Справа № 22-ц-855/11 21.04.2011
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-855/11 Головуючий у першій інстанції Черенкова Н.П.
Категорія 27 Доповідач апеляційного суду Мурлигіна О.Я.
У Х В А Л А
Іменем України
21 квітня 2011 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Козаченка В.І.,
суддів: Мурлигіної О.Я., Кутової Т.З.,
при секретарі судового засідання Кулик О.В.,
за участю:
позивача ОСОБА_3,
представника позивача ОСОБА_4,
представника відповідача Васильчикова І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_3
на рішення
Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 січня 2011 року
за позовом
ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний Банк» (далі ПАТ – «ПУМБ») про внесення змін до кредитного договору,
В С Т А Н О В И Л А:
У листопаді 2010 року позивач звернувся з вказаним позовом.
Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_3 зазначав, що 26 травня 2008 року уклав з банком кредитний договір та додаткову угоду, які передбачали видачу кредиту в іноземній валюті – доларах США, покладення валютних ризиків на позичальника, та виплату кредиту і процентів за користування кредитом у доларах США, хоча кредит видано фактично в гривнях.
Посилаючись на те, що покладення всіх фінансових ризиків на нього суперечить засадам цивільного судочинства, позивач просив змінити кредитний договір виклавши п.1.1 договору в інший редакції, вказавши про обов’язок сплачувати проценти за кредитом та повертати кредит за курсом Нацбанку України (далі- НБУ) гривні до долару США, який існував на час укладення договору. Також позивач просив виключити з п.1.1.1 договору вказівку про те, що позичальник несе усі валютні ризики під час виконання зобов’язань за договором.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 січня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги. На думку апелянта, висновки суду суперечать обставинам справи та вимогам матеріального права.
Представник відповідача, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, просить залишити рішення суду без змін.
З’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що між позивачем і закритим акціонерним товариством "ПУМБ", яке в наступному перейменоване в публічне акціонерне товариство, 26 травня 2008 року укладено кредитний договір №6456747 з додатком, а 26 лютого 2009 року додаткова угода №7446374, якою змінено графік повернення кредиту. За умовами вказаного договору та додаткової угоди, позивач отримав 37032 долара США кредиту на придбання транспортного засобу та зобов’язався повертати кредит зі сплатою 13,49 % річних.
На час укладення договору ПАТ «ПУМБ» мав банківську ліцензію № 8 від 2 жовтня 2006 року, яка давала йому право на здійснення банківських операцій, визначених ч.1 та п.п. 5-11 ч. 2 ст. 47 Закону України "Про банки та банківську діяльність" (далі -Закон), а також дозвіл від 2 жовтня 2006 року № 8-1 на право здійснення операцій, визначених п.п.1-4 ч. ч.2, 3 вказаної статті та додаток до нього про перелік операцій, які має право здійснювати банк. 4 серпня і 22 вересня 2009 року банку вдруге видана відповідна ліцензія, дозвіл №8-2 і додаток до нього.
За такого суд дійшов правильного висновку, що банк мав право видавати кредит в іноземній валюті, а договір кредиту, у частині, яку оспорює позивач, відповідає вимогам чинного цивільного законодавства. У зв'язку з чим, суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.
Доводи апелянта суперечать доказам у справі та вимогам матеріального права.
Так, договір укладений в належній формі і був спрямований на реальне настання виписаних в ньому правових наслідків; волевиявлення його учасників було вільним і відповідало їх внутрішній волі; обидві сторони у договорі мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а тому підстав для визнання його недійсним немає.
Названі дії сторін не суперечили ст.ст. 524, 533 ЦК України; ст.ст. 2, 47, 49 Закону України "Про банки та банківську діяльність"; Закону України "Про захист прав споживачів"; статтям 3-5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю"; пунктам 2.1, 2.3, 5.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою НБУ України № 275 від 17 липня 2001 року.
За такого не можна вважати, що вказані позивачем пункти договору суперечать закону та є несправедливими. При укладенні договору позивач був проінформований про всі умови договору. Він просив видати кредит у іноземній валюті, процентна ставка за користування яким була нижче ніж ставка для кредитів в національній валюті. Такий кредит йому і видано. Оскільки законодавством України передбачено порядок визначення курсу іноземних валют щоденно, і незмінність курсу іноземних валют законодавчо не закріплена, позивач при укладенні договору свідомо брав на себе певні ризики на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мав будь–яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане. У зв’язку з такими обставинами не має підстав вважати, що банк діяв несправедливо, укладаючи договір. Тим більше, що останній також фактично взяв на себе певні ризики, пов’язані з коливанням валют.
Щодо повернення кредиту в іноземній валюті, то використання фізичними особами валюти (в даному випадку позивачем) при погашенні заборгованості за кредитними договорами не заборонено законом .
Перерахування на рахунок продавця кредиту в національній валюті, з врахуванням курсу іноземної валюти, не є порушенням вимог закону.
Колегія суддів також враховує, що спосіб захисту прав позивача не відповідає в даному випадку вимогам ст. 11 ЦК України та суперечить такому принципу цивільного законодавства свобода договору. Однак оскільки рішення суду є по суті правильним, а висновки щодо правомірності дій банку є обґрунтованими, колегія суддів вважає, що рішення суду слід залишити без змін.
За викладеного колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.
Керуючись ст.ст. 303,308,315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 січня 2011 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий: Судді: