20 вересня 2006 року                                                                                              м.Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до виконкому Бориспільської міської ради, ОСОБА_3 про визнання рішеннь виконкому та свідоцтва про право власності на жилий будинок недійсними, за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міського суду Київської області від 18 лютого 2004 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 04 червня 2004 року,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2004 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися в суд із позовом до виконкому Бориспільської міської ради, ОСОБА_3 про визнання рішеннь виконкому та свідоцтва про право власності на жилий будинок недійсними.

Вони зазначали, що їх батько ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу від 08 травня 1979 року придбав у відповідачки ОСОБА_3 жилий будинок АДРЕСА_1 з надвірними будівлями, в тому числі і господарчим сараєм, які  належали відповідачці на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданим 06 травня 1977 року Бориспільською державною нотаріальною конторою. Після смерті батьків вони прийняли вказаний будинок у  спадщину.

Після набуття батьками права власності на будинок ОСОБА_5 заявила претензії на господарчий сарай, який є невід'ємною будівлею до житлового будинку. Було встановлено, що рішенням НОМЕР_1  виконком Бориспільської міської ради надав дозвіл ОСОБА_5 оформити технічну документацію на господарчий сарай, перебудований на житловий будинок, та закріпив за нею земельну ділянку розміром 0,06га. Рішенням НОМЕР_2 виконком надав ОСОБА_5 дозвіл оформити право власності на цей жилий будинок.

Тривалий час їх батьки та вони самі вважали вказані рішення виконкому законними.

Після смерті ОСОБА_5, коли в серпні 2003р. ОСОБА_3 почала оформляти спадщину, ними при більш детальному ознайомленні з зазначеними документами встановлена їх невідповідність нормам права, оскільки        ОСОБА_3 не продавала та не дарувала ОСОБА_5 господарчий сарай, а останній на підставі договору купівлі-продажу від 08 травня 1979 року перейшов у власність їх батька.

Просили поновити їм строк позовної давності для звернення до суду та визнати незаконними рішення виконкому Бориспільської міської Ради народних депутатів НОМЕР_1 та НОМЕР_2, а також визнати незаконним свідоцтво про право особистої власності НОМЕР_3, видане   ОСОБА_5 на підставі рішення виконкому Бориспільської міської ради від             29 жовтня 1979 року

Рішенням Бориспільського міського суду Київської області від 18 лютого  2004 року в задоволенні позову  ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 04 червня 2004 року рішення Бориспільського міського суду Київської області від 18 лютого  2004 року  залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2 просять скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

           Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Бориспільського міського суду Київської області від 18 лютого 2004 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 04 червня 2004 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.