Справа № 2-703/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"09" березня 2011 р. Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

у складі:

головуючого –судді Ревуцького С.І.

при секретарі –Корнієнко Н.І.

з участю -           представника позивача Харченко О.Б.

                    представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши в судовому засіданні в м.Бердянську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сади Бердянська»до ОСОБА_3, приватного підприємства «Войников и Ко», третя особа –Бердянський районний відділ Запорізької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах»про визнання переважного права на укладання договору оренди землі, визнання договору оренди недійсним та застосування до правочину наслідків його недійсності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, вимоги за яким неодноразово змінював, на момент розгляду справи в своєму позові зазначав, що 11.03.2004р. між ТОВ «Сади Бердянська» та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір оренди земельної частки (паю). Укладений договір оренди земельної частки (паю) був зареєстрований у Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Бердянської міської ради, запис №97 від 17.03.2004р. 1.06.2009р. ОСОБА_3 замість сертифікату на право на земельну частку (пай) отримала державні акти на земельні ділянки: площею 1,6940 га, 1/19 ділянки площею 12,8765 га, 1/49 ділянки площею 45,5817 га, 1/241 ділянки площею 25,7513 га.

Після отримання вказаних держактів ОСОБА_3 переуклала з позивачем договори оренди земельних ділянок. Позивачем були виконані відповідні кроки для державної реєстрації вказаних договорів, але з різних причин державна реєстрація договорів не робилась, а 24.09.2010р. 66 реєстраційних комплектів договорів оренди землі, у тому числі і з ОСОБА_3, Бердянським районним відділом Запорізької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах»були повернуті позивачу у зв’язку з надходженням від громадян заяв про відмову в державній реєстрації вказаних договорів.

27.05.2010р. ОСОБА_3 направила позивачу повідомлення про те, що вона не має наміру продовжувати орендні відносини з позивачем, а 27.05.2010р. вона уклала договір оренди земельної ділянки площею 1,6940 га з відповідачем ПП «Войников и Ко». Вважає, що таким чином порушено встановлене законодавством першочергове право позивача на укладання договору оренди земельної ділянки після отримання державних актів на землю. Просить визнати за позивачем переважне право на укладання договору оренди на всі вказані земельні ділянки, визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 1,6940 га від 27.05.2010р. між відповідачами, застосувати наслідки недійсності правочину, стягнути з відповідачів судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача Харченко О.Б. позовні вимоги підтримала, дала пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, просила позов задовольнити, посилаючись при цьому на розділ Х «Перехідні положення»Земельного Кодексу України та розділ ІХ «Перехідні положення»Закону України «Про оренду землі», які надають позивачу першочергове право на укладання договору оренди земельної ділянки, яка вже знаходилась у позивача в оренді за сертифікатом. Також просила застосувати наслідки недійсності правочину, а конкретно –скасувати державну реєстрацію договору оренди землі між відповідачами, просила стягнути з відповідачів в рівних долях витрати на судовий збір в сумі 8,50 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 50 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 1000 грн.

В судовому засіданні представник відповідача –ПП «Войников и Ко»- ОСОБА_2 позов не визнала та пояснила, що вважає застосування позивачем «Перехідних положень»Земельного Кодексу України та «Перехідних положень»Закону України «Про оренду землі»неправильним тому, що згідно Конституції України та ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення сторін при скоєнні правочину повинно бути вільним, тому в даному випадку повинна застосовуватись саме ці норми закону. Відповідач ОСОБА_3 отримала державний акт на право власності на земельні ділянки, тому договір оренди землі, укладений раніше за сертифікатом, не є дійсним, вона отримала право укласти договір оренди земельної ділянки з ким завгодно на її розсуд, переукладені договори оренди в позивачем не пройшли державну реєстрацію, тому в силу не вступили, тому коли ОСОБА_3 передумала та обрала в якості орендаря ПП «Войников и Ко», вона використала своє законне право, тому вимоги позивача не відповідають вимогам закону, просила в задоволенні позову відмовити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання більше двох разів в судове засідання не з’явилась, своїх заперечень проти позову до суду не направила, у зв’язку з її похилим віком сторони дійшли згоди про розгляд справи без її участі.

Третя особа - Бердянський районний відділ Запорізької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» до суду свого представника не направив, був повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову частково на підставі наступного.

11.03.2004р. між ТОВ «Сади Бердянська»та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір оренди земельної частки (паю). Укладений договір оренди земельної частки (паю) був зареєстрований у Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Бердянської міської ради, запис №97 від 17.03.2004р. 1.06.2009р. ОСОБА_3 замість сертифікату на право на земельну частку (пай) отримала державні акти на земельні ділянки: ЯА №929059 площею 1,6940 га, ЯГ №085323 на 1/19 ділянки площею 12,8765 га, ЯГ №929334 на 1/49 ділянки площею 46,5817 га, ЯГ №085499 на 1/241 ділянки площею 25,7513 га.

Після отримання вказаних державних актів, відповідач ОСОБА_3 переуклала договори оренди виділених їй земельних ділянок з позивачем на тих самих умовах: 14.08.2009р. по земельним ділянкам за актами ЯГ №085323, ЯГ №929334, ЯГ №085499, а 11.01.2010р. по земельній ділянці за актом ЯГ №929059. Вказані договори з ряду причин не пройшли державну реєстрацію, тому відповідно до ст.20 Закону України «Про оренду землі»не можуть вважатись дійсними.

27.05.2010р. ОСОБА_3 уклала договір оренди земельної ділянки площею 1,6940 га за держактом ЯГ №929059 з відповідачем ПП «Войников и Ко»та направила позивачу повідомлення, в якому повідомила про це.

Ці факти знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та ніким з учасників процесу не заперечувалися. Також було підтверджено всіма учасниками, що до прийняття свого рішення та укладання договору оренди земельної ділянки з ПП «Войников и Ко»відповідач ОСОБА_3 можливість укладання такого договору на аналогічних умовах з позивачем не обговорювала.

Необхідність укладання нового договору оренди земельної ділянки після отримання власником державного акту на землю та виділу її в натурі встановлено перехідними положеннями Закону України «Про оренду»та ніким з учасників процесу не заперечувався.

П.8 розділу Х «Перехідні положення»Земельного Кодексу України, розділ ІХ «Перехідні положення»Закону України «Про оренду землі»за своїм змістом встановлюють першочергове право орендаря земельних ділянок на підставі земельних сертифікатів на укладення договору оренди земельної ділянки після отримання власником державного акту на землю. Вказані норми закону є діючими, мають рівну правову природу та силу з положеннями Цивільного Кодексу України, зокрема ч.3 ст.203 ЦК України, на яку посилалась представник відповідача в судовому засіданні. Але за своїм змістом та об’ємом положення ЗК України та Закону України «Про оренду землі»є спеціальними по відношенню до положень ЦК України, тому що регулюють специфічні правовідносини між орендарем та власником земельного сертифікату, який отримав державний акт на право власності на цю земельну ділянку. При таких обставинах при вирішенні спору за загальним правилом повинні бути використані саме спеціальні норми.

Цей висновок суду спирається ще й на той факт, що вказані спеціальні норми не протирічать загальним, а також Конституції України тому, що не позбавляють власників земельних ділянок їх права вільно володіти, користуватись та розпоряджатись своєю власністю, а лише встановлюють черговість розгляду пропозицій орендарів у випадку волевиявлення власника про передачу земельної ділянки в оренду. В той же час власник земельної ділянки має безумовне право самостійно обробляти свою земельну ділянку, укласти договір оренди з іншим орендарем на інших, в тому числі більш вигідних для нього умовах, або іншим чином розпорядитися своїм майном. Тобто волевиявлення власника земельної ділянки залишається вільним.

В даному конкретному випадку позивач ОСОБА_3 проявила своє волевиявлення у переукладенні на підставі розділу ІХ «Перехідні положення»Закону України «Про оренду землі»договору оренди земельної ділянки з позивачем 11.01.2010р., який з об’єктивних причин довгий час не був зареєстрований належним чином. Потім з достеменно невідомих причин позивач ОСОБА_3 уклала інший договір оренди на ту ж саму земельну ділянку площею 1,6940 га з відповідачем «Войников и Ко», при цьому обговорення можливості укладання договору оренди земельної ділянки з позивачем на тих самих умовах, що і з ПП «Войников и Ко», взагалі не відбувалось, що визнано усіма учасниками розгляду справи. При таких обставинах суд вважає, що встановлене законодавством першочергове право позивача на укладання договору оренди земельної ділянки ОСОБА_3 було порушено, тому договір оренди між відповідачами на підставі ч.1 ст.215 ЦК України підлягає визнанню недійсним.

Стосовно позовних вимог про визнання переважного права щодо укладання договорів оренди з ОСОБА_3 на інші земельні ділянки, співвласником яких вона є, а саме: 1/19 ділянки площею 12,8765 га, 1/49 ділянки площею 45,5817 га, 1/241 ділянки площею 25,7513 га, то з пояснень сторін в судовому засіданні та матеріалів справи невідомо, яким чином власники цих земельних ділянок планують у майбутньому розпоряджатись ними, на момент розгляду справи ніяких інших прав, крім права спільної часткової приватної власності власників на ці земельні ділянки нема і невідомо, чи виникнуть у майбутньому, тим більше, що за думкою учасників це може визвати значні труднощі у зв’язку з великою кількістю співвласників. Тому суд вважає, що спор з приводу вказаних земельних ділянок на момент розгляду справи відсутній, чи виникне він у майбутньому невідомо, суд не може регулювати правовідносини, які ще не настали, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Вимоги позивача про відшкодування витрат на судовий збір та на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи підлягають частковому задоволенню пропорційно задоволеним позовним вимогам. Позовні вимоги задоволені приблизно наполовину, тому судові витрати підлягають стягненню також в цій пропорції.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідачів витрати на правову допомогу в розмірі 1000 грн., посилаючись при цьому на договір №1-10 з адвокатом ОСОБА_4, додаток до нього та записів у книзі обліку отриманих коштів адвоката ОСОБА_4 про отримання ним 1000 грн. від позивача за договором №1-10. Але вказаний договір є договором загального змісту, без вказівки на те, які конкретно послуги надаються позивачу та по якій справі. Інших доказів того, що вказані грошові кошти були витрачені позивачем на правову допомогу саме по цій справі та за які конкретно послуги, до суду надано не було. При таких обставинах суд вважає необхідним в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.

На підставі викладеного, керуючись п.8 розділу Х «Перехідні положення»ЗК України, розділом ІХ «Перехідні положення»Закону України «Про оренду землі», ст.203, 215, 316, 317, 319, 321 ЦК України, ст.ст.212-215 ЦПК України,  

ВИРІШИВ:          

Позов задовольнити частково.

Визнати переважне право Товариства з обмеженою відповідальністю «Сади Бердянська»щодо укладання договору оренди з ОСОБА_3 стосовно земельної ділянки площею 1,6940 га, якою вона володіє на підставі державного акту ЯА №929059.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 27.05.2010р., укладений між ОСОБА_3 та Приватним підприємством «Войников и Ко»щодо земельної ділянки площею 1,6940 га, що належить ОСОБА_3, скасувавши державну реєстрацію цього договору.

Стягнути з приватного підприємства «Войников и Ко»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сади Бердянська»судові витрати пропорційно задоволених позовних вимог: судовий збір в сумі 2,13 грн., інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи в сумі 12,50 грн., а всього –14,63 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сади Бердянська»судові витрати пропорційно задоволених позовних вимог: судовий збір в сумі 2,12 грн., інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи в сумі 12,50 грн., а всього –14,62 грн.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя:С. І. Ревуцький