ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"08" червня 2006 р. о 15- 00 год. Справа № АС-19/63-06
вх. № 5374/2-19
Суддя господарського суду Харківської області Міньковський С.В.
за участю секретаря судового засідання Ільчинська В.А.
представників сторін
Позивача: Щебаніц Н.М. дов. від 17.02.2006р. № 06-34/191
Відповідача: керівник підприємства Гаєвій В.Й.
по справі за позовом Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів м.Х-в
до ТОВ комерційно-виробнича фірма "Україна", м. Первомайський
про стягнення 1419,44 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач - Харківське обласне відділення Фонду України соціального захисту інвалідів, м. Харків, як суб’єкт владних повноважень, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача ТОВ КВФ „Україна” 1419,44грн. за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач зобов’язаний був створити в 2005р. 1 робоче місце для працевлаштування, але фактично середньооблікова численність осіб-інвалідів на підприємстві становила 0,одже відповідачем не виконаний норматив 1 робочого місця для інвалідів. У зв’язку з чим відповідач повинен сплатити позивачеві суму штрафних санкцій 1413,64 грн. за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів та пеню 5,80 грн. Всього 1419,44 грн.
Відповідач проти позову заперечує і зазначає те, що СВК „Україна” було згодне в минулому році працевлаштувати інваліда (чи інвалідів), як на звичайне так і на спеціальне робоче місце, про що свідчать звіти „Про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках” (форма З-ПН), які подавалися відповідачем до Первомайського районного центру зайнятості в 2005р. і вказувалися вакантні посади інвалідів, про що свідчить лист № 1445-03 від 07.06.2006р. Первомайського районного центру зайнятості, в якому вказується на те, що боржник надавав станом на 28.07.2005р. та на 28.06.2005р. звіт за формою З-ПН, який засвідчував про наявність вільного 1-го робочого місця для інвалідів.
Розглянувши матеріалами позову, заслухавши представника позивача, суд встановив, що Фонд України соціального захисту інвалідів діє відповідно затверджених на підставі ст. 10 та ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, (далі Закон), Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використанню цих коштів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 28 грудня 2001р. та Положення Про Фонд соціального захисту інвалідів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26.09.1992 р.
Статтею 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, встановлено, що для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової численності штатних працівників облікового складу за рік , а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Відповідно ст.18 Закону і Положення „Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів„ затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 р. № 314 „Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів” працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК. Згідно п.5 цього Положення підприємство інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення про створення (пристосування) робочих міст для працевлаштування інвалідів. П.10 Положення передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров’я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Як свідчить лист № 1445-03 Первомайського районного центру зайнятості, боржник надавав станом на 28.07.2005р. та на 28.06.2005р. звіт за формою З-ПН засвідчував про наявність 1-го робочого місця для інвалідів, однак в зв’язку з відсутністю на той час бажаючих інвалідів, вакансія інваліда залишилась вільною. Зазначене свідчить про те, що відповідач у повному обсязі виконав обов’язок щодо працевлаштуванню інвалідів за 2005р. Таким чином, на підприємство не може бути покладена відповідальність за неналежне виконання обов’язку по трудоустрію інвалідів органами, вказаними ст., ст. 18-20 Закону України „ Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.
Згідно до ст.1 ст.218 ГК України підставою господарсько - правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення в сфері господарювання. Позивачем безпідставно застосовані до боржника адміністративно – господарські санкції за не працевлаштування інвалідів. Без врахування того, що у відповідача відсутня віна в неналежному виконанні обов’язку покладеного на нього положеннями Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.
Також, слід зазначити те, що згідно з ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” в редакції від 25.03.2005р.,яка діяла протягом 2005р., зазначено, що для підприємств ( об’єднань) установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця. Ст.20 цього закону говорить нам про те, що підприємства ( об’єднання) установи і організації сплачують штрафні санкції в залежності, якщо кількість працюючих інвалідів менше, ніж установлена нормативом, а не в залежності, якщо середньооблікова численність працюючих інвалідів менше, ніж установлена нормативом ( відповідні зміни в ст.20 внесені тільки Законом України від 23.02.2006р.). Все це говорить нам про те, що законодавець у 2005р., не пов’язував можливість нарахування штрафних санкцій за не працевлаштування інвалідів в залежності від строку роботи інваліда на підприємстві в 2005р., важливо було, те що підприємство працевлаштувало інваліда і інвалід працював на підприємстві у 2005р.
Враховуючи наведене вимоги про стягнення штрафних санкцій і пені є необґрунтовані.
Керуючись статтями 18, 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", ст.ст. 4 , 8, 86, 94,128, 160- 163 перехідними та прикінцевими положеннями Кодексу адміністративного судочинства України , суд
ПОСТАНОВИВ:
У позові відмовити.
На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.
Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя Міньковський С.В.
Повний текст постанови виготовлений 13.06.2006р.