Справа № 2a-368 / 09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2009 року Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області у складі:

Головуючого судді Назаровой М. В.

при секретарі Зятьковій О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Антрацит справу за адміністративним позовом

ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради про визнання дій незаконними та нарахування і сплату заборгованості за недоотриману в повному обсязі допомогу по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку,

ВСТАНОВИВ:

13.02.09 року позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача - УПСЗН Антрацитівської міської ради Луганської області, в якому посилається, що вона має дитину - сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, за яким здійснює догляд. До цього часу перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. З 01.04.07 року відповідачем їй була нарахована та виплачується допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Вважає, що розмір такої допомоги за 2007 рік визначений невірно та всупереч чинному законодавству. Статтею 15 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 22.03.01 року встановлено допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію частини першої ст. 15 ЗУ «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» зупинено на 2007 рік, але Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.07 року № 6-рп/2007 положення абзацу 3 ч. 2 ст. 56 та ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку було визнано такими, що не відповідають Конституції України. І, таким чином, згідно вимог Конституції України дія зазначеного бюджетного закону на 2007 рік в частині зупинення дії п. 1 ст. 15 ЗУ «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» втратила силу з 09.07.07 року. Загальна сума допомоги, за розрахунками позивачки, повинна у 2007 році становити: з 01.07.07 р. до 31.09.07 р. - 463х 3=1389 грн., з 01.10.07 р. до 31.12.07 р. - 470 х 3 =1410 грн., разом 2799 грн. Таким чином, недоплата з урахуванням фактично виплачених 780 грн. складає 2019 грн. Тому просить визнати дії відповідача в перерахунку та нарахуванні допомоги по догляду за дитиною протиправною до досягнення нею трирічного віку неправомірною та стягнути з нього недоплачену державної допомогу за 2007 рік у розмірі 2019 грн.

У судове засіданні позивачка не з»явилася, подавши заяву про слухання справи за її відсутність, змінені у попередньому судовому засіданні вимоги - лише за 2007 рік -підтримує.

Представник відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради - ОСОБА_4, яка діє на підставі довіреності - позов не визнала та пояснила, що відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася бо повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Рішення Конституційного Суду, на яке посилається позивачка було оприлюднено 27.07.07 року. При цьому позивачка не надано суду поважності причин пропуску строку звернення до суду.

Також згідно ст. 13 ЗУ «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» в редакції Закону № 2334-14 від 22.03.041 року, який діяв у 2007 році, право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має не застрахована в системі державного загальнообов»язкового страхування особа, яка здійснює догляд за дитиною.

Оскільки позивач станом на квітень 2007 року була застрахованою особою, вона взагалі не мала права на призначення допомоги по догляду за дитиною за зазначеним Законом. У 2007 році призначення і виплата допомоги по догляду за дитиною застрахованим особам регулювалося Порядком призначення і виплаті допомоги при народженні дитині та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системі загальообов»язкового державного соціального страхування, затвердженим Постановою КМУ від 11.01.07 року № 13, гідно з пунктом 9 якого така допомоги призначається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім"ї в розрахунку на одну особу, але не менше 23 відсотків зазначеного прожиткового мінімуму - саме у такому розмірі позивачеві виплачувалася допомоги у 2007 році.

Представник 3-ї особи, яка не заявляє самостійні позовні вимоги, на стороні відповідача - Головне управління Державного казначейства України у Луганській області -ОСОБА_5, яка діє на підставі довіреності, у судове засідання не з»явилася, просила суд слухати за її відсутності та надала суду письмові пояснення про те, що вважає позов як такий, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем пропущений строк звернення до суду, а, крім того, виплачена зазначеної допомоги потребує фінансування з Державного бюджету, і виключно законом про Державний бюджет визначаються видатки на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків /ч. ст. 95 Конституції України/; ч. 2 ст. 4 Бюджетного Кодексу України встановлено, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням закону про Державний бюджет України. Оскільки зазначеним законом про державний бюджет на 2007 рік дію ч. 1 ст. 15 ЗУ «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» зупинено, то відповідач правильно нарахував розмір такої допомоги згідно вищезазначеному Порядку. Дійсно, право у позивачки на отримання допомоги в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років виникало, але оскільки строк звернення до суду пропущений, то наполягають на застосуванні норм ст. ст. 99 та 100КАСУ.

Суд, вислухавши представника відповідача, дослідивши доказу у справі, вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.

Так, згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

У відповідності зі ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 має дитину - сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 /а. с. 5/11, за яким здійснює догляд та є застрахованою особою /ас. /.

Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» № 2240 від 18 січня 2001 року позивач має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яка до квітня 2007 року виплачувалася за рахунок коштів Фонду соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, а з квітня 2007 року виплачується управліннями праці та соціального захисту населення за рахунок коштів відповідної субвенції Державного бюджету України. При цьому розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку позивачці в 2007 році відповідачем встановлено у відповідності з розміром, зазначеним у Законі України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», і саме у такому розмірі ця допомога їй сплачувалася /а.с. 7, 8/.

Вказані обставини підтверджуються свідоцтвом про народження дитини, довідкою відповідача про розмір допомоги.

Статтею 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

П. 5 розділу ЇХ Прикінцевих положень зазначеного Закону передбачено, що до стабілізації економічного становища в Україні розмір виплат, передбачених ст. 43 цього Закону, визначається Верховною Радою України щороку, виходячи з рівня забезпечення прожиткового мінімуму одночасно з встановленням розміру страхових внесків з поступовим наближенням виплат до прожиткового мінімуму, при цьому права встановлювати інший порядок цих виплат та їх розмір, ніж це встановлено зазначеним Законом, не передбачено.

Згідно зазначеній нормі Прикінцевих положень після набрання чинності вказаного Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" законами України про державний бюджет на відповідні роки регулювалися вказані виплати, положення яких з цього приводу включно до 2006 року неконституційними не визнавалися.

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», в черговий раз, в 2007 році допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у таких розмірах: абзацом 3 частини 2 статті 56 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» визначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку складає розмір, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2007 р. № 32 передбачено, що допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим особам з 1 січня 2007 р. призначається органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання застрахованих осіб. У І кварталі вказана допомога виплачувалась страхувальниками та робочими органами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та його відділеннями застрахованим особам, яким вона призначена і виплачувалася в 2006 р. Кошти субвенції перераховуються органами праці та соціального захисту населення на рахунки страхувальників і робочих органів Фонду. У ІІ-ІУ кварталах - вказані допомоги виплачуються органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання застрахованих осіб.

Статтею 71 Закону України «Про Держбюджет на 2007 рік» було зупинено на 2007 рік дію ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".

Судом встановлено, що саме в такому порядку та розмірі з 10 жовтня 2007 року позивачці нараховувалася та виплачувалася спірна допомога /а. с. 7, 8/.

Рішенням Конституційного суду України від 09.07.07 року визнано неконституційним положення абз. 3 ч. 2 ст. 56 та п. 14 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», в тому числі про зупинення дії ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

З цього моменту зазначені положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» втратили чинність - інших Законів України щодо порядку та розміру вказаних виплат допомоги по догляду за дитиною до трьох років в установленому порядку на 2007 рік не приймалося.

Враховуючи, що вказане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними, суд вважає, що при розрахунку розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку слід керуватися ст. 43 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», і допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має надаватися у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму.

Таким чином, суд погоджується з позивачкою, що Управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради Луганської області повинно було виплачувати їй допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, проте, починаючи не з 01 липня, як вона просить, а з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Проте, згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів; а згідно ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Позивач, ставлячи питання про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості за недоотриману в повному обсязі допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного вік за період з 01.07.07 р. до 31.12.07 p., взагалі не ставить питання про поновлення строку свого звернення до суду, не навела поважних причин його пропуску. За таких обставин суд вважає, що незнання діючого законодавства не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, так як відповідно до ст. 57 Конституції України всі законодавчі акти, які стосуються прав та обов’язків громадян, обов’язково підлягають оприлюдненню.

У зв’язку з тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вказаними вимогами за 2007 рік, а відповідач наполягає на застосування вказаного строку, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у вимогах про нарахування та сплату на її користь різниці недоплаченої допомоги за період з 09.07.10.07 року до 31.12.07 року.

Тому суд вважає за необхідне відмовити позивачу у позові саме за пропущенням строку звернення до адміністративного суду, оскільки на цьому наполягає відповідач.

Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У позові ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради про визнання дій незаконними та нарахування і сплату заборгованості за недоотриману в повному обсязі допомогу по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку за 2007 рік відмовити за пропуском строку звернення до адміністративного суду.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. Постанову надруковано у нарадчий кімнаті.