Справа №22-ц-603/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - Литовченко
Код категорії 52 Суддя-доповідач - Рибалка
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 квітня 2011 року м.Суми
Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Рибалки В. Г.,
суддів - Таран С. А., Смирнової Т. В.,
за участю секретаря - Пархоменко А.П.,
розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 січня 2011 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «SELMI»
про поновлення на роботі, стягнення компенсації за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 січня 2011 року відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позову за необґрунтованістю вимог.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції при ухваленні рішення норм матеріального і процесуального права. Просить скасувати рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 січня 2011 року та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.
Судом першої інстанції встановлено, що з 15 грудня 1975 року по 04 жовтня 2010 року ОСОБА_1 працював у ВАТ «SELMI». 01 січня 1999 року він був призначений на посаду начальника бюро ВЗК, з 01 січня 2001 року посада перейменована на «ведучий економіст по МТС – керівник групи». Відповідно до Постанови правління ВАТ «SELMI» від 19 квітня 2010 року № 01 Про скорочення чисельності працівників ВАТ «SELMI» у ВАТ «SELMI» проведене скорочення штату працівників. 02 серпня 2010 року ОСОБА_1 був попереджений про скорочення. Наказом № 620 - к від 04 жовтня 2010 року ОСОБА_1 було звільнено з посади ведучого економіста по МТС – керівника групи за скороченням чисельності, відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України. Вищевказаний наказ був винесений керівником підприємства Лялько І.С. в межах повноважень. При звільненні ОСОБА_1 не було запропоновано іншої роботи на підприємстві, оскільки вільних робочих місць на час його звільнення не було.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно ст. 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років, з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.
Відповідно до ст. 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з'явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності. У разі якщо виборний орган первинної профспілкової організації не утворюється, згоду на розірвання трудового договору надає профспілковий представник, уповноважений на представництво інтересів членів професійної спілки згідно із статутом. Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору. Якщо працівник одночасно є членом кількох первинних профспілкових організацій, які діють на підприємстві, в установі, організації, згоду на його звільнення дає виборний орган тієї первинної профспілкової організації, до якої звернувся власник або уповноважений ним орган. Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника). Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника). Якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь – які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, інших представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів
Доводи апеляційної скарги про те, що причиною звільнення ОСОБА_1 стали неприязні стосунки з керівником підприємства, що виникли на підставі конфлікту за невиплачені йому кошти за відрядження є необґрунтованими і висновків суду не спростовують.
Ствердження позивача в апеляційній скарзі про те, що суд повинен був при ухваленні рішення застосувати норми ст. 42 КЗпП України згідно якої перевага на залишення на роботі надається особам, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці не є підставою для перегляду рішення суду першої інстанції.
Суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 не надав достатньо доказів порушення порядку його звільнення. Крім того, займаючи посаду ведучого економіста по МТС – керівника групи вимірювальних приборів ВЗК, інших працівників в даній групі за штатним розписом не залишилось.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
За таких обставин колегія суддів вважає, що ВАТ «SELMI» при звільненні ОСОБА_1 дотрималось норм чинного законодавства, а судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 315, ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 січня 2011 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованного суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий -
Судді -