Справа № 2-750/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"15" квітня 2011 р. Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

у складі:

головуючого –судді Ревуцького С.І.

при секретарі –Мазняк А.В.

з участю -          позивача ОСОБА_1

                    представника позивача ОСОБА_2

                    відповідача ОСОБА_3

                    представника відповідача ОСОБА_4

                    третьої особи ОСОБА_5

розглянувши в судовому засіданні в м.Бердянську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Бердянського МВ УМВС України в Запорізькій області в особі сектору громадянства, імміграції, реєстрації фізичних осіб, треті особи –ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про усунення перешкод у здійсненні права користування нерухомим майном; зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_8, ОСОБА_5 про стягнення безпідставно отриманих коштів та процентів за користування ними,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що він є власником житлового будинку АДРЕСА_1 У 2002 році він за сімейними обставинами виїхав з дітьми до Азербайджану, а дружина ОСОБА_5 залишилась доглядати за будинком. В травні 2004 року він довідався від дружини, яка також приїхала до Азербайджану, що вона продала вказаний будинок за 800 доларів США, склавши від його імені розписку. Оскільки він взагалі не мав наміру продавати цей будинок, то повернувшись до України в 2005 році, звернувся до покупця ОСОБА_3 та запропонував повернути їй 800 доларів США в обмін на розписку, а та в свою чергу запропонувала на протязі трьох років доплатити ще 1200 доларів США за покупку будинку. Позивач погодився і вони усно домовились, що зареєструють договір купівлі-продажу після отримання грошей в повному обсязі. В підтвердження цієї домовленості позивач зареєстрував відповідачку у вказаному будинку та знову виїхав до Азербайджану.

Повернувшись до України у 2009 році разом з родиною, позивач звернувся до відповідачки для отримання обумовленої суми грошей, але та сказала, що грошей у неї нема. На пропозицію знятись з реєстрації у будинку відповіла відмовою. Тому позивач звернувся до суду, просить усунути перешкоди в здійсненні ним права користування належним йому будинком шляхом виселення відповідача ОСОБА_3 та зняття з реєстраційного обліку у вказаному будинку.

Відповідач ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічним позовом, який пізніше уточнила та в якому зазначила, що у 2004 році вона вирішила купити будинок в АДРЕСА_1 та за об’явою у газеті звернулась до ОСОБА_5, з якою домовилась про купівлю будинку  АДРЕСА_1 Бердянського р-ну за 800 доларів США, про що ОСОБА_5 від імені свого чоловіка склала розписку про отримання грошей за продаж вказаного будинку. Нотаріальне оформлення договору обіцяла, що зробить її чоловік по приїзду з Азербайджану через місяць.

Коли приїхав ОСОБА_1, то сказав, що оформити договір нотаріально не має часу, обіцяв це зробити пізніше і на підтвердження своєї обіцянки зареєстрував у будинку ОСОБА_3 та її співмешканця, після чого поїхав. Пізніше, у 2009 році, виявилося, що ОСОБА_1 вже не хоче продавати свій будинок, але час вже минув, ціни виросли і позивачка на теперішній час не має можливості придбати будинок за таку чи близьку ціну. Вважає, що 800 доларів США, які вона передала ОСОБА_5, придбані нею без достатньої для цього правової підстави, тому якщо б вона поклала їх до банку, то отримала б відповідний прибуток. Просить стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 солідарно гривневий еквівалент 800 доларів США в сумі 6388 грн., проценти за користування грошовими коштами в сумі 4136 грн., моральну шкоду в сумі 1700 грн., а також судові витрати в сумі 246,92 грн. Моральну шкоду мотивує тим, що відчувала моральні страждання спочатку у зв’язку з невизначеністю її житлового становища, а потім у зв’язку з тим, що залишилась без власного житла, погіршенням стану здоров’я.

В судовому засіданні представник позивача за первинним позовом, відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав, дав пояснення аналогічні викладеним в позові, просив позов задовольнити. Зустрічний позов визнав частково, в частині повернення 800 доларів США після виселення та зняття з реєстрації відповідача ОСОБА_3 У виступі в дебатах не заперечував проти повернення ОСОБА_3 5938 грн. з відрахуванням 450 грн. від попередньої суми, отримані нею від ОСОБА_5 при складанні розписки про отримання 800 доларів США.

В судовому засіданні позивач за первинним позовом, відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримав, дав пояснення, аналогічні викладеним в позові, просив позов задовольнити, по зустрічному позову підтримав позицію свого представника ОСОБА_2

В судовому засіданні відповідач за первинним позовом, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала, свої позовні вимоги підтримала, дала пояснення, аналогічні викладеним в своєму позові.

В судовому засіданні представник відповідача за первинним позовом, позивача за зустрічним позовом ОСОБА_4 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала, позовні вимоги ОСОБА_3 підтримала, дала пояснення, аналогічні викладеним в позові.

В судовому засіданні третя особа за первинним позовом, відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_5 позовні вимоги за первинним позовом підтримала, підтвердила всі викладені в позові факти, зустрічний позов визнала в частині повернення 800 доларів США.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показала, що проживає через 2 будинки від оспорюваного будинку, подробиць взаємовідношень позивача і відповідача з приводу цього будинку не знає, але знає, що взаємовідношення між ними були добрі, мови про виселення до останнього часу не було і лише недавно почула, що ОСОБА_1 збирається виселити ОСОБА_3

В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показав, що проживаючи в АДРЕСА_1 чув від сусідів, що ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_3 купила будинок по АДРЕСА_1, особисто чув розмову між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, в якій ОСОБА_1 запевняв її в тому, щоб вона не хвилювалась –купівля-продаж будинку буде оформлена.

Заслухавши пояснення сторін по справі, свідчення свідків, вивчивши матеріали справи, суд доходить висновку про наступне.

Позивач за первинним позовом ОСОБА_1 в своєму позові просить усунути перешкоди в здійсненні ним права користування належним йому на праві власності майном, тобто будинком АДРЕСА_1 Бердянського р-ну шляхом виселення зареєстрованої там ОСОБА_3. та зняття її з реєстраційного обліку., посилаючись при цьому на ст.391 ЦК України, відповідно до якої власник має право вимагати усунення перешкод в здійснення ним права користування та розпорядження своїм майном.

Але відповідно до ст.47 Конституції України, кожен має право на житло та ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Судом встановлено та ніким з учасників процесу не заперечувалось, що відповідач за первинним позовом ОСОБА_3 відповідно до ст.3,6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», за погодженням з власником домоволодіння –ОСОБА_1 була на законних підставах зареєстрована у будинку АДРЕСА_1 Бердянського р-ну та проживає там на момент розгляду справи в суді. Вказаний факт ніким з учасників процесу не заперечувався, законність вказаної реєстрації не оскаржувалась.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Житловий Кодекс УРСР визначає перелік підстав для можливості позбавлення особи права користування житловим приміщенням. Жодна з них не відповідає вказаній ситуації. Крім того, позивач за первинним позовом в своєму позові не просить позбавити відповідача права користування житловим приміщенням, тому виселення та зняття з реєстрації відповідача ОСОБА_3 не відповідає вимогам діючого законодавства, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Крім цього, в ході судового розгляду встановлено та ніким з учасників процесу не заперечувалось, що ОСОБА_5, яка є дружиною ОСОБА_1, отримала від ОСОБА_3 800 доларів США у виконання їх домовленості про купівлю-продаж житлового будинку АДРЕСА_1. Вказана грошова сума була отримана за домовленістю сторін, в забезпечення майбутнього належного оформлення цієї домовленості, тому вважати її такою, що була отримана без достатніх правових підстав в розумінні ст.1212 ЦК України, не можна.

Суд не робить висновків про встановлення умов вказаної домовленості тому, що обидві сторони виказують з цього приводу різні версії, жодна з них не є доведеною, але сторонами визнано і ніким з учасників процесу не заперечувалось, що вказану домовленість не можна вважати договором купівлі-продажу будинку, визнання його дійсним або недійсним не входить в предмет розгляду по справі. Тому суд вважає вказану грошову суму як мінімум авансом в розумінні ч.2 ст.570 ЦК України, який підлягає поверненню ОСОБА_3, проти чого фактично ніхто з учасників процесу не заперечував. Розмір вказаної грошової суми, який підлягає поверненню, під час розгляду справи по суті також ніким не заперечувався, лише представник ОСОБА_1 –ОСОБА_2 уже у виступі в дебатах вказав, що з цієї суми необхідно вирахувати 450 грн., передані згідно розписки ОСОБА_5 ОСОБА_3 В той же час сама ОСОБА_5 як під розгляду справи, так і під час виступу в дебатах вказану суму визнала повністю. Крім того, в своїх поясненнях ОСОБА_3 вказала, що вказану суму в розмірі 450 грн. (еквівалент 100 доларів США), вона повернула ОСОБА_1 під час його приїзду у 2004 році і цей факт ніким із учасників не заперечувався.

При таких обставинах суд вважає, що підлягає поверненню ОСОБА_3 вся передана раніше нею сума в розмірі 800 доларів США, що згідно довідки про курс продажу долара США «ПриватБанком», складає 6388 грн. Вказаний гривневий еквівалент також ніким з учасників не заперечувався.

Також суд вважає, що вказана грошова сума підлягає стягненню солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_5 тому, що вони є подружжям, ведуть спільне господарство, і хоча гроші були отримані ОСОБА_5, ОСОБА_1 проти утримання цих грошей в майбутньому не заперечував як мінімум до 2009 року, як він сам вказав у своєму позові та поясненнях в суді.

На підставі викладеного проценти за використання вказаних грошових коштів стягненню не підлягають, в задоволенні позовних вимог в цій частині необхідно відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини…

Суд вважає недоведеним неправомірність рішення, дій чи бездіяльності відповідачів за зустрічним позовом, а також спричинення ними моральної шкоди, тому позовні вимоги в частині її стягнення задоволенню також не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судову витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві –пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Судом частково задовольняються позовні вимоги за зустрічним позовом у розмірі приблизно половини заявлених вимог, тому судові витрати позивача ОСОБА_3 підлягають стягненню з відповідачів за зустрічним позовом у вказаній пропорції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.570, 1212, 1167 ЦК України, ст.ст.88, 212-218 ЦПК України,  

ВИРІШИВ:          

          В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Бердянського МВ УМВС України в Запорізькій області в особі сектору громадянства, імміграції, реєстрації фізичних осіб, треті особи – ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про усунення перешкод у здійсненні права користування нерухомим майном - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 6388 грн., а також витрати на судовий збір в сумі 63,46 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи в сумі 60 грн., а всього –6511,46 грн.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя:С. І. Ревуцький