Справа № 2-1912/2011

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2011 року         Феодосійський міський суд Автономної республіки Крим у складі:

головуючого судді – Самойлової О.В.

                                      при секретарі  - Ушак Ю.С.,

                                      за участю представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідачів – ОСОБА_2,

третьої особи – ОСОБА_3,

представника третьої особи – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до  виконавчого комітету Берегової сільської ради, Берегової сільської ради про визнання заповіту  нікчемним, встановлення факту родинних відносин, третя особа – ОСОБА_3,

встановив:

ОСОБА_5 звернувся до суду із позовом до виконавчого комітету Берегової сільської ради про визнання нікчемним заповіту, що складений ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 та посвідчений 28.10.2008 року  секретарем виконавчого комітету Берегової сільської ради, про встановлення факту родинних відносин, а саме, що ОСОБА_6 є  матір’ю  ОСОБА_7.

Позовні вимоги мотивовані тим, що батько позивача - ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, його матір’ю була ОСОБА_6, яка померла  ІНФОРМАЦІЯ_2, документів на підтвердження їх родинних стосунків не збереглося, але факт того, що ОСОБА_7 був сином ОСОБА_6 підтверджується довідкою державного нотаріуса та показаннями свідків, встановлення юридичного факту необхідно для прийняття позивачем спадщини після померлої ОСОБА_6 28 жовтня 2008 року секретарем Берегової сільської ради було складено розпорядження від імені ОСОБА_6 про заповіт належного їй майна ОСОБА_3, розпорядження було складено та підписано у присутності двох свідків, що суперечить вимогам ст. 1247 ЦК України, з тексту заповіту вбачається, що секретар ради невірно зрозумів норми ст. 1248 ЦК України, де зазначено, що якщо заповідач внаслідок фізичних вад не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту повинно здійснюватися при свідках, а якщо особа не може особисто підписати  заповіт, то за дорученням особи заповіт підписується іншою особою, підпис якої засвідчується посадовою особою, оскільки заповіт був підписаний двома свідками, він складений з порушенням вимог до його форми та посвідченню, тому є нікчемним.

При проведенні попереднього судового засідання ухвалою суду від 18 січня 2011 року до участі у справі у якості співвідповідача була залучена Берегова сільська рада.  

В судовому засіданні представник позивача, що діє на підставі належним чином оформленої довіреності, позов підтримав у повному обсязі з підстав, що в ньому зазначені та пояснив, що ОСОБА_5 є онуком ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, його батько - ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, за життя ОСОБА_6 залишила заповіт на користь ОСОБА_3, він був складений із порушенням, яке веде його до визнання нікчемним, порушений порядок, якщо людина не може підписати заповіт, то вона доручає це зробити іншій людині, а якщо вона не може прочитати заповіт, то він зачитується у присутності двох свідків, у даному випадку свідки підписали заповіт замість ОСОБА_6, застосування вимог ст. 1248 ЦК України  не можливо, із заповіту слідує, що ОСОБА_6 погано бачила, не могла його прочитати, але відсутні відомості, що вона не могла підписати заповіт, позивач не звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6, він звернувся до суду із заявою про надання додаткового строку для звернення до нотаріальної контори, саме для цього йому необхідно встановити факт родинних відносин між ОСОБА_6 та його померлим батьком.

Представник відповідачів – Берегової сільської ради та виконавчого комітету Берегової сільської ради, що діє на підставі належним чином оформленої довіреності, в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, пояснила, що заперечує проти встановлення факту родинних відносин, оскільки такий факт повинен підтверджуватися документально, а довідки чи відповідна копія актового запису про народження ОСОБА_7 відсутня, у зв’язку із тим, що ОСОБА_6 не могла самостійно підписати та прочитати заповіт, за неї його підписали свідки, тому порушень при посвідченні заповіту допущено не було.

Третя особа – ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_5 та пояснив, що він проживав разом із ОСОБА_6 з 2000 року, вона була його опікуном, його мати – ОСОБА_3 є онукою ОСОБА_6

Представник третьої особи, що діє на підставі належним чином оформленої довіреності, в судовому засіданні також заперечував проти задоволення вимог  ОСОБА_5, посилаючись на те, що ОСОБА_3 доглядав ОСОБА_6, вона склала на його ім’я заповіт, після її смерті він звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом, заповіт був складений відповідно до норм ЦК України та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій.

            Суд, заслухавши пояснення представника позивача,  представника відповідачів, третьої особи та його представника, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи, всебічно з’ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні, вважає установленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

           Відповідно до п.1 ч.1 ст. 256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами, зазначений факт встановлюється у судовому порядку, коли він безпосередньо породжує юридичні наслідки.

           Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження від 10 березня 1977 року (а.с. 16) батьком позивача ОСОБА_5 записаний ОСОБА_7 З свідоцтва про смерть ОСОБА_7 слідує, що він помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 18). Після його смерті до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_5, що підтверджується копією матеріалів спадкової справи № 772/98 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 Провадження по спадковій справі відкрито, в неї відсутні відомості про родинний зв'язок осіб, що звернулися із заявами про прийняття спадщини, із померлим. Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_8 показали, що їм відомо про те, що ОСОБА_7 був сином ОСОБА_6, але будь яких документів, які б підтверджували цій факт, вони не бачили.

         При таких обставинах, у суду відсутні підстави для задоволення вимог  ОСОБА_5 про встановлення факту родинних відносин. Показання свідків, на думку суду, не є безперечним доказом знаходження ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у родинних стосунках, такими доказами можуть бути лише відповідні документи (свідоцтво про народження, копія актового запису), або відмова у видачі указаних документів, відомості про їх знищення та інше. Всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України, позивачем не надані належні та допустимі докази стосовно наявності родинного зв’язку між ОСОБА_7 та ОСОБА_6, відомостей про витребування таких доказів або про неможливість їх отримання  також не представлено. Акт від 18.06.2006 року, складений ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 суд також не може прийняти як допустимий доказ на підтвердження  факту родинних відносин, оскільки він не відповідає вимогам ст.ст. 58-59 ЦПК України.

          У зв’язку із тим, що позивачем не доведений факт родинних відносин між ОСОБА_7 та ОСОБА_6, він не надав доказів стосовно того, що він є спадкоємцем після ОСОБА_6, то у нього відсутнє право вимагати визнання заповіту ОСОБА_6 нікчемним.

           Крім того, при вирішенні справ, які стосуються оспорювання прав і обов’язків сторін, набутих на підставі вчинених нотаріальних дій – посвідчення договорів, угод (крім справ за скаргами на нотаріальні дії чи відмову у їх вчиненні), нотаріуси в розумінні ст.ст. 30, 34, 35 ЦПК України не є особами, прав і обов’язків яких стосується спір сторін, оскільки відсутня їх зацікавленість у результатах вирішення справи судом і реалізації ухваленого в ній рішення. У зв’язку із тим, що у даному випадку заповіт посвідчений відповідно до вимог ст. 1251 ЦК України особою відповідного органу місцевого самоврядування, то зазначений орган також не може бути відповідачем по справі про визнання заповіту нікчемним. Відповідно до частини 1 ст. 33 ЦПК України суд може замінити первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред’явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає іншу особу до участі у справі як співвідповідача лише за клопотанням позивача. Позивач та його представник в судовому засіданні такого клопотання не заявляли. Якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред’явлено позов, в результаті розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача.

Суд, повно і всебічно з’ясувавши обставини по справі, дослідивши докази в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність та взаємний зв’язок, дійшов до висновку про те, що позов ОСОБА_5 не підлягає  задоволенню.

При проведенні судового засідання 22 квітня 2011 року були проголошені вступна та резолютивна частини рішення, повний текст рішення виготовлений 27.04.2011 року.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 33, 57-60, 66, 88, 209, 214-215, 256 ЦПК України, на підставі  ст. 1251 ЦК України, суд

вирішив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до  виконавчого комітету Берегової сільської ради, Берегової сільської ради про визнання заповіту  нікчемним, встановлення факту родинних відносин, відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Феодосійський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення  апеляційної скарги.

Суддя                                                             О.В. Самойлова