22 вересня 2006 року                                                                                   м.Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про вселення, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Миколаївської області від           25 травня 2004 року,

в с т а н о в и л а:

У травні 2003 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Вона зазначала, що разом з неповнолітнім сином ОСОБА_3, та відповідачем вони мешкали в трьохкімнатній квартирНОМЕР_1 АДРЕСА_1. З грудня 1991 року відповідач в спірній квартирі не мешкає, оскільки переїхав в квартиру НОМЕР_2 в цьому ж будинку, де мешкає в цивільному шлюбі з громадянкою     ОСОБА_4.

Просила визнати відповідача таким, що втратив право користування спірною квартирою, оскільки він більш ніж шість місяців в спірній квартирі не проживає без поважних причин.

В жовтні 2003 року ОСОБА_2 звернувся в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про  вселення.

Він зазначав, що з серпня 2000 року в спірній квартирі без його згоди мешкає чоловік його доньки ОСОБА_1 - ОСОБА_5. Між ним та ОСОБА_5 постійно відбуваються сварки, останній його бив та вимагав покинути житло, внаслідок чого в травні 2002 року він вимушений був покинути спірну квартиру. Після цього ОСОБА_1 замінила в квартирі замок. 22  вересня 2003 року він зрізав замок та встановив інші двері, але      25 вересня 2003 року ОСОБА_5 знову його побив, погрожував вбивством, якщо він повернеться до квартири, в зв'язку з чим він вимушений проживати в гаражі.

Просив  вселити його в квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням Заводського районного суду м.Миколаєва від 10 березня 2004 року  позов ОСОБА_1 задоволено, ОСОБА_2 визнаний таким, що втратив право користування квартирою НОМЕР_1 АДРЕСА_1. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до      ОСОБА_1 про вселення відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 25 травня 2004 року рішення Заводського районного суду м.Миколаєва від 10 березня 2004 року скасовано та ухвалено нове рішення. В задоволенні позову        ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, відмовлено. Позов ОСОБА_2 задоволено, ОСОБА_2 вселений в квартиру АДРЕСА_1.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду Миколаївської області від 25 травня 2004 року та залишити в силі рішення Заводського районного суду м.Миколаєва від          10 березня 2004 року, посилаючись на те, що висновки апеляційного суду не відповідають обставинам справи.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

           Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

 Рішення апеляційного суду Миколаївської області від  25 травня 2004 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.