороги між автодорогами «Київ-Одеса» та с. Вінницькі Стави. На під`їзді до автодороги зупинився, вимкнув освітлення в автомобілі. На момент зупинення відстань від автодороги до його авто складала 7.0 м. Пропустивши два автомобілі в напрямку автодороги «Київ-Одеса» розпочав виїзжати виконуючи маневр лівого повороту на дорогу в напрямку с.Вінницькі Стави. В момент зіткнення передня частина автомобіля УАЗ перебувала на смузі руху до с. Вінницькі Стави. Автомобіль перебував в межах перехрестя. Відстань від лівого переднього колеса УАЗ до осьової лінії розмітки становила 1.70 м від заднього 2.90 м. (т.с. 2, а.с. 22 – 26);

-висновком експерта № 12-1/2817 від 17.02.2020 року згідно із яким:

1.В заданій дорожньо-транспортній ситуації, при задньому комплексі вихідних даних, водій автопоїзда у складі автомобіля «МАЗ 642208», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та напівпричіп «МАЗ 9366» реєстраційний номер НОМЕР_3 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.2 та п. 12.3 Правил дорожнього руху;

2.У даній ситуації дорожньо-транспортній ситуації, слідам гальмування, які залишені на місці пригоди автопоїздом у складі автомобіля «МАЗ 642208» та напівпричепа «МАЗ 93866» відповідають швидкості 78…79 км/год. Відповідно заданого комплексу вихідних даних в процесі гальмування автопоїзд у складі автомобіля «МАЗ 642208» та напівпричепом «МАЗ 93866» зіткнувся з автомобілем «УАЗ» то швидкість руху автопоїзда у складі автомобіля «МАЗ 642208» та напівпричепа «МАЗ 93866» була більшою за розраховану так як частина кінетичної енергії була затрачена на деформацію та переміщення транспортного засобу;

3.За даних дорожніх умов, при заданому комплексі вихідних даних, швидкість обрана водієм автомобіля автопоїзда у складі автомобіля «МАЗ 642208», реєстраційний номер НОМЕР_2 та напівпричепа «МАЗ 93866» реєстраційний номер НОМЕР_3 , відповідала видимості дороги в напрямку його руху;

4.В заданій дорожньо-транспортній ситуації, при задньому комплексі вихідних даних, невідповідностей у виконанні водієм автопоїзда у складі автомобіля «МАЗ 642208», реєстраційний номер НОМЕР_2 , у з`єднанні з напівпричепом «МАЗ 93866» реєстраційний номер НОМЕР_3 вимог п. 12.2 Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору, не вбачається. В заданій дорожньо-транспортній ситуації, при заданому комплексі вихідних даних. Невідповідностей у виконанні водієм автопоїзда у складі автомобіля «МАЗ 642208» реєстраційний номер НОМЕР_2 , у з`єднанні з напівпричепом «МАЗ 93866» реєстраційний номер НОМЕР_3 вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору, не вбачається;

5.За даних дорожніх обставин, при заданому комплексі вихідних даних, водій автопоїзда у складі автомобіля «МАЗ 642208» реєстраційний номер НОМЕР_2 , у з`єднанні з напівпричепом «МАЗ 93866» реєстраційний номер НОМЕР_3 , не мав технічної можливості попередити зіткнення з автомобілем «УАЗ 3303», шляхом застосування екстреного гальмування в заданий момент виникнення небезпеки для його руху. Розрахунки, щодо наявності у водія щодо наявності у водія автопоїзда у складі автомобіля «МАЗ 642208» реєстраційний номер НОМЕР_2 , у з`єднанні з напівпричепом «МАЗ 93866» реєстраційний номер НОМЕР_3 , технічної можливості попередити зіткнення з автомобілем «УАЗ 3303» реєстраційний номер НОМЕР_4 , шляхом безпечного об`їзду, не проводилися, по причині вказаній у дослідницькій частині;

6.За даних дорожніх обставин, при заданому комплексі вихідних даних водій автомобіля «УАЗ 3303» реєстраційний номер НОМЕР_4 повинен був діяти відповідно до вимог п. 10.1, п.16.11 та п.п. а) п. 19.1 Правил дорожнього руху України;

7.З технічної точки зору, при заданому комплексі вихідних даних, в діях водій автомобіля «УАЗ 3303» реєстраційний номер НОМЕР_4 маються невідповідності у виконанні вимог п. 10.1 та п. 16.11 Правил дорожнього руху України;

8.За даних умов, при заданому комплексі вихідних даних, технічна можливість зіткнення з автопоїздом у складі автомобіля «МАЗ 642208» реєстраційний номер НОМЕР_2 , у з`єднанні з напівпричепом «МАЗ 93866» реєстраційний номер НОМЕР_3 , полягала у виконанні водієм автомобіля «УАЗ 3303» реєстраційний номер НОМЕР_4 вимог п. 10.1 та п. 16.11 Правил дорожнього руху України. При виконанні вимог вищевказаних пунктів Правил дорожнього руху Україні водій автомобіля «УАЗ 3303» реєстраційний номер НОМЕР_4 мав технічну можливість попередити зіткнення з автопоїздом «МАЗ 642208» реєстраційний номер НОМЕР_2 , у з`єднанні з напівпричепом «МАЗ 93866» реєстраційний номер НОМЕР_3 ;

9.В діях водія автопоїзда у складі автомобіля «МАЗ 642208» реєстраційний номер НОМЕР_2 , у з`єднанні з напівпричепом «МАЗ 93866» реєстраційний номер НОМЕР_3 , невідповідностей вимогам п. 12.2 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору могли перебувати в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, не вбачається;

10.В заданій дорожньо-транспортній ситуації, при заданому комплексі вихідних даних, невідповідностей у виконанні водієм автопоїзда у складі автомобіля «МАЗ 642208» реєстраційний номер НОМЕР_2 , у з`єднанні з напівпричепом «МАЗ 93866» реєстраційний номер НОМЕР_3 вимог п. 12.3. Правил дорожнього руху України, які б з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП, не вбачається;

11.В заданій дорожньо-транспортній ситуації, при заданому комплексі вихідних даних, невідповідність дій у виконанні водієм автомобіля «УАЗ 3303» реєстраційний номер НОМЕР_4 вимог п. 10.1. та п. 16.11. Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди. (т.с. 2, а.с. 28 – 33).

При отриманні та фіксації доказів у справі порушень Кримінального процесуального закону допущено не було, будь-які протиріччя в них відсутні, що свідчить про їх об`єктивність та правдивість.

Аналізуючи представлені докази, суд приходить до висновку, що винність обвинуваченого у вчиненому знайшла своє повне підтвердження в судовому засіданні показаннями допитаного свідка, документами, які надано обвинуваченням та містяться в матеріалах кримінального провадження, а також, дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами.

Суд оцінює зібрані по справі і представлені докази відносними, належними, допустимими, достовірними і достатніми для правильного вирішення справи по суті, у зв`язку з чим, вважає можливим покласти їх в основу обвинувального вироку.

Показання обвинуваченого стосовно того, що інший учасник ДТП на той момент не мав право на керування транспортними засобами, не спростовує винності обвинуваченого в порушенні Правил дорожнього руху, що призвели до вказаної ДТП.

Також, доводи обвинуваченого і сторони захисту відносно того, що зіткнення автомобілів відбулося в іншому місці, ніж це відображено у документах, суд розцінює як обраний спосіб захисту та бажання обвинуваченого виключити свою невинуватість у вчинені даного суспільно небезпечного діяння.

Доводи обвинуваченого і його захисника в цій частині, суд не приймає до уваги, оскільки вони перевірені судом в ході судового слідства і повністю спростовуються висновками судових експертиз щодо механізму ДТП.

Дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть ОСОБА_13 ..

Обговорюючи питання про вид і розмір покарання, суд, відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Обвинувачений зареєстрований та постійно проживає в селищі Гребінки Білоцерківського району Київської області, пенсіонер, працював на посадах в органах внутрішніх справ, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, відомостей про характеристики обвинуваченого суду не надано, одружений, не судимий.

Твердження обвинуваченого про те, що він щиро розкаявся у скоєному, суд оцінює критично, оскільки останній у цьому суд не переконав.

Зокрема, під час розгляду справи, судом не встановлено, що обвинувачений дійсно розкаявся у скоєному та щиро жалкує про вчинене.

Так, суд не переконався у тому, що каяття обвинуваченого ґрунтується на належній критичній оцінці своєї протиправної поведінки і характеризується її щирим осудом.

Оскільки обвинувачений наполягає на винності іншого учасника ДТП, зазначені обставини, на переконання суду об`єктивно свідчать про той факт, що обвинувачений не надав належну оцінку вчиненому ним діянню та своїй суспільно-небезпечній поведінці.

Отже, суд не вбачає будь-яких обставин, які б істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого злочину та могли б бути визнані такими, що пом`якшують покарання обвинуваченого.

Обставин, які пом`якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України немає.

Обставин, які обтяжують покарання хоча обвинуваченого відповідно до статті 67 КК України в судовому засіданні не встановлено.

З урахуванням усіх фактичних обставин у справі, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, відсутність обставин, які пом`якшують і обтяжують покарання, загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити покарання в межах санкції частини статті КК України, яка передбачає покарання за даний злочин, у вигляді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки, як достатнє для виправлення винного, його перевиховання, запобігання вчиненню нових злочинів, що відповідає його особі та є достатнім для досягнення, передбачених частиною другою статті 50 КК України цілей покарання.

Одночасно, згідно із пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року, при призначенні покарання суд враховує, як наслідки, що настали, так і характер і мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху, її ставлення до цих порушень та поведінку обвинуваченого після вчинення злочину та відсутність вини інших причетних до ДТП осіб.

Підстави для застосування статей 69, 69-1 КК України – відсутні.

При цьому, беручи до уваги особу винного, який має пенсійний вік, враховуючи усі фактичні обставини справи, як то: ігнорування обвинуваченим встановлених правил безпеки дорожнього руху, що призвело до позбавлення життя іншої людини, яке за Основним законом держави визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, що у даному випадку виразилася в активних діях обвинуваченого по керуванню автомобілем, що, відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України – є джерелом підвищеної небезпеки, суд вважає, що виправлення засудженого без відбування покарання неможливе, а тому, і немає підстав для застосування ст. 75 КК України.

Потерпілою по справі ОСОБА_10 до обвинуваченого заявлено цивільний позов про відшкодування:

- моральної шкоди в сумі 1 000 000 гривень 00 копійок;

- шкоди завданої смертю потерпілого на утримання позивача в термін три роки в сумі 106 104 гривні 60 копійок;

- витрат на поховання і проведення поминальних обрядів у сумі 59 100 гривень 00 копійок;

- витрат, що пов`язані зі сплатою боргів померлого в сумі 52 784 гривні 80 копійок.

Обвинувачений в судовому засіданні не визнав цивільний позов, посилаючись на те, що ним було надано матері загиблого грошові кошти у зв`язку із смертю її сина.

Вирішуючи цивільний позов по суті вимог, суд виходить з наступного.

Норми статті 1177 ЦК України передбачають, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону; шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом.

Потерпіла ОСОБА_10 є матір`ю загиблого ОСОБА_13 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 від 19 жовтня 1978 року в Свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_6 від 08 травня 1992 року (т.с. 1, а.с. 31, 33).

Відповідно до частини першої статті 1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають також непрацездатні особи, які мали на день його смерті право на одержання від нього утримання.

Згідно із нормами статей 1 і 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», потерпіла ОСОБА_10 є непрацездатною громадянкою, оскільки є особою, яка досягла встановленого статтею 26 цього Закону пенсійного віку, що також підтверджується наданими нею письмовими доказами у вигляді копії паспорта серії НОМЕР_7 (т.с. 1, а.с. 29 – 30).

Як наслідок, потерпіла ОСОБА_10 як непрацездатна особа, на день смерті свого сина мала право на одержання від нього утримання.

Вирішуючи питання про те, чи потребують позивачі матеріальної допомоги, суд враховує наступне.

Згідно із нормою пункту 2 частини першої статті 1200 ЦК України, шкода відшкодовується батькам, які досягли пенсійного віку, встановленого законом – довічно.

При цьому, відповідно до частини другої статті 1200 ЦК України, особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди; до складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

Проте, суду не надано відомостей про склад доходів загиблого та інші аналогічні виплати, які він одержував, окрім заробітної плати за основним місцем роботи.

Тобто, матеріальна шкода підлягає стягненню на користь потерпілої ОСОБА_10 у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого – довічно.

Одночасно, не підлягає вирахуванню частка дружини загиблого – потерпілої по даній справі ОСОБА_11 , оскільки вона є працездатною особою, які перебувала на його утриманні, але відповідно до частини першої статті 1200 ЦК України, вона має право на відшкодування шкоди завданої смертю потерпілого.

Згідно із пунктом 2 Розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою

пов`язана відповідна виплата.

Із наданої позивачем на підтвердження своїх вимог довідки про доходи № 53 від 12.03.2020 року ТОВ «Мастер-Авіа» вбачається, що за липень і серпень 2019 року ОСОБА_13 було нараховано 12 499 гривень 94 копійки і 8 705 гривень 17 копійок заробітної плати (т.с. 1, а.с. 34).

Отже, середньомісячна заробітна плата ОСОБА_13 становила: 12 499 гривень 94 копійки + 8 705 гривень 17 копійок / 2 = 10 602 гривні 55 копійок.

У пункті 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз`яснено судам, що непрацездатним особам, які знаходились на утриманні померлого і мають право на відшкодування у зв`язку з його смертю, відшкодування визначається у розмірі середньомісячного заробітку померлого за відрахуванням частки, що припадала на нього самого і працездатних осіб, які знаходились на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. Сума заробітку, що припадає на утриманців, ділиться на їх кількість і з одержаної частки у випадках, передбачених статтями 457, 461 ЦК (суд враховує, що норми ЦК змінили номер) відраховується пенсія у зв`язку з втратою годувальника (або відповідна частина пенсії, призначеної на всіх утриманців).

Оскільки сім`я загиблого складалася із чотирьох осіб, суд ділить розмір його середнього заробітку на чотири рівні частки та не враховує частку, що припадала на нього самого в розмірі 2 650 гривень 64 копійки.

Отже, із частки середнього заробітку загиблого на одного утриманця в сумі 2 650 гривень 64 копійок дорівнює сума для визначення відшкодування на одну особу в зазначеному розмірі.

Таким чином, матеріальна шкода завдана матері загиблого становить розмір частини середньомісячного заробітку загиблого в сумі 2 650 гривень 64 копійки довічно.

Одночасно, суд обов`язково враховує, що відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами (частина перша статті 1202 ЦК України).

За таких обставин, на підставі статті 1200 ЦК України, із обвинуваченого на користь потерпілої ОСОБА_10 слід стягнути у відшкодування шкоди завданої смертю сина 2 650 гривень 64 копійки довічно.

Також, відповідно до норми частини першої статті 1201 ЦПК України, з обвинуваченого на користь потерпілої ОСОБА_10 слід стягнути відшкодування витрат на поховання в сумі 59 110 гривень 00 копійок, що підтверджено наданими позивачем копіями письмових доказів у вигляді платіжних документів від 01 і 02 жовтня та 08 листопада 2019 року на вказану суму (т.с. 1, а.с. 35, 36).

До того ж, відповідно до вимог норми частини другої статті 1201 ЦК України, суд не зараховує надані матері загиблого від територіальної громади допомогу на поховання в сумі 30 000 гривень 00 копійок щодо якої обвинувачений разом із потерпілою ОСОБА_11 сперечались із потерпілою ОСОБА_10 в судовому засіданні.

Одночасно, суд приходить до висновку про безпідставність вимог позивачки про стягнення грошових коштів, що були нею витрачені на погашення кредитних зобов`язань померлого, оскільки такі зобов`язання загиблого випливають із договірних відносин.

Зокрема, такі відносини не охоплюються деліктними відносинами обвинуваченого і потерпілої, а тому сплата ОСОБА_10 грошових коштів на користь кредитних установ не є шкодою завданою внаслідок смерті її сина.

Натомість, сплата боргових зобов`язань померлого є обов`язком його спадкоємців у випадку прийняття ними спадщини після померлого, що регулюється положеннями книги шостої ЦК України, а не нормами § 2 глави 82 підрозділу 2 розділу ІІІ книги п`ятої ЦК України.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_10 в частині відшкодування моральної шкоди суд вважає обґрунтованим з наступних підстав.

Суд враховує ступінь вини підсудного у заподіянні моральної шкоди потерпілій ОСОБА_10 та бере до уваги ту обставину, що потерпіла ОСОБА_10 у результаті злочинних дій обвинуваченого зазнала непоправних моральних страждань, які вплинули на її психологічний та загально емоційний стан.

Визначаючи розмір моральної шкоди, який слід стягнути з обвинуваченого на користь потерпілої ОСОБА_10 , суд враховує її характер, ступінь та обсяг моральних переживань потерпілої у зв`язку із втратою сина, їх тривалість, наявність причинного зв`язку між вчиненим і моральною шкодою, яка настала, роль і ступінь участі обвинуваченого у її заподіянні, порушення життєвих сімейних зв`язків, які поновити неможливо, тяжкість вимушених змін у житті потерпілої, час і зусилля необхідні для відновлення свого душевного стану.

При цьому, суд виходить з основ розумності, доцільності, виваженості та справедливості.

Таким чином, на підставі ст. ст. 23, 1167, 1168 ЦК України, з обвинуваченого на користь потерпілої ОСОБА_10 необхідно стягнути моральну шкоду у розмірі 1 000 000 гривень 00 копійок.

Отже, цивільний позов потерпілої ОСОБА_20 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, щодо вимог, які знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та підтверджується матеріалами кримінальної справи.

На підставі ч. 2 ст. 124 КПК України, з обвинуваченого на користь держави слід стягнути процесуальні витрати по справі на залучення експерта, що підтверджені документально.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

У зв`язку із задоволенням цивільного позову потерпілої ОСОБА_10 майно обвинуваченого, на яке накладено арешт, слід залишити під арештом.

Майно, що не належить на праві власності третім особам та було арештоване за ухвалою слідчого судді з метою збереження речових доказів по справі, слід скасувати.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 369 – 371, 373, 374 КПК України,

З А С У Д И В:

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з відбуванням покарання в кримінально-виконавчій установі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_7 у вигляді позбавлення волі обчислювати з моменту його затримання для приведення даного вироку у виконання.

Додаткове покарання виконувати окремо.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_10 до ОСОБА_7 , третя особа: ОСОБА_11 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_10 у відшкодування матеріальної шкоди 59 110 (п`ятдесят дев`ять тисяч сто десять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_10 у відшкодування шкоди завданої смертю ОСОБА_13 щомісячно грошові кошти в сумі 2 650 (дві тисячі шістсот п`ятдесят) гривень 64 копійки – довічно.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_10 у відшкодування моральної шкоди 1 000 000 (один мільйон) гривень 00 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати по справі в сумі 9 106 (дев`ять тисяч сто шість) гривень 58 копійок.

Скасувати арешт належних на праві власності Приватному сільськогосподарському підприємству «Агрофірма «Світанок» автомобіля марки «Маз» 642208, номерний знак НОМЕР_2 із напівпричепом марки «Маз» 93866, номерний знак НОМЕР_3 , який було накладено ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_21 від 11.10.2019 року по кримінальному провадженню №.

Скасувати арешт належного на праві власності ОСОБА_22 автомобіля марки «Уаз» 3303, номерний знак НОМЕР_4 , який було накладено ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_21 від 11.10.2019 року по кримінальному провадженню № 120 191 100 000 008 23 від 01.10.2019 року.

Речові докази:

-автомобіль марки «Маз» 642208, номерний знак НОМЕР_2 із напівпричепом марки «Маз» 93866, номерний знак НОМЕР_3 , що за розпискою від 01.10.2019 року передані на відповідальне зберігання ОСОБА_23 – повернути Приватному сільськогосподарському підприємству «Агрофірма «Світанок» як володільцю;

-автомобіль марки «Уаз» 3303, номерний знак НОМЕР_4 , що знаходиться на спеціальному закритому майданчику тимчасового тримання транспортних засобів відділення поліції № 1 Обухівського РУП ГУ НП у Київській області за адресою: Київська обл., Фастівський р-н., Глевахівська селищна територіальна громада, с. Борисів, вул. Боженка, буд. 24 – повернути ОСОБА_22 як володільцю.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Васильківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий