22 вересня 2006 року                                                                                   м.Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві  та професійних захворювань України в м.Калуші та Калуському районі про відшкодування моральної шкоди та стягнення одноразової допомоги, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від  08 квітня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від           09 червня 2004 року,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2004 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Калуші та Калуському районі про відшкодування моральної шкоди.

Він зазначав, що під час роботи підземним електромеханіком рудника “Калуш” він отримав професійне захворювання, за яким йому 16 лютого 1978 року було встановлено 95% втрати професійної працездатності. Він був визнаний інвалідом 2 групи. В зв'язку з ушкодженням здоров'я на виробництві йому заподіяні моральні страждання.

Просив стягнути з відповідача на його користь на відшкодування моральної шкоди 50000 гривень.

В березні 2004 року позивач збільшив свої позовні вимоги. В зв'язку із стійкою втратою працездатності просив стягнути з відповідача на його користь ще й одноразову допомогу в розмірі 25135 гривень 79 коп., виходячи з розрахунку його середнього заробітку за кожен відсоток втрати працездатності.

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 08 квітня 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 09 червня 2004 року, ОСОБА_1 в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

           Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від  08 квітня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 09 червня 2004 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.