Справа № 2-341

2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

          15 квітня 2011 р.                                                            смт. Станиця Луганська

          Луганської області

Станично-Луганський районний суд Луганської області в складі:

головуючого                               Антонова Ю.А.

при секретарі                              Ісмаіл Ю.М.

за участю представника позивача                    ОСОБА_1

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в смт. Станиця Луганська цивільну справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту реєстрації шлюбу та визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В:

          28.02.2011 року до суду звернувся ОСОБА_2 та просить встановити факт реєстрації шлюбу між ним та ОСОБА_4 у травні 1951 року у Валуйської сільської ради Станично-Луганського району із внесенням змін до актового запису про реєстрацію шлюбу; визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, на житловий будинок з надвірними спорудами, розташований у АДРЕСА_1.

          Позивач ОСОБА_2 посилається на те, що через розбіжності написання його прізвища та імені в актовому записі про шлюб та його паспорті, він позбавлений можливості оформити правовстановлюючі документи на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, в якому він мешкав, мешкає і зареєстрований протягом 60 років, зі своєю дружиною
ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5, і який належав їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її батька, ОСОБА_5

          Позивач вказав, що на час відкриття спадщини він постійно проживав з дружиною і прийняв фактично спадщину. Їхня спільна дочка ОСОБА_3, прізвище якої у свідоцтві про її народження вказано російською –«ОСОБА_3»–відповідачка по справі ОСОБА_3, не подавала заяву про прийняття спадщини й не заперечує проти того, щоб він прийняв спадщину та оформив документи на спадщину.

          Так, позивач зазначив, що біля року він намагається оформити документи і все дарма. У травні 1951 року він зареєстрував шлюб з ОСОБА_4, але в актовому запису про шлю за 1951 року, виконаний Валуйською сільрадою, його прізвище вказано як «ОСОБА_2», а ім’я «ОСОБА_2». Розбіжності у написанні його прізвища та імені відбулись через помилковий переклад з російської мови на українську в деяких документах (паспорт, свідоцтво про шлюб, свідоцтво про народження дитини), а саме: «ОСОБА_2»та «ОСОБА_2».

          В судовому засіданні представник позивача підтримав позов ОСОБА_2 та наполягає на його задоволенні. Позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутністю.

          Відповідачка та представник третьої особи –Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Станично-Луганського РУЮ не заперечують проти задоволення позову, подали відповідну заяву просять розглядати справу за їх відсутністю.

          Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково –в частині встановлення факту реєстрації шлюбу, за наступними підставами.

          Відповідно до ст. 256 ч.1 п.4 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту реєстрації шлюбу.

          Паспорт заявника, серії НОМЕР_1 виданий Станично-Луганським РВ УМВС 29.12.2010 року, фотокопія якого наявна в матеріалах справи (арк. справи 3), підтверджує особу позивача.

          Про те, що позивач ОСОБА_2 та ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 перебували у шлюбі підтверджується довідкою виконкому Валуйської сільради Станично-Луганського району, Луганської області від 25.02.2011 р. № 2263, з якої вбачається, що ОСОБА_4 зареєстрована в АДРЕСА_1. З 1929 року по день смерті –ІНФОРМАЦІЯ_5. В домогосподарстві на момент її смерті зареєстрований її чоловік –ОСОБА_2, 1931 року народження. (арк. справи 11).

          Зі свідоцтва про шлюб відповідачки ОСОБА_3, серії НОМЕР_2 від 26.08.1972 р. вбачається, що її дошлюбне прізвище –«ОСОБА_3»(запис російською мовою), а свідоцтво про її народження, де зроблений запис російською мовою –«ОСОБА_3», ІНФОРМАЦІЯ_3, серія НОМЕР_3 свідчить, що її батьками є «ОСОБА_2»та «ОСОБА_4».

          Крім того, з повідомлень Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Станично-Луганського РУЮ №1634//02-4.9 від 10.12.2010 року та архівної довідки від 23.11.2010 року № А-3001/а вбачається, що прізвище та ім’я позивача в актових записах про його народження та укладення шлюбу з ОСОБА_4 дійсно перекручено через переклад з російської мови на українську. Також, із запиту Станично-Луганської державної нотаріальної контори від 21.10.2010 року № 841 про видачу дублікату свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.09.1986 року, реєстр № 2691, видно, що є спадкова справа № 380 від 1986 року де зазначено, що після померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_8, спадок прийняла –«ОСОБА_4», яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5.

          Зі свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_4 від 15.04.2010 р. вбачається, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 в селі Валуйське, Станично-Луганського району, Луганської області.

          Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.09.1986 року, спадкоємцем майна після смерті «ОСОБА_5»(запис російською мовою), померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 є дочка –«ОСОБА_4»(російською мовою), яка прийняла спадщину у виді житлового будинку з надвірними спорудами на земельній ділянці радгоспного фонду, розташованого АДРЕСА_1.

          З повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 12.04.2011 року вбачається, що наречений – «ОСОБА_2», замість дати народження зазначено – «минуло 21 рік», місце народження –«Ворошиловградська область, Ст-Луганський р., с. Н.Плотина», а наречена –«ОСОБА_4», замість дати народження зазначено –«минуло 22 рік», місце народження –«Ст-Луганський р., х. Погорелов».

          Таким чином, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги лише в частині встановлення факту реєстрації шлюбу між позивачем та померлою ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 без внесенням змін до актового запису про реєстрацію шлюбу.

          Стосовно позовних вимог щодо визнання за позивачем права власності на житловий будинок з надвірними спорудами, розташований у АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, суд вважає їх безпідставними, оскільки таким чином бере на себе повноваження нотаріальної контори.

          Відповідно до ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи, а ст. 1270 цього Кодексу передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

          Згідно зі ст.. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

          Крім того, звертаючись з позовом до суду ОСОБА_2 відповідачем вказав ОСОБА_3 –дочку, просив визнати за ним право власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4. Однак як відповідачка порушує його право не вказав.

          Повідомлення державної нотаріальної контори № 229 від 13.04.2011 року свідчить про те, що після померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 спадкова справа не відкривалась, з заявою про прийняття спадщини ніхто не звертався.

          До того ж, вимоги частини 3 статті 1268 ЦК України передбачають, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкоємцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Також частиною 5 статті 1268 ЦК України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

          Виходячи з наведеного, позивачу достатньо для прийняття спадщини після смерті дружини лише встановлення факту реєстрації їхнього шлюбу.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 208, 209, 212- 215, 234 ч.1, 2 п.5, 235, 256 ч.1 п.4, 257, 259 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

          Заяву ОСОБА_2 задовольнити частково.

          Встановити юридичний факт реєстрації шлюбу між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 у травні 1951 року Валуйській сільській раді Станично-Луганського району.

          У задоволенні іншої частини позовних вимог –відмовити за безпідставністю.

          Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Головуючий: