Справа №  2-541/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

15 квітня 2011 року                                                                     місто Світловодськ

         Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

          головуючого –судді Кадигроб С.М.

          при секретарі –Рудській В.А.

за участі представника позивача –ОСОБА_1

відповідача № 2 –ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, де третіми особами є Світловодське комунальне міжміське бюро технічної інвентаризації Кіровоградської області та Світловодська районна державна нотаріальна контора Кіровоградської області про визнання недійсним договору дарування,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_2, де третіми особами є Світловодське КМ БТІ та Світловодська райдержнотконтора про визнання недійсним договору дарування укладеного   25 грудня 2004 року № 1-3096.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та пояснив, що ОСОБА_3, яка є матір’ю трьох дітей ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, має на праві власності житловий будинок АДРЕСА_1. У 2004 році, будучи у віці 88 років, діти запропонували їй укласти договір довічного утримання, на що вона погодилась. 25 грудня 2004 року у Світловодській райдержнотконторі уклали договір між ОСОБА_3 та дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_2 Текст договору вона не читала, вважаючи, що в ньому викладено всі права та обов’язки про які вони домовлялись, а саме, що діти повністю піклуватимуться про неї, а після її смерті будинок перейде до їх власності. Донька догляд здійснювала, а от син, через деякий час з якихось підстав, перестав з нею спілкуватися, надавати матеріальну та фізичну допомогу. На початку 2010 року в телефонній розмові з сином вона дізналася, то насправді ніякого договору довічного утримання не укладалося і насправді це був договір дарування будинку на їх з сестрою по      Ѕ частині кожному. Після цього оглянувши документи та добре їх перечитавши, дійсно побачила, що це був саме договір дарування. Оскільки, насправді вона не бажала укладення договору дарування, просить визнати його недійсним.  

Відповідач № 1 ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився, хоча про день, час та місце розгляду був повідомлений належним чином. 04 квітня 2011 року до суду надіслав свій відзив на позовну заяву ОСОБА_3, в якому заперечує проти фактів викладених у позові, проте судитися з матір’ю не бажає і відмовляється від подарованої частини будинку.

З даного відзиву суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 позов визнає.    

          Відповідач № 2 ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнала повністю, не заперечувала проти визнання договору дарування недійсним, оскільки і сама точно не знала, який же насправді договір було укладено.

          Представник третьої особи Світловодське КМ БТІ в судове засідання не з’явився, хоча про день, час та місце розгляду був повідомлений належним чином. Причини неявки суду невідомі. Заяв та клопотань про відкладення чи розгляд справи у його відсутності до суду не надходило.

          Представник третьої особи Світловодської райдержнотконтори в судове засідання не з’явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

          Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача № 2, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Судом встановлені слідуючі факти та відповідні їм правовідносини.  

          ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 11 вересня 1959 року зареєстрована та по даний час проживає в житловому будинку АДРЕСА_1. (а.с.6)

          Згідно технічного паспорту на житловий будинок від 13 листопада 1997 року, ОСОБА_3 до 15 березня 2006 року вказана як власник вищевказаного будинку, а після 15 березня того ж року власниками по Ѕ частині кожний вказані ОСОБА_4 та ОСОБА_2, на підставі договору дарування від      25 грудня 2004 року № 1-3096. (а.с.7-10)

          25 грудня 2004 року між ОСОБА_3 (дарувальник) та ОСОБА_4, ОСОБА_2 (обдаровані) укладено договір дарування жилого будинку       АДРЕСА_1. (а.с.11)

          Згідно умов даного договору дарувальник передає, а обдаровані приймають безоплатно у дар по Ѕ частині кожен житлового будинку.

          Сам факт підписання договору у нотаріальній конторі саме 25 грудня 2004 року сторони не заперечують, проте не погоджуються з вказаними у договорі пунктами щодо роз’яснення наслідків його укладання, оголошення та передачі у присутності нотаріуса ключів від будинку. Стверджують що насправді такого не було.

          Ч.3 ст.215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

          Згідно ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

          Оскільки, позивач не мала наміру дарувати відповідачам житловий будинок, сподівалася, що між ними укладається договір довічного утримання, за яким вони будуть її доглядати та утримувати, а потім після її смерті отримають його у власність, тобто не бажала настання наслідків, які вказуються в договорі дарування, то суд вважає, що є всі підстави для визнання даного договору недійсним.  

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.       

          Згідно ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, таким чином вимога позивача поновити пропущений строк позовної давності є передчасною.

          Оскільки, до вимог про застосування наслідків нікчемного договору застосовується позовна давність у десять років.

Згідно ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.  

Оскільки, позивач при зверненні до суду сплатила судовий збір в сумі      8 грн. 50 коп. та судові витрати з ІТЗ в сумі 37 грн., то вони підлягають поверненню з відповідачів на її користь. (а.с.1, 2)

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.215, 234, 236 ЦК України, ст.ст.10, 11, 57-64, 88, 208-215, 218 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ :

          Визнати недійсним договір дарування жилого будинку від 25 грудня 2004 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_2, посвідчений державним нотаріусом Світловодської районної державної нотаріальної контори Рудь Галиною Олександрівною, та зареєстрований в реєстрі за № 1-3096.

          Стягнути із ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 4 грн.   25 коп. з кожного.

          Стягнути із ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати з інформаційно-технічного забезпечення в сумі 18 грн. 50 коп. з кожного.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Кіровоградської області протягом 10 днів, з дня його проголошення.

Суддя Світловодського міськрайонного

суду Кіровоградської області                                                          С.М. Кадигроб